ЛЮБОВ І СМИРЕННІСТЬ ДОПОМАГАЮТЬ ДОЛАТИ УПЕРЕДЖЕННЯ

8. Який важливий принцип лежить в основі християнської єдності? Поясніть.

⁸ Ісус навчив своїх послідовників важливого принципу, що лежить в основі нашої єдності. Він сказав: «Усі ж ви — брати». (Прочитайте Матвія 23:8, 9.) Звичайно, ми є «братами» не лише тому, що всі походимо від одного прабатька, Адама (Дії 17:26). Ісус пояснив, що його учні були братами і сестрами, оскільки визнавали Єгову своїм небесним Батьком (Матв. 12:50). До того ж вони стали членами однієї великої духовної сім’ї, яку об’єднувала любов і віра. Тому у своїх листах апостоли часто називали одновірців «братами» (Рим. 1:13; 1 Пет. 2:17; 1 Ів. 3:13)a.

9, 10. а) Чому юдеї не мали підстави гордитися своєю національністю? б) Як Ісус показав, що потрібно долати упередження до людей іншої національності? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

⁹ Пояснивши, що ми маємо ставитися одне до одного як до братів і сестер, Ісус наголосив на потребі в смиренності. (Прочитайте Матвія 23:11, 12.) Як ми побачили, неналежна гордість серед апостолів призводила до певних незгод. Також проблеми могла спричиняти національна гордість. Чи була в юдеїв підстава гордитися своїм походженням від Авраама? Багато юдеїв мали таке переконання. Але Іван Хреститель сказав їм: «Бог має силу створити дітей для Авраама навіть із цього каміння» (Луки 3:8).

¹⁰ Ісус засуджував національну гордість. Він чітко пояснив це, коли один книжник запитав його: «А хто мій ближній?» У відповідь Ісус навів приклад про самарянина. Цей чоловік попіклувався про подорожнього — про юдея, котрого побили розбійники. Юдеї, які проходили тією дорогою, не звернули уваги на цього нещасного чоловіка, а самарянин пройнявся до нього жалем. Ісус закінчив свій приклад тим, що заохотив книжника наслідувати цього самарянина (Луки 10:25—37). Ісус показав, що юдеям було чого вчитися від самарянина. Вони могли побачити, що означає по-справжньому любити ближніх.

11. Чому учні Ісуса мали ставитися до чужинців безсторонньо і як він допоміг їм це зрозуміти?

¹¹ Щоб виконувати доручення Ісуса, учням потрібно було побороти свою гордість і упередження. Перед тим як Ісус піднявся в небо, він доручив їм свідчити «в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Раніше Ісус готував їх до цього колосального завдання, звертаючи їхню увагу на хороші риси чужинців. Він похвалив сотника, який належав до іншого народу, за його надзвичайну віру (Матв. 8:5—10). У рідному місті Назареті Ісус пояснив, що Єгова схвалював чужинців, приміром вдову з Сарепти, фінікійку, і прокаженого Наамана, сирійця (Луки 4:25—27). До того ж Ісус не лише проповідував самарянці, але й зупинився у самарійському місті на два дні, оскільки люди цікавилися його звісткою (Ів. 4:21—24, 40).

БОРОТЬБА З УПЕРЕДЖЕННЯМИ У ПЕРШОМУ СТОЛІТТІ

12, 13. а) Як апостоли зреагували, побачивши, що Ісус навчає самарянку? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) З чого видно, що Яків та Іван не до кінця зрозуміли урок Ісуса?

¹² Однак апостолам було нелегко подолати свої упередження. Вони були здивовані, побачивши, що Ісус навчає самарянку (Ів. 4:9, 27). Юдейські релігійні провідники не розмовляли з жінками на людях, не кажучи вже про самарянку з сумнівною репутацією. Апостоли вмовляли Ісуса поїсти. Але, як видно з його відповіді, він був настільки поглинутий розмовою на духовну тему, що не зважав на свій голод. Проповідування — навіть самарянці — було волею його Батька, а виконання його волі було для нього наче їжа (Ів. 4:31—34).

¹³ Яків та Іван не зрозуміли цього уроку. Подорожуючи з Ісусом Самарією, ці учні шукали місце для нічлігу в самарійському селі. Самаряни відмовилися прийняти їх, тому Яків та Іван, розгнівавшись, запропонували послати вогонь з неба і винищити ціле село. Ісус суворо докорив їм (Луки 9:51—56). Цікаво, чи Яків та Іван зреагували б так само, якби це негостинне село лежало в їхньому рідному краї, в Галілеї. Очевидно, упередження розпалило в них ворожість. Пізніше, коли апостол Іван проповідував самарянам і багато з них його слухали, йому, мабуть, було ніяково за свій необдуманий вибух гніву (Дії 8:14, 25).

14. Як було вирішене непорозуміння між грекомовними і єврейськомовними юдеями?

¹⁴ Невдовзі після П’ятидесятниці 33 року н. е. виникло питання дискримінації. Грекомовних вдів обділяли під час розподілу їжі між нужденними вдовами (Дії 6:1). Можливо, однією з причин упередження була мова. Апостоли швидко виправили ситуацію, призначивши духовно зрілих чоловіків дбати про розподіл їжі. Усі вони мали грецькі імена. Тому ображеним вдовам, ймовірно, легше було їм довіряти.

15. Як Петро навчився ставитися до всіх безсторонньо? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

¹⁵ У 36 році н. е. Ісусові учні почали проповідувати людям з усіх народів. Раніше апостол Петро мав звичку спілкуватися тільки з юдеями. Але після того як Бог чітко показав, що християни повинні бути безсторонніми, Петро проповідував римському воїну Корнилію. (Прочитайте Дії 10:28, 34, 35.) Тож Петро почав їсти і спілкуватися з одновірцями з інших народів. Але через кілька років в Антіохії Петро перестав їсти з християнами, які не були юдеями (Гал. 2:11—14). Павло докорив Петру, і той, очевидно, прийняв докір. Коли Петро писав свого першого листа християнам з євреїв та з інших народів у Малій Азії, він з теплотою говорив про усе братство (1 Пет. 1:1; 2:17).

16. За що добре знали перших християн?

¹⁶ Безперечно, на прикладі Ісуса апостоли вчилися любити «всіляких людей» (Ів. 12:32; 1 Тим. 4:10). Вони змінили своє мислення, хоча для цього необхідний був час. Перших християн добре знали за те, що вони любили одне одного. Письменник II століття Тертулліан згадував, що́ інші говорили про християн: «Вони люблять одне одного... Вони готові навіть померти одне за одного». Одягаючись у «нову особистість», перші християни почали розуміти, що всі люди є рівними в очах Бога (Кол. 3:10, 11).

11. Чому учні Ісуса мали ставитися до чужинців безсторонньо і як він допоміг їм це зрозуміти?

¹¹ Щоб виконувати доручення Ісуса, учням потрібно було побороти свою гордість і упередження. Перед тим як Ісус піднявся в небо, він доручив їм свідчити «в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Раніше Ісус готував їх до цього колосального завдання, звертаючи їхню увагу на хороші риси чужинців. Він похвалив сотника, який належав до іншого народу, за його надзвичайну віру (Матв. 8:5—10). У рідному місті Назареті Ісус пояснив, що Єгова схвалював чужинців, приміром вдову з Сарепти, фінікійку, і прокаженого Наамана, сирійця (Луки 4:25—27). До того ж Ісус не лише проповідував самарянці, але й зупинився у самарійському місті на два дні, оскільки люди цікавилися його звісткою (Ів. 4:21—24, 40).

БОРОТЬБА З УПЕРЕДЖЕННЯМИ У ПЕРШОМУ СТОЛІТТІ

12, 13. а) Як апостоли зреагували, побачивши, що Ісус навчає самарянку? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) З чого видно, що Яків та Іван не до кінця зрозуміли урок Ісуса?

¹² Однак апостолам було нелегко подолати свої упередження. Вони були здивовані, побачивши, що Ісус навчає самарянку (Ів. 4:9, 27). Юдейські релігійні провідники не розмовляли з жінками на людях, не кажучи вже про самарянку з сумнівною репутацією. Апостоли вмовляли Ісуса поїсти. Але, як видно з його відповіді, він був настільки поглинутий розмовою на духовну тему, що не зважав на свій голод. Проповідування — навіть самарянці — було волею його Батька, а виконання його волі було для нього наче їжа (Ів. 4:31—34).

¹³ Яків та Іван не зрозуміли цього уроку. Подорожуючи з Ісусом Самарією, ці учні шукали місце для нічлігу в самарійському селі. Самаряни відмовилися прийняти їх, тому Яків та Іван, розгнівавшись, запропонували послати вогонь з неба і винищити ціле село. Ісус суворо докорив їм (Луки 9:51—56). Цікаво, чи Яків та Іван зреагували б так само, якби це негостинне село лежало в їхньому рідному краї, в Галілеї. Очевидно, упередження розпалило в них ворожість. Пізніше, коли апостол Іван проповідував самарянам і багато з них його слухали, йому, мабуть, було ніяково за свій необдуманий вибух гніву (Дії 8:14, 25).

14. Як було вирішене непорозуміння між грекомовними і єврейськомовними юдеями?

¹⁴ Невдовзі після П’ятидесятниці 33 року н. е. виникло питання дискримінації. Грекомовних вдів обділяли під час розподілу їжі між нужденними вдовами (Дії 6:1). Можливо, однією з причин упередження була мова. Апостоли швидко виправили ситуацію, призначивши духовно зрілих чоловіків дбати про розподіл їжі. Усі вони мали грецькі імена. Тому ображеним вдовам, ймовірно, легше було їм довіряти.

15. Як Петро навчився ставитися до всіх безсторонньо? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

¹⁵ У 36 році н. е. Ісусові учні почали проповідувати людям з усіх народів. Раніше апостол Петро мав звичку спілкуватися тільки з юдеями. Але після того як Бог чітко показав, що християни повинні бути безсторонніми, Петро проповідував римському воїну Корнилію. (Прочитайте Дії 10:28, 34, 35.) Тож Петро почав їсти і спілкуватися з одновірцями з інших народів. Але через кілька років в Антіохії Петро перестав їсти з християнами, які не були юдеями (Гал. 2:11—14). Павло докорив Петру, і той, очевидно, прийняв докір. Коли Петро писав свого першого листа християнам з євреїв та з інших народів у Малій Азії, він з теплотою говорив про усе братство (1 Пет. 1:1; 2:17).

16. За що добре знали перших християн?

¹⁶ Безперечно, на прикладі Ісуса апостоли вчилися любити «всіляких людей» (Ів. 12:32; 1 Тим. 4:10). Вони змінили своє мислення, хоча для цього необхідний був час. Перших християн добре знали за те, що вони любили одне одного. Письменник II століття Тертулліан згадував, що́ інші говорили про християн: «Вони люблять одне одного... Вони готові навіть померти одне за одного». Одягаючись у «нову особистість», перші християни почали розуміти, що всі люди є рівними в очах Бога (Кол. 3:10, 11).