Розділ 16
Слухайся поради, приймай напучування
1. а) Чи є хтось з нас, кому не потрібно поради й напучування? б) Але які питання було б добре розглянути?
БІЛЬШІСТЬ з нас охоче погодиться з віршем у Святому Письмі, де говориться: «Багато ми всі помиляємось» (Якова 3:2). Нам не важко пригадати випадки, коли ми поводились не так, як заохочує нас Боже Слово і як би ми самі хотіли поводитись. Тому ми визнаємо, що наступні біблійні слова є правдивими: «Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці» (Прип. 19:20). У нас є відчуття потреби в такій допомозі. Безсумнівно, ми вже зробили зміни у своєму житті, щоб упорядкувати його згідно з тим, про що навчилися з Біблії. Але як ми реагуємо, коли співхристиянин наодинці дає нам пораду стосовно випадку, де ми повелися немудро? Або що, коли він тільки дає нам пропозиції, як нам поліпшитися в якійсь справі?
2. а) Чому ми повинні цінувати пораду, яку нам дають особисто? б) Як ми не повинні реагувати?
2 Незважаючи на те, які почуття можуть виникнути у нас в першу мить (беручи до уваги вспадковану людську недосконалість), ми повинні щиро подякувати за пораду і старатися застосовувати її. В результаті ми можемо багато чого навчитися (Євр. 12:11). Але можливо, що, коли нам давали пораду, ми старались оправдовувати себе, применшували серйозність становища або скидали вину на когось іншого. Чи ти колись так робив? Чи не виникало у нас обурення, коли ми згадували того, хто давав нам пораду? Чи ми схильні шукати недоліки у тому, хто давав пораду, або нарікати на те, в який спосіб він давав її, ніби це в якійсь мірі виправдовує наші слабкості? Чи Біблія може допомогти людині побороти такі схильності?
Приклади, записані нам для застереження
3. а) Що є поміщено в Біблії для того, щоб допомогти нам розвинути правильний погляд на поради та напучування? б) На підставі вищеподаних запитань проаналізуй, як ставились Саул та Уззійя до порад.
3 Крім того, що Боже Слово безпосередньо подає безліч застережень, воно також поміщає випадки з життя людей, яким давали пораду. Часто порада була і напучуванням, так що тому, кому її давали, потрібно було змінити своє ставлення або поведінку. Якщо розглянемо ці приклади з допомогою нижчеподаних запитань, то побачимо, що ми всі багато чого можемо навчитись.
САУЛ, СИН КІША. Він не повністю послухався Єгови в тому, що, коли воював проти Амалика, то зберіг царя і найкращу його худобу (1 Сам. 15:1—11).
З чого можна бачити, що у відповідь на Самуїлову докірливу пораду Саул старався применшувати переступ? (Вірш 20). На кого він намагався скласти вину? (Вірш 21). Як виправдовувався Саул, коли зрештою признав свою помилку? (Вірш 24). Але навіть тоді що його найбільше турбувало? (Вірші 25, 30).
УЗЗІЙЯ. Він спалював кадило у храмі Єгови незважаючи на те, що тільки священики були уповноважені робити це (2 Хрон. 26:16—20).
Чому цар Уззійя розгнівався, коли первосвященик старався зупинити його? (Порівняй вірш 16). Який був наслідок цього? (Вірші 19—21).
4. а) Чому як Саулові, так і Уззійї було важко прийняти пораду? б) Чому ця проблема є актуальною і сьогодні?
4 Чому в кожному з цих випадків тим людям так важко було послухатись поради? Основною проблемою була гордість — надто висока думка про себе. Сьогодні безліч осіб зазнають багато лиха саме через цю рису. Досягнувши видатного, на їхню думку, становища, чи то через вік, чи посаду, їм стає важко сприймати пораду. Вони думають, що це вказує на якийсь недолік або заплямовує їхню репутацію. Але насправді ознакою слабкості є гордість. Казати, що ця вада характерна всім людям, не є аргументом для оправдання. Це пастка, за допомогою якої Сатана старається затьмарювати людині розум, щоб вона не сприймала допомоги, яку Єгова з любов’ю дає через своє Слово і видиму організацію. Єгова застерігає: «Гордість йде перед загибеллю, а зарозумілий дух — перед падінням». (Прип. 16:18, Дерк.; також дивись Римлян 12:3; Приповістей 16:5).
5. Розглянь на підставі запитань у цьому абзаці, яких уроків можна навчитися з розповідей про Мойсея і Давида.
5 З другого боку, у Святому Письмі є гарні приклади тих, які приймали пораду. З них можна навчитися цінних уроків. Розглянь наступне:
МОЙСЕЙ. Його тесть дав практичну пораду, як виконувати свої нелегкі обов’язки так, щоб не шкодити власному здоров’ю. Мойсей послухався і відразу застосував її (Вих. 18:13—24).
Хоч Мойсей мав велику владу, чому він так охоче прийняв мудру пораду? (Порівняй Числа 12:3). Наскільки важливою є ця риса для нас? (Соф. 2:3).
ДАВИД. Він був винен у тому, що вчинив перелюб, а тоді так усе владнав, аби чоловіка тієї жінки було вбито на війні, а він міг одружитися з нею і таким чином затаїти свій перелюб. Минуло декілька місяців, і Єгова послав Натана, щоб докорити Давидові (2 Сам. 11:2—12:12).
Чи Давид розгнівався через докір, чи він применшував свій гріх і намагався скласти вину на когось іншого? (2 Сам. 12:13; Пс. 51:1—5). Чи той факт, що Бог прийняв Давидове розкаяння, означав, що Давид і його дім тепер не відчуватимуть на собі поганих наслідків його неправильної поведінки? (2 Сам. 12:10, 11, 14; Вих. 34:6, 7).
6. а) Як Давид ставився до тих, хто давав йому мудру пораду? б) Як ми можемо скористати, коли охоче приймемо таку пораду? в) Що ми не повинні забувати, коли нам суворо докоряють?
6 Цар Давид добре знав, як корисно слухатися мудрої поради, і подякував Богові за того, хто дав йому її. (1 Сам. 25:32—35; також дивись Приповістей 9:8). Чи ми є такими, як він? Якщо так, то не будемо говорити або робити те, про що пізніше шкодуватимемо. Але коли б склалися такі обставини, що нам потрібно суворо докоряти, як Давидові, коли він згрішив з Вірсавією, то не забуваймо, що це є доказом любові Єгови, який цікавиться нашим вічним благополуччям (Прип. 3:11, 12; 4:13).
Безцінні риси, які потрібно розвивати
7. Яка риса, за словами Ісуса, є необхідною для того, щоб увійти в Царство?
7 Для того щоб мати близькі взаємини з Єговою і християнськими братами, нам потрібно розвивати деякі особисті риси. Ісус підкреслив одну з них, коли поставив маленьку дитину серед своїх учнів і сказав: «Коли не навернетесь, і не станете, як ті діти,— не ввійдете в Царство Небесне! Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім» (Матв. 18:3, 4). Тим учням необхідно було змінитись. Вони мусили позбутися своєї гордості й розвинути покірність.
8. а) Перед ким нам потрібно бути покірними і чому? б) Якщо ми будемо покірними, то як ставитимемось до поради?
8 Пізніше апостол Петро написав співхристиянам: «Всі майте покору один до одного, бо «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!» (1 Петра 5:5, Ог., 1988). Ми знаємо, що мусимо в покорі ходити перед Богом, але цей вірш каже, що нам потрібно бути покірними або смиренними також у своїх взаєминах зі співвіруючими. Якщо будемо такими, то не образимось, коли вони дадуть нам якусь пораду. Ми охоче навчатимемось один від одного (Прип. 12:15). І якщо брати бачать, що нас потрібно поправити у чомусь, то ми приймемо пораду, усвідомлюючи, що це Єгова таким чином з любов’ю шліфує нас (Пс. 141:5).
9. а) Яка важлива риса є близько споріднена з покірністю? б) Чому ми не повинні забувати про вплив своєї поведінки на інших?
9 Інша риса, близько споріднена з покірністю,— це справжня турбота про благополуччя інших. Ми не можемо не брати до уваги той факт, що наші вчинки впливають на людей. Апостол Павло дав раннім християнам Коринта й Рима пораду, щоб вони не забували про сумління інших. Він не казав позбуватись усіх своїх особистих звичок, але заохочував їх не чинити того, що спонукало б когось діяти проти свого сумління і таким чином призвело б до духовного падіння. Павло влучно узагальнив це, коли написав: «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього! ...Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите,— усе на Божу славу робіть! Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій» (1 Кор. 10:24—33; 8:4—13; Римл. 14:13—23).
10. Що може бути ознакою того, чи ми застосовуємо в житті вищеподану біблійну пораду?
10 Чи ти стараєшся ставити благополуччя інших людей вище від своїх особистих інтересів? Це можна зробити по-різному, але розглянь приклад. В загальному одяг і зачіска є справами особистого смаку (тільки б бути скромним, охайним і чистим). Але коли б ти дізнався, що у зв’язку зі своїм вихованням люди твоєї округи не хочуть слухати звістку про Царство через твій одяг або зачіску, чи ти охоче змінився б? Чи життя іншої людини є важливішим для тебе, ніж власне задоволення?
11. Що вказує на важливість розвивати ці риси тим, хто дійсно хоче бути християнином?
11 Коли вищезгадані риси стануть характерними для нас, то це буде доказом, що ми починаємо мати розум Христа. Своєю покірністю Ісус дав нам досконалий приклад (Івана 13:12—15; Флп. 2:5—8). Проявляючи турботу до інших, а не просто догоджаючи собі, він дав нам цим зразок для наслідування (Римл. 15:2, 3).
Не відкидай напучування Єгови
12. а) У чому нам усім потрібно змінитись для того, щоб розвинути особистість, яка приємна для Бога? б) Що допоможе нам у цьому?
12 Оскільки всі ми є грішниками, то для того, щоб відображати риси нашого Бога, мусимо змінити свій склад думок, мову й поведінку. Нам потрібно одягнутися в «нову особистість» (Кол. 3:5—14, НС; Тита 2:11—14). Порада й напучування допомагають визначити, в чому нам потрібно змінитись і як робити такі зміни.
13. а) Яким чином Єгова дає нам усім пораду і напучування? б) Яким повинно бути наше ставлення до цього?
13 Основним джерелом тих настанов є сама Біблія (2 Тим. 3:16, 17). Крім того, через біблійну літературу і зібрання, які постачає видима Божа організація, Єгова допомагає нам застосовувати ці вказівки. Чи ми покірно визнаватимемо особисту потребу в цих настановах — навіть якщо вже чули їх — і чи старатимемось поліпшуватись?
14. Яку ще допомогу Єгова дає кожному з нас особисто?
14 Єгова не залишає нас самих у боротьбі з тим, що для нас може бути особливо складною проблемою. З сердечною турботою він подає нам особисту допомогу. Мільйони людей вже дуже скористали з домашнього вивчення Біблії. Батьки несуть особливу відповідальність напучувати своїх дітей, щоб охоронити їх від поведінки, яка пізніше в житті може принести багато неприємностей (Прип. 6:20—35; 15:5). Також у зборі ті вісники, які відповідають духовним вимогам, мають обов’язок при потребі застосовувати Святе Письмо для того, щоб в дусі лагідності поправляти інших (Гал. 6:1, 2). Таким чином Єгова дає нам поради і наставляє нас, щоб ми могли поклонятись йому як з’єднаний народ.
Повторення пройденого
● Як Єгова з любов’ю допомагає нам бачити галузі, в котрих потрібно поліпшуватись?
● Чому багатьом людям важко приймати пораду? Наскільки це серйозна проблема?
● Які дуже цінні риси допоможуть нам слухатись поради? Який приклад у цьому подав нам Ісус?