Однак брати були рішуче налаштовані продовжувати проповідницьку діяльність і стали друкувати літературу на верстаті, який їм прислали з Австралії (Дії 4:20). Джін Дешомп так описала стратегію братів: «Кожну нову брошуру або журнал ми мали занести на перевірку до представників влади. Ми друкували і розповсюджували певну публікацію на початку тижня, а наприкінці тижня несли її генеральному прокурору. Якщо публікацію забороняли, ми робили розчарований вигляд і мерщій брались за друкування наступної».

Друкування у несприятливу пору

Після того як Друга світова війна поглинула Європу, ввіз літератури з Голландії припинився. Передбачивши майбутні труднощі, брати в Індонезії заздалегідь подбали, щоб журнали друкувалися в комерційній компанії у Джакарті. Перше видання «Вістника Потіхи» (сьогодні «Пробудись!») з’явилось в Індонезії у січні 1939 року, а невдовзі вийшла і «Вартова башта» індонезійською. Потім брати купили невеликий друкарський верстат і стали друкувати журнали самі. У 1940 році, коли їм прислали з Австралії друкарський верстат плоского друку, вони за власні кошти надрукували деякі брошури й журнали індонезійською та голландською мовами.

Зрештою 28 липня 1941 року уряд наклав заборону на всі публікації Товариства «Вартова башта». Джін Дешомп розповіла: «Рано-вранці, коли я працювала в офісі, до нас увірвалися троє поліцейських і голландський високопосадовець зі всіма регаліями: медалями, білими рукавичками, шпагою та капелюхом з пір’ям. Проте їхній візит не був для нас несподіванкою, адже за три дні до того ми дізналися зі своїх джерел, що нашу літературу збираються заборонити. Цей пихатий посадовець зачитав нам довгу постанову і наказав відвести його в друкарню, аби опечатати наш друкарський верстат. Але мій чоловік повідомив, що він запізнився, бо верстат вчора продали».