Гутенберг. Як він збагатив світ!

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У НІМЕЧЧИНІ

ЯКИЙ винахід минулого тисячоліття справив найбільший вплив на ваше життя? Телефон, телебачення чи автомобіль? Мабуть, жоден з них. За багатьма експертами, це — механізоване друкування. Людиною, котрій віддається належне за винахід першого практичного методу, є Йоганн Ґенсфлейш цур Леден, ліпше знаний як Йоганн Гутенберг. Він був аристократичного походження і тому не потребував звичайного навчання.

Задум Гутенберга названо «видатним внеском Німеччини у цивілізацію». Кожний уцілілий примірник його друкованого шедевра — так званої 42-рядкової Біблії Гутенберга — це величезний маєток.

Золотий Майнц

Гутенберг народився в Майнці приблизно 1397 року. Розташований на ріці Рейні, тогочасний Майнц налічував десь 6000 жителів. Його знали як Золотий Майнц, він був центром могутнього Рейнського союзу міст. Архієпископи в Майнці були курфюрстами «Священної Римської імперії». Майнц уславився своїми ювелірами. Молодий Йоганн багато навчився про металообробку, в тому числі й про те, як витискувати літери в металі. Через політичні чвари він був вигнаний на декілька років до Страсбурга, де зайнявся огранюванням коштовного каміння та навчав цього інших. Але над усе його заполонила таємна праця над новим винаходом. Гутенберг намагався вдосконалити мистецтво механізованого друкування.

Геніальність Гутенберга, фінанси Фуста

Гутенберг повернувся до Майнца й продовжив свої експерименти. За грошима він звернувся до Йоганна Фуста, який позичив йому 1600 гульденів, що було величезними грошима на той час (кваліфікований майстер приносив додому всього 30 гульденів у рік). Фуст був проникливим комерсантом, який розумів, що така ризикована справа принесе користь. Яку ризиковану справу мав на увазі Гутенберг?

Своїм гострим оком Гутенберг помітив, що деякі ідентичні вироби створювалися у великій кількості. Наприклад, карбувалися монети й виливалися з металу кулі. Чому б не друкувати сотні ідентичних сторінок з текстом, а потім збирати ці сторінки за цифровим порядком в ідентичні книжки? Які книжки? Він подумав про Біблію, дуже дорогу книжку, особисті примірники якої мали тільки декілька привілейованих осіб. Гутенберг прагнув виготовити велику кількість ідентичних Біблій, роблячи їх набагато дешевшими, ніж рукописні примірники, і водночас не жертвуючи їхньою красою. Як це можна було зробити?

Більшість книжок переписувалися від руки, що вимагало ретельності й часу. Уже робилися спроби друкувати за допомогою вирізьблених вручну дерев’яних дощок, на кожній з яких була одна сторінка. Китаєць Бі Шен навіть зробив для друку окремі літери з глини. У Кореї державні друкарські установи використовували літери з міді. Але друкування рухомими літерами — окремо зробленими літерами, які можна упорядкувати відповідно до кожної нової сторінки,— вимагало величезної кількості літер, і ще ніхто не розвинув технології їхнього виготовлення. Це мав зробити Гутенберг.

Будучи досвідченим металевих справ майстром, він усвідомив, що друкування найліпше виконувати за допомогою рухомих літер, які зроблено не з глини чи дерева, а з металу. Їх мали виливати у формах, а не вирізати або випалювати в печі. Гутенберг потребував форм, в яких можна було б виливати всі 26 літер його абетки — малі й великі літери, також в’язь, розділові знаки, символи й цифри. Він підрахував, що загалом потрібно 290 окремих символів, кожного з яких має бути десятки копій.

До роботи

Стилем для своєї книжки Гутенберг обрав готичне письмо латиною, якою послуговувалися ченці при переписуванні Біблії. Використовуючи досвід у металообробці, він гравіював на невеличких сталевих брусках дзеркальний малюнок кожної букви й символу, інакше кажучи, рельєфне зображення на стальній поверхні. (Фотографія 1). Цей стальний штамп він потім використовував, щоб вибивати зображення у невеличкому бруску м’якшого металу — чи то міді, чи латуні. Результатом був справжній малюнок літери, що була витиснена в м’якшому металі, так звана матриця.

Наступним кроком була ливарна форма — продукт геніальності Гутенберга. Ливарна форма мала розміри з чоловічий кулак та була відкрита згори й знизу. Матриця для літери закріплялася на дні форми, і розтоплений сплав вливали в неї згори. (Фотографія 2). Сплав з олова, свинцю, сурми й вісмуту швидко охолоджувався й затвердівав.

Сплав, вийнятий з форми, мав з одного боку витиснений дзеркальний малюнок букви, і його назвали літерою. Процес повторювали, аж поки не було вироблено необхідної кількості стереотипів цієї літери. Відтак з форми виймали матрицю і замінювали матрицею наступної літери. Отже, за короткий час можна було виготовити будь-яку кількість стереотипів літери й символу. Усі літери мали однакову висоту, саме таку, яка була необхідна Гутенбергові.

Тепер можна було почати друкування. Для пробної копії Гутенберг вибрав уривок з Біблії. Тримаючи верстатку в руці, він складав із літер слова, а із слів рядки тексту. (Фотографія 3). Кожен рядок підганявся, тобто йому надавалася одна довжина. Послуговуючись гранкою, він набирав рядки тексту в стовпці, по два стовпці на сторінку. (Фотографія 4).

Цю сторінку тексту зафіксовували на талері друкарського преса й змочували чорною фарбою. (Фотографія 5). Прес, подібний до тих, які використовують у виноробстві, переносив друкарську фарбу з матриці на папір. Результатом була друкована сторінка. Потім знову використовувалась фарба й папір, і це повторювалося доти, доки не було надруковано необхідної кількості копій. Оскільки літери були рухомі, їх можна було знову використовувати для набору іншої сторінки.

Друкарський шедевр

Майстерня Гутенберга, в якій працювало від 15 до 20 осіб, закінчила роботу над першою друкованою Біблією 1455 року. Було видано приблизно 180 примірників. Кожна Біблія мала 1282 сторінки, по 42 рядки на сторінку, у дві колонки. Палітурка книжок (кожна Біблія складалася з двох томів), орнаментальні, мальовані від руки заголовки, а також перша літера кожного розділу були зроблені пізніше за межами майстерні Гутенберга.

Чи можна уявити собі, скільки літер було потрібно, щоб надрукувати Біблію? На кожній сторінці є приблизно 2600 знаків. Припускаючи, що Гутенберг мав шість складачів, кожен з яких водночас працював над трьома сторінками, їм було потрібно десь 46 000 стереотипів. Неважко зрозуміти, що Гутенбергові ливарні форми були ключем до друкування рухомими літерами.

Порівнюючи ці Біблії, люди захоплювалися: кожне слово було на тому самому місці. Це було неможливим для рукописних документів. Ґюнтер С. Веґенер пише, що 42-рядкова Біблія мала «таку однорідність і симетрію, гармонію і красу, що протягом багатьох сторіч цей шедевр викликав у друкарів благоговіння».

Фінансовий крах

Проте Фуста більше цікавили гроші, ніж шедевр. Прибуток з його інвестицій не надходив так швидко, як він сподівався. Партнери відчужилися, і 1455 року, саме в час завершення праці над Біблією, Фуст позбавив Гутенберга права користуватися позикою. Гутенберг не зміг повернути борг та програв порушену судову справу. Його змусили віддати Фустові принаймні деяке друкарське устаткування й літери, що використовувалися в друкуванні Біблій. Разом з кваліфікованим працівником Гутенберга, Петером Шоффером, Фуст відкрив свою друкарню. Їхнє підприємство — «Фуст і Шоффер» — отримало славу, яку колись здобув Гутенберг, і стало першою прибутковою комерційною друкарнею у світі.

Гутенберг намагався продовжити працю, заснувавши іншу друкарню. Деякі вчені приписують йому інший друкований матеріал, що датується XV сторіччям. Але ніщо не змогло досягти величності й розкоші 42-рядкової Біблії. У 1462 році його знову спостигла невдача. Унаслідок боротьби за владу в католицькій ієрархії Майнц був спалений і пограбований. Гутенберг удруге втратив свою майстерню. Через шість років, у лютому 1468 року, він помер.

Спадщина Гутенберга

Винахід Гутенберга поширився блискавично. До 1500 року друкарські преси вже були в 60 містах Німеччини й у 12 європейських країнах. «Розвиток друкування співмірний революції у засобах зв’язку,— говорить «Нова британська енциклопедія».— Упродовж подальших 500 років було здійснено неабиякі поліпшення в механіці друкування, але основний процес залишився по суті тим самим».

Друкування змінило життя європейців, оскільки знання вже не було прибережене для привілейованих. Новини та інформація почали досягати простих людей, які стали ліпше розуміти те, що відбувається довкола них. Друкування наголосило на потребі дати кожній мові нормативну, всім зрозумілу письмову форму. Отже, англійську, французьку й німецьку мови стандартизували й охороняли. Надзвичайно зріс попит на матеріал для читання. До Гутенберга в Європі було декілька тисяч рукописів, а через 50 років після його смерті — мільйони книжок.

Без механізованого друкування Реформація XVI сторіччя була б мертвою. Біблію було перекладено англійською, голландською, італійською, німецькою, польською, російською, французькою і чеською мовами, а друкарський прес полегшив працю видавання десятків тисяч примірників Біблії. Друкарський прес добре прислужився Мартіну Лютеру в поширенні його звістки. Лютер здобув успіх у тому, в чому інші, які жили до епохи преса Гутенберга, зазнали невдачі. Не дивно, що Лютер назвав друкарський прес Божим способом «поширювати правдиву релігію по цілому світі»!

Уцілілі примірники Біблії Гутенберга

Скільки вціліло Біблій Гутенберга? Донедавна вважалося, що їх є 48,— декотрі з них неповні,— і всі вони розпорошені по Європі й Північній Америці. Один з найелегантніших примірників — Біблія на пергаментному папері, який можна побачити в бібліотеці Конгресу у Вашингтоні (федеральний округ Колумбія). Аж ось, 1996 року, було зроблено сенсаційне відкриття — в церковному архіві Рендсбурга (Німеччина) знайшли додаткову частину Біблії Гутенберга. (Дивіться «Пробудись!» за 22 січня 1998 року, сторінка 29).

Якими ж вдячними ми можемо бути за те, що тепер Біблія доступна кожному! Звичайно, це не означає, що ми можемо піти й купити 42-рядкову Біблію Гутенберга! Скільки вона коштує? Музей Гутенберга в Майнці 1978 року придбав один примірник за 3,7 мільйона німецьких марок (на сьогодні приблизно 2 мільйони американських доларів). Нині ціна цієї Біблії підскочила в декілька разів.

Що надає Біблії Гутенберга унікальності? Професор Гельмут Прессер, колишній директор музею Гутенберга, подає три причини. Перша, Біблія Гутенберга була першою книгою на Заході, надрукованою рухомими літерами. Друга, вона була першою надрукованою Біблією. Третя, її краса захоплює подих. Професор Прессер пише, що в Біблії Гутенберга ми бачимо «готичне письмо в час його повного розквіту».

Люди з усіх країн зобов’язані геніальності Гутенберга. Гутенберг поєднав ливарну форму, сплав, фарбу й прес. Він механізував друкування й збагатив світ.

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

1. Стальний штамп використовувався, щоб вибивати зображення літери в мідяній матриці.

2. Сплав виливали у ливарну форму. Як тільки сплав затвердівав, на отриманій літері вже було дзеркальне зображення букви.

3. Літеру поміщали у верстатку, складаючи слова й формуючи рядки тексту.

4. Рядки набиралися в стовпці за допомогою гранки.

5. Сторінку тексту зафіксовували на талері друкарського преса.

6. Офортна дошка з рельєфом Гутенберга (1584).

7. Сьогодні один примірник Біблії Гутенберга оцінюється мільйонами доларів.

[Відомості про джерело]

Фотографії

1—4, 6 і 7: Gutenberg-​Museum Mainz; фотографія 5: з люб’язного дозволу American Bible Society

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

Тло: By Permission of the British Library/Gutenberg Bible