Критичний стан в’язниць

«Будувати більше в’язниць, аби покласти край злочинності — це ніби робити більше кладовищ, щоб подолати смертельну хворобу». (РОБЕРТ ҐАНДЖІ, ФАХІВЕЦЬ У ГАЛУЗІ ВИПРАВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ).

У СВІТІ, де люди часто намагаються замаскувати неприємні аспекти дійсності коректною поведінкою, замість гнітючого слова «в’язниця» зазвичай вживають його привабливіші синоніми. Тюрму називають «виправним закладом», в якому забезпечують «профтехнічне навчання» і надають «соціальні послуги». Ми навіть намагаємося говорити «позбавлений волі», аби оминати бездушне слово «в’язень». Однак, придивившись пильніше, можна побачити, що перед тюремною системою постали серйозні проблеми: видатки на утримання правопорушників за ґратами стрімко зростають, а відмінність між метою ув’язнення і тим, що воно насправді несе зі собою, дедалі більшає.

Дехто сумнівається в ефективності такого виду покарання. Як вони зазначають, кількість в’язнів по світі зросла до восьми мільйонів, однак не скажеш, що в багатьох країнах значно знизився рівень злочинності. Також чимало злочинців позбавляють волі за участь у наркобізнесі, проте доступність наркотиків на вулиці й далі залишається однією з основних проблем.

Усе ж загалом ув’язнення вважають найбільш слушним видом покарання. Коли злочинець потрапляє за ґрати, гадають, що він отримав по заслузі. Цю завзятість, з якою зловмисників садять у тюрми, певна журналістка називає «лихоманкою ув’язнення».

Існує чотири головні причини, чому правопорушників ув’язнюють: 1) покарати злочинця; 2) захистити суспільство; 3) запобігти злочинам у майбутньому; 4) перевиховати правопорушника, щоб після звільнення він був законослухняним і приносив користь суспільству. Розгляньмо, чи в’язниці виправдовують ці сподівання.

Розв’язання чи загострення проблеми?

«Найгірший спосіб підготувати в’язнів до життя на волі — принижувати й деморалізувати їх». (РЕДАКЦІЙНА СТАТТЯ В ГАЗЕТІ «АТЛАНТА КОНСТИТ’ЮШН»).

ЧАСТО ув’язнення — це лише певні тимчасові обмеження. Чи в’язень, виходячи з тюрми, справді сповна розплатився за свій злочинa? Що сказати про жертви або їхніх близьких? «Той душогубець відібрав у мене дитину,— протестувала Ріта, коли вбивця її 16-річного сина опинився на волі, провівши за ґратами лише три роки.— Зупиніться на мить і спробуйте хоч приблизно уявити, що це таке». Згаданий випадок показує: судовий процес давно закінчився, стерлися з пам’яті заголовки передових статей у пресі, а біль не вгамовується ще довго.

Дана проблема впливає не лише на тих, хто став жертвою злочину, а й на всіх членів суспільства. Зрештою, ваш душевний мир, а можливо, і безпека безпосередньо залежить від того, чи у в’язниці правопорушник виправився, чи став ще запеклішим.

Злочинці «підвищують кваліфікацію»

В’язнична система не завжди виправляє правопорушників. Джіл Смолоу, журналістка часопису «Тайм», зазначає: «Коли кошти витрачають на будівництво нових тюремних камер, а не на те, щоб допомогти в’язням відновити почуття власної гідності, то злочинність лише зростає і набуває жорстокіших форм». Пітерb, провівши за ґратами 14 років, погоджується з цим. Він каже: «Більшість з тих, хто сидів зі мною у в’язниці, починали з незначних правопорушень, потім перейшли до злочинів проти власності і врешті закінчили важкими злочинами проти особи. В’язниця для них наче ремісниче училище, з якого вони виходять ще запеклішими».

Безперечно, тюрма на певний час ізолює зловмисників від суспільства, однак, здається, вона навряд чи щось робить для того, аби усунути злочинність на тривалий період. Підлітки та молодь з убогих районів міста, нерідко вважають ув’язнення ритуалом посвячення у справжні чоловіки. Дуже часто вони врешті стають закоренілими злочинцями. Лері раз за разом потрапляв до в’язниці і провів там значну частину свого життя. Він каже: «Тюрма зовсім не виправляє. Ті хлопці, вийшовши на волю, повертаються до старого».

Все це нагадує замкнуте коло, тому, мабуть, можна пояснити, чому згідно з одним вивченням, проведеним у США, половину всіх важких злочинів здійснює коло 5 відсотків колишніх зловмисників. Журнал «Тайм» зазначає: «Коли ув’язнені не мають якогось корисного заняття, вони часто витрачають час на накопичення образи, не кажучи вже про набуття кримінальних навичок, які... застосовуватимуть, відбувши строк».

Це характерно не лише для США. Джон Ватіс, лікар з військової тюрми в Греції, зауважив: «Наші в’язниці дуже успішно виховують грізних, брутальних і злісних людей. Повертаючись на волю, більшість злочинців хоче відімститися суспільству».

Кошти суспільства

Криза тюремної системи безпосередньо впливає на вміст вашого гаманця. Наприклад, за деякими підрахунками, у США на утримання одного в’язня платники податків щорічно віддають приблизно 21 000 доларів. На ув’язнених, котрим минуло 60 років, витрачають утричі більше коштів. У багатьох країнах довір’я громадськості до карної системи слабне ще з інших причин. Побоювання викликає те, що завдяки вмілим адвокатам, котрі знаходять якусь зачіпку в законі, злочинці передчасно виходять на волю або взагалі уникають тюремних стін. Зазвичай жертви не почуваються достатньо захищеними від подальшого насилля і рідко коли можуть повпливати на хід судового процесу.

Громадське занепокоєння зростає

Як описано на наступній сторінці, в’язні потрапляють у нелюдські умови, і це теж підриває довір’я людей до системи карних закладів. Зазнаючи несправедливого ставлення в тюрмі, злочинці навряд чи стануть ліпшими. Також у в’язниці сидить порівняно багато представників різних національних меншин. Такий фактор непокоїть членів деяких організацій з прав людини, бо вони не впевнені, чи це збіг обставин, чи расова дискримінація.

Агентство Ассошіейтед Пресс у звіті за 1998 рік звернуло увагу на важке становище колишніх в’язнів з тюрми в Гоумзбурзі (штат Пенсільванія, США), котрі твердять, що там на них проводили хімічні експерименти, і тому тепер вони домагаються відшкодування. У США групи ув’язнених на час робіт знову почали сковувати одним ланцюгом. Що сказати про це? Міжнародна Амністія повідомляє: «В’язні, скуті разом путами, мусять працювати по 10—12 годин, причому часто під палючим сонцем, зупиняючись лише, аби ковтнути води, й маючи годину для обіду. (...) Туалетом для цілої групи служить єдине відро, що стоїть за чимось подібним до ширми. Але й тоді їх не розковують. Коли немає можливості скористатися цією «вбиральнею», то вони змушені оправлятися просто на землю, перед іншими». Звичайно, таке існує не в кожній тюрмі. Але подібна жорстокість робить нелюдами як тих, хто до неї вдається, так і самих в’язнів.

Користь для суспільства?

Звісно, в більшості країн люди почуваються безпечніше, коли запеклі злочинці сидять за ґратами. Подекуди ув’язнення похвалюють з інших причин. В австралійському містечку Кума збиралися закрити тюрму, однак жителі почали протестувати. Чому? Бо вона забезпечує роботою тамтешніх мешканців, які борються з економічною кризою.

Останнім часом, аби зменшити державні видатки, уряди декотрих країн продали тюрми приватним підприємствам. На жаль, більше в’язнів і довші строки позбавлення волі бізнесменам на руку. Отож, правосуддя й комерція можуть тісно переплестися.

Загалом всіх цікавить найголовніше: чи в’язниці виправляють злочинців? Зазвичай цього не стається, проте ви, мабуть, здивуєтесь, що декотрим правопорушникам допомогли змінитися. Дізнаймось як.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 6, 7]

Зазирнувши за ґрати

ПЕРЕПОВНЕНІ В’ЯЗНИЦІ. Тюрми у Великобританії спіткала гостра проблема — забагато ув’язнених! І не дивно. У Західній Європі ця країна займає друге місце за кількістю в’язнів на душу населення. Тут на 100 000 жителів припадає 125 в’язнів. Найбільша бразильська тюрма в Сан-Паулу розрахована на 500 злочинців, однак там їх — 6000. У Росії тюремні камери мали б поміщати по 28 осіб, проте в них сидить по 90—110 чоловік. Ситуація настільки складна, що в’язні сплять позмінно. У певній азіатській державі в камері площею 3 квадратних метри купчилося 13 чи 14 правопорушників. Чиновники Західної Австралії знайшли спосіб, як подолати такі труднощі — камери там роблять з вантажних контейнерів.

НАСИЛЛЯ. Тижневик «Шпіґель» повідомляє, що в Німеччині через «війну між конкуруючими угрупованнями, котрі прагнуть займатися незаконним секс-бізнесом, лихварством, торгівлею алкоголем та наркотиками», жорстокі в’язні вбивають і катують одні одних. Ще одна причина брутальності серед ув’язнених — приналежність до різних етнічних груп. У цьому ж тижневику сказано: «Тут за ґратами сидять представники 72 різних національностей. Незгоди та розбіжності в поглядах, що, зрештою, ведуть до насилля,— неминучі». Як зазначили наглядачі певної південноамериканської тюрми, в середньому щомісяця від рук убивць гине 12 в’язнів. А згідно з повідомленням у лондонській газеті «Файненшл таймс», ув’язнені стверджують, що ця кількість удвічі більша.

СЕКСУАЛЬНЕ ЗЛОВЖИВАННЯ. Згідно зі статтею «Пік зґвалтувань у тюрмах», опублікованою в газеті «Нью-Йорк таймс», за скромними підрахунками, у Сполучених Штатах Америки «щороку за ґратами ґвалтують понад 290 000 чоловіків». Тут же продовжують: «Зазвичай це жахливе насилля не обмежується поодиноким випадком — нерідко над жертвою знущаються щодня». Певна організація підрахувала, що у в’язницях США на день трапляється приблизно 60 000 випадків статевої наруги.

ЗДОРОВ’Я ТА ГІГІЄНА. Про поширення у тюрмах хвороб, що передаються статевим шляхом, свідчить чимало фактів. Повсюдно увагу громадськості привертає поширення туберкульозу серед в’язнів у Росії та певних африканських країнах, а також халатність стосовно надання медичних послуг, забезпечення гігієни, відповідного харчування, з якою можна зіткнутися в багатьох тюрмах по світі.

[Ілюстрація]

Переповнена в’язниця в Сан-Паулу (Бразилія).

[Відомості про джерело]

AP Photo/Dario Lopez-Mills

[Ілюстрація на сторінках 4, 5]

В’язниця особливо суворого режиму Санте (Париж).

[Відомості про джерело]

AP Photo/Francois Mori

[Ілюстрація на сторінці 6]

Жінки-в’язні в Манагуа (Нікарагуа).

[Відомості про джерело]

AP Photo/Javier Galeano

Чи злочинці справді можуть виправитись?

«Неможливо перевиховати когось силою. Людина повинна сама цього прагнути». (ВІВ’ЄН СТЕРН, «УВ’ЯЗНЕННЯ. ГРІХ ПРОТИ МАЙБУТНЬОГО», АНГЛ.).

НАЙПЕРШЕ, що допоможе в’язням виправитись — це навчання й зміна поглядів та цінностей. Безперечно, в наш час є щирі люди, котрі навчають ув’язнених та допомагають їм. Чимало в’язнів справді цінують таку чудову й безкорисливу працю.

Хтось, мабуть, стверджуватиме: цілу тюремну систему реформувати не вдасться, а в’язні навряд чи змінюватимуться в такому середовищі. Звичайно, в’язниця сама по собі не прищеплює нових цінностей, однак біблійні настанови спонукали деяких правопорушників полишити негідний спосіб життя. Це доводить, що кожен зловмисник може виправитись.

Нині декотрі в’язні завдяки Біблії набувають правильного складу розуму і поводяться належно. Що їм допомагає? Вони дотримуються біблійної поради: «Не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість» (Римлян 12:2). Як можна досягти цього?

Роль Біблії

На думку багатьох людей, релігія здатна значно посприяти тому, аби в’язні розкаялися в колишніх злодіяннях. Але навіть коли за ґратами правопорушник дещо змінить свою вдачу, вийшовши на волю, він одразу ж може повернутися до старого. Ось слова одного ув’язненого: «У цьому місці багато людей приходять до Христа, але, виходячи з тюрми, вони його одразу полишають!»

З досвіду видно, що справжня зміна має статися в самій особі — у розумі та серці злочинця, а призвести до цього мусить щире каяття за минулі лиходійства. Завдяки біблійному вивченню людина може довідатись, як Бог дивиться на зло й чому його не слід чинити. Отже, вона знаходить вагомі підстави для того, аби не повторювати злочинів.

Свідки Єгови проводять такі вивчення в багатьох тюрмах по світі, і це дає чудові результати. (Дивіться сторінку 10). Один в’язень зазначив: «Нам допомогли довідатись, що́ Біблія каже про зміст життя і майбутні благословення для людей». Він додає: «Це чудове — навчання!» Ще один ув’язнений сказав: «Ми приймаємо рішення згідно з Божими настановами. (...) Самі бачимо, як змінюємось, і знаємо, що́ потрібно ставити на першому місці в житті».

Звичайно, зміни належить впроваджувати не лише у в’язницях. Криза тюремної системи повністю мине лише тоді, коли зникне потреба в таких закладах. Одна з відомих біблійних істин, яка зворушила серця багатьох в’язнів, виражена в Божій обітниці: «Витяті будуть злочинці... Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:9, 29).

Тоді нетлінний уряд, який стоїть міцно, однак править з любов’ю, забезпечить виконання високих норм Бога. Про цей уряд — Боже небесне Царство під правлінням Христа — було навчено молитися християн (Матвія 6:10). У новому світі кожен мешканець змінюватиметься, дізнаючись про Божі чудові закони. У той час, як ніколи раніше, «земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває» (Ісаї 11:9). І що це означатиме? Законослухняні жителі нового світу «зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11).

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 10]

З’являється промінчик надії

Уже понад 20 років Свідки Єгови добровільно проводять біблійні вивчення у федеральній в’язниці, що розташована в Атланті (штат Джорджія, США). Це приносить добрі результати: протягом того часу більше ніж 40 в’язнів стали охрещеними Свідками і ще понад 90 могли користати з регулярного вивчення Біблії.

Кореспондент «Пробудись!» нещодавно взяв інтерв’ю в кількох учителів біблійної правди, які безкорисливо відвідують в’язнів тієї тюрми.

◼ Чому під впливом біблійної освіти в’язні докорінно змінюють своє життя?

Дейвід. Чимало в’язнів ще з дитинства були позбавлені тепла й ласки. Отож коли ці люди довідуються, що Бог любить їх і відповідає на молитви, в яких вони виливають свої почуття, Єгова стає для них реальною особою. Тоді їхні серця сповнюються бажанням любити його.

Рей. Один з ув’язнених, котрого я навчав Біблії, у дитинстві став жертвою жорстокого поводження. Якось я запитав, чим Єгова приваблює його. Він відповів, що, дізнаючись про біблійні істини, усвідомлюєш: Єгова дійсно розуміє людей. Це спонукало того в’язня глибше пізнавати такого люблячого Бога.

◼ Дехто стверджує, що в’язні цікавляться релігією, бо сподіваються достроково вийти з тюрми, чи просто нудьгують. А як щодо цього?

Фред. Коли вони приходять на вивчення, ми не намагаємось розбурхати їхніх почуттів, а просто розповідаємо про біблійну правду. Їм одразу стає зрозуміло: ми робимо лише одне — допомагаємо набути знань із Біблії. Бувало, дехто підходив до мене й просив чимось зарадити в судовому процесі. Однак я таких тем не обговорюю. Тому коли ув’язнені впродовж певного часу приходять на біблійні вивчення, то роблять це, бо справді хочуть довідатися, про що говорить Біблія.

Нік. Я бачу, як декотрі в’язні змінюються в тюрмі. Дехто став охрещеним служителем і зазнає чимало прикрощів від інших в’язнів. Тим братам дуже важко. Якби біблійна правда не проникла в їхні серця, вони не змогли б залишатися вірними за таких обставин.

Ізраель. Зазвичай ті люди прагнуть пізнати Єгову і виражають це в дуже зворушливий спосіб. Видно, що їхні спонуки походять із глибини сердець.

Джо. В’язні, котрі стають правдивими християнами, усвідомили, чому колись обрали злочинний шлях. Вони теж розуміють, що мають шанси змінитися. Для них засяяв промінчик надії. Тепер вони щиро чекають на сповнення обітниць Єгови стосовно майбутнього.

◼ Чому тюремна система сама по собі не може змінити злочинців?

Джо. Призначення карних закладів — не змінювати правопорушників, а ізолювати їх від суспільства. Саме такий погляд на в’язнів і становить суть проблеми.

Генрі. Перебування у в’язниці не може змінити сердець зловмисників. Більшість з цих людей настроєні повернутися до злочинної діяльності, коли відбудуть строк.

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Багатьом в’язням допомогли пізнати біблійну правду.