Восени 1920 року вийшов 27-й номер «Золотого віку» — спеціальне видання, в якому розповідалось про переслідування Дослідників Біблії впродовж 1918 року. Згаданий раніше лінкор працював день і ніч, щоб надрукувати чотири мільйони примірників цього журналу.

З нього читачі дізналися про незвичайну справу Емми Мартін. Сестра Мартін була колпортером у Сан-Бернардіно (штат Каліфорнія). Вона і троє братів — Е. Гемм, Е. Сонненбург та Е. Стівенс — 17 березня 1918 року відвідали невелике зібрання Дослідників Біблії.

Серед присутніх був чоловік, який насправді не хотів вивчати Біблію. «Я прийшов на це зібрання,— свідчив він пізніше,— за вказівкою прокуратури. Переді мною стояло завдання знайти докази». І він знайшов «докази» — примірник книжки «Довершена таємниця». Через кілька днів сестру Мартін і трьох братів заарештували. За розповсюдження забороненої книжки їх звинуватили у порушенні закону про шпигунську діяльність.

Емму Мартін і трьох братів визнали винними і засудили до трьох років ув’язнення. Після того як усі їхні апеляції було відхилено, 17 травня 1920 року вони почали відбувати свій термін. Але невдовзі все кардинально змінилося.

20 червня 1920 року брат Рутерфорд розповів цей випадок на конгресі у Сан-Франциско. Присутніх приголомшило таке ставлення до вірних служителів Бога, і вони погодились послати телеграму президенту США. В телеграмі говорилось: «Ми вважаємо звинувачення... місіс Мартін... у шпигунстві несправедливим... Нас дуже обурює те, що федеральні службовці, зловживаючи своєю владою і становищем... заманили місіс Мартін... у пастку, а потім сфабрикували проти неї справу і посадили у в’язницю».

Наступного ж дня президент Вудро Вільсон скасував вирок сестри Е. Мартін і братів Е. Гемма, Е. Сонненбурга та Е. Стівенса. Їхнє несправедливе ув’язнення закінчилось.