Скромний погляд на свої привілеї

8, 9. а) Чому ми повинні скромно думати про себе? б) Як повинні виявляти скромність особи, наділені певною відповідальністю?

⁸ Павло залишив добрий приклад для сучасних християн. Хоч би які обов’язки нам було доручено, жоден з нас не повинен вважати себе ліпшим від інших. «Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо,— писав Павло,— сам себе той обманює» (Галатів 6:3). Чому? Тому що «всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23; 5:12). Ми ніколи не повинні забувати, що ми всі успадкували гріх і смерть від Адама. Особливі привілеї не підносять нас із низького грішного стану (Екклезіяста 9:2). Так само як і Павло, тільки завдяки незаслуженій ласці люди можуть зав’язувати стосунки з Богом, не кажучи вже про те, щоб виконувати якесь привілейоване служіння для нього (Римлян 3:12, 24).

⁹ Розуміючи це, скромна людина не буде злісно тріумфувати через свої привілеї, а також не вихвалятиметься своїми досягненнями (1 Коринтян 4:7). Вона дає поради або вказівки як співпрацівник, а не пан. Звичайно, було б неправильно, якби особа, що більш здібна у виконанні певних завдань, домагалася хвали від співвіруючих або визискувала їхнє захоплення (Приповістей 25:27, Дерк.; Матвія 6:2—4). Єдина хвала, яка чогось варта, походить від інших, і вона повинна приходити без прохання. Якщо ми отримуємо таку похвалу, то не слід думати про себе більше, ніж належить (Приповістей 27:2; Римлян 12:3).

10. Поясніть, як ті, що здаються непомітними у зборі, справді можуть бути «багатими вірою»?

¹⁰ Коли на нас покладають певну відповідальність, скромність допоможе уникати надмірного зосередження на собі й не створювати враження, що збір, мовляв, має успіх тільки завдяки нашим зусиллям та здібностям. Наприклад, ми можемо бути особливо обдарованими вчителями (Ефесян 4:11, 12). Однак ми повинні скромно визнавати, що декотрі з найбільших уроків на зібраннях збору даються не зі сцени. Чи ж не відрадно, приміром, бачити одиноку матір або батька, які регулярно приходять до Залу Царства зі своїми дітьми? Зажурену особу, яка вірно приходить на зібрання, попри нав’язливе почуття нікчемності? Молоду особу, яка поступово робить духовний прогрес, всупереч згубному впливу ровесників у школі та іншого оточення? (Псалом 84:11). Ці люди можуть і не бути в центрі уваги. Інші переважно не помічають, які випробування непорочності їм доводиться зносити. Але вони можуть бути такими ж «багатими вірою», як і ті, хто має більш значне становище (Якова 2:5). Чи ж не завдяки вірності в кінцевому результаті ми здобуваємо схвалення Єгови? (Матвія 10:22; 1 Коринтян 4:2).

Вияв скромності й розважливості

13, 14. а) Як ми можемо виявляти скромність, коли отримуємо привілей служіння? б) Який добрий приклад скромності залишив брат А. Х. Макміллан?

¹³ Зі скромності Гедеона ми можемо багато чого навчитися. Наприклад, як ми реагуємо, коли отримуємо привілей служіння? Думаємо в першу чергу, яку популярність і престиж це нам принесе? Чи скромно та з молитвою обдумуємо, чи зможемо відповідати вимогам, які ставить таке завдання? Брат А. Х. Макміллан, який скінчив свій земний шлях у 1966 році, залишив у цьому добрий приклад. Ч. Т. Рассел, перший президент Товариства Вартової башти, якось запитав Макміллана про його думку стосовно того, хто б міг керувати працею за його відсутності. У подальшому обговоренні брат Макміллан ані разу не згадав про себе, хоча мав надзвичайну можливість висунути свою кандидатуру. Під кінець брат Рассел попросив його обдумати, чи не взявся би він за це завдання. «Я був приголомшений,— написав через багато років брат Макміллан.— Перш ніж сказати, що з радістю робитиму все можливе, аби допомагати йому, я дуже серйозно обдумав цю справу й довгий час про неї молився».

¹⁴ Невдовзі брат Рассел помер, залишаючи вакантним місце президента Товариства Вартової башти. Оскільки під час останньої проповідницької подорожі Рассела відповідальним був Макміллан, один брат сказав: «Мак, у тебе надзвичайний шанс стати президентом. Ти був особливим представником брата Рассела в час його відсутності, й він сказав усім нам виконувати твої розпорядження. Отож, він поїхав і не повернувся. Здається, ти той, хто продовжить справу». Макміллан відповів: «Брате, такий погляд неправильний. Це Господня праця і становище в організації Господа можна отримати тільки тоді, якщо Господь вважає доречним дати його, а я впевнений, що не є підхожою кандидатурою». Відтак брат Макміллан порекомендував на це становище когось іншого. Подібно до Гедеона, він скромно дивився на себе, і було б добре, якби ми розвивали такий погляд.

15. Наведіть декілька практичних способів, як можна виявляти розважливість у проповідницькій праці.

¹⁵ Ми теж повинні скромно виконувати свої завдання. Гедеон був розважливим і старався зайвий раз не дратувати своїх противників. Так само ми повинні бути скромними й розважливими щодо способу розмови з людьми в проповідницькій праці. Щоправда, ми ведемо духовну війну, аби руйнувати «твердині» і «задуми» (2 Коринтян 10:4, 5). Але нам не слід говорити до інших згорда або давати їм будь-яку вагому причину ображатися через нашу звістку. Натомість нам треба поважати їхні погляди, наголошувати на тому, що ми маємо спільного, і тоді зосереджуватися на позитивних моментах нашої звістки (Дії 22:1—3; 1 Коринтян 9:22; Об’явлення 21:4).