Проблеми людства. Чи вони колись закінчаться?

«ЧЕТВЕРТА частина світового населення живе у злиднях, 1,3 мільярда має на прожиття менше ніж долар у день, мільярд є неписьменним, 1,3 мільярда не має чистої питної води і мільярд щодня голодує». Так описується стан світу у повідомленні з Ірландії.

Як же яскраво ці дані свідчать про те, що людина не в стані раз і назавжди вирішити усі проблеми! А коли взяти до уваги факт, що більшість тих, про кого йдеться у повідомленні,— це беззахисні жінки і діти, то світові проблеми виглядають ще похмурішими. Задумайтесь: навіть сьогодні, у XXI столітті, права жінок та дітей і далі «кожного дня порушуються так часто, що кількість випадків не злічити»! («Становище дітей світу 2000 року», англ.). Хіба це не жахливо?

«Новий світ за життя одного покоління»

Дитячий фонд ООН висловив впевненість у тому, що «розпач, який у результаті цих зловживань... огортає людей по цілому світі, можна подолати». На думку цієї організації, жахливі умови, в яких змушені існувати мільярди нещасних людей, «не можна назвати невідворотними чи незмінними». По суті, вона закликає «всіх людей створити новий світ за життя одного покоління» — світ, в якому людство «звільниться від бідності та дискримінації, насильства та хвороб».

Осіб, котрі сподіваються на такі зміни, надихає величезна праця, яку вже тепер виконують небайдужі люди, аби пом’якшити обставини, що склалися в результаті «нескінченної низки конфліктів і криз». Наприклад, протягом минулих 15 років проект «Діти Чорнобиля» «полегшив страждання сотень дітей, котрі внаслідок радіаційного викиду захворіли на рак» («Айріш Ікземінер», 4 квітня 2000 року). Великі й малі доброчинні організації, безперечно, справляють значний вплив на життя незліченної кількості жертв воєн та стихійних лих.

А втім, люди, залучені до такої доброчинної діяльності, дивляться на ситуацію реально. Вони розуміють, що сьогоднішні проблеми «більш поширені і глибше вкорінені, ніж хоча б десять років тому». Дейвід Беґ, президент Ірландського благодійного фонду, каже, що, коли Мозамбік спустошила страхітлива повінь, «одразу ж відгукнулися працівники-добровольці, охочі допомогти і надати фінансову підтримку». «Однак,— він додає,— самотужки ми не здатні повністю впоратися зі стихіями таких масштабів». Стосовно допомоги, яка надається в Африці, Беґ відверто визнає: «Тим ліченим промінчикам надії, які все ще залишаються, важко розсіяти темряву». Багато людей, напевно, погодяться, що його слова влучно описують ситуацію не тільки на цьому материку, а й по всій земній кулі.

Чи в нас є підстави сподіватися цього бажаного «нового світу за життя одного покоління»? Хоча теперішня доброчинна діяльність заслуговує похвали, варто розглянути іншу можливість встановлення справедливого і мирного нового світу. На таку надію вказує Біблія, і це обговорюватиметься у наступній статті.

«ДОБРОЧИННА праця не приносить тривалої користі, якщо не є частиною ширшої стратегічної та політичної програми, спрямованої на усунення коренів проблеми. Досвід неодноразово показував, що самими доброчинними акціями не вдасться вирішити проблем, які за своєю суттю є політичними» («Стан біженців світу у 2000 році», англ.).

Попри проведення величезної доброчинної роботи проблеми людства невблаганно зростають. Чи існує якась можливість того, що політикам вдасться знайти успішний метод їхнього розв’язання? Дуже й дуже мала.