Прагнення матеріального добробуту

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА НА ТАЙВАНІ

«ЗА ГРОШІ щастя не купити!» Дарма що більшість людей до певної міри погоджується з цим твердженням, багато з них і далі несамовито прагне матеріального багатства, вважаючи його ключем до щастя. А чому, власне, ні? Адже цілком очевидно, що вирішення великої кількості людських проблем полягає у матеріальному успіху та добробуті.

Уявіть-но собі, наскільки відрізнявся б світ, якби кожна доросла людина й дитина жила в достатку! Тоді б уже не існувало приниження чиєїсь гідності та страждань, які зносять мільйони людей, живучи в нетрях та гетто. Також вже більше не було б проблем з безпритульністю, яка проказою лежить на кожній державі: багатій чи бідній.

А що сказати про здоров’я, яке настільки важливе для щастя? Хоч і медицина йде вперед семимильними кроками, зате чимраз більше людей починають усвідомлювати, що не можуть дозволити собі скористатися її послугами. З другого боку, голод та недоїдання і далі складають будні мільйонів людей. Якщо б добробут існував по цілому світі, то кожен мав би змогу вести здоровіше і щасливіше життя, хіба ж не так?

Це благотворно впливало б навіть на саму планету. Яким чином? Нині довкілля руйнується токсичними забруднювачами, і частково до цього причетне спалювання природного палива. А втім, одна з причин того, чому люди не створюють необхідної технології для використання енергії чистішого палива,— непомірно висока його вартість. Винищення вологого тропічного лісу є ще однією серйозною екологічною загрозою, і воно значною мірою залежить від економічних факторів.

Оскільки матеріальний добробут, здається, може розв’язати стільки проблем і звільнити людей від багатьох страждань, то не дивно, що з давніх-давен люди пов’язують добробут із щастям. Приміром, тоді як у західному світі люди на Новий рік здебільшого бажають одні одним: «Щасливого Нового року!», китайці протягом Нового року за місячним календарем традиційно здороваються так: «Кунґ ші фа цай», бажаючи одні одним «нежданого багатства!». Без сумніву, ми живемо у світі, де люди ставлять прагнення матеріального майна на одне з перших, якщо не на перше місце в житті. Часто успіх чи невдача виміряється матеріальними мірками.

Хоча немає нічого неправильного у набуванні матеріальних речей та втішанні ними, але чи вони гарантують щастя? Яке місце у житті повинні посідати матеріальні речі? Чи матеріальний добробут є ключем до ліпшого життя?

Чи матеріальний добробут гарантує щастя?

«З КОЖНИХ 50 учнів школи лише 1 чи 2 носили черевики,— пригадує 45-річний Бочінґ, що виростав на Південному Тайвані в 1950-х роках.— Ми були не в стані купити їх. Але ми ніколи не вважали, що є бідними. Ми мали все, що нам було необхідно».

Це було приблизно 40 років тому. Від того часу життя для Бочінґа та решти 20-мільйонного населення того острова радикально змінилося. У книжці «Факти і цифри. Китайська Республіка на Тайвані» (англ.) пояснюється: «Тайвань [було] перетворено із сільськогосподарського суспільства на суто промислове». У кінці 1970-х років Тайвань уважався «стабільним, багатим суспільством».

Дійсно, докази добробуту можна бачити на Тайвані всюди. Від ультрамодерних висотних офісних комплексів, що розкидані по цілому острові, до автострад, переповнених дорогими імпортованими автомобілями,— матеріальне благополуччя Тайваню є предметом заздрощів для інших розвинених країн. У «Чайна пост», провідній тайванській газеті, котра виходить англійською мовою, з гонором написано, що нині «люди на Тайвані мають найвищий життєвий рівень за всю історію Китаю».

«Сила-силенна гострих проблем»

Чи весь цей матеріальний добробут приніс людям справжнє щастя та задоволення в житті? Хоча й, без сумніву, тайванцям є чим пишатися, зате є й інший бік цієї історії успіху. Як відзначається у «Чайна пост», «з високим життєвим рівнем прийшла й сила-силенна ускладнень та гострих проблем». Матеріальне процвітання тайванців не без побічного ефекту.

Стосовно «ускладнень та гострих проблем», що атакують цей колись порівняно незлочинний острів, «Чайна пост» говорить: «В останні роки злочинність та безпорядки сильно зросли в нашому багатому суспільстві й дедалі більше загрожують життю та приватній власності усіх слухняних законові громадян». У статті під заголовком «Багатство робить Тайвань хтивою країною» газета з осудом говорить про проблеми намноження «ресторанів та барів з еротичними шоу» і нелегальних публічних домів під маркою перукарень. Рекет та кіднепінг, або викрадання людей з метою отримати викуп, стали ще іншою проблемою цієї країни. В одному повідомленні говориться про кіднепінг дітей як про «новий тайванський індустріальний бум». Багато людей здійснюють злочини, щоб виплатити борги за програні в азартних іграх гроші або відшкодувати інші фінансові втрати.

Діти не лише стають невинними жертвами злочинів. Дедалі більша їх кількість утягається в злочинний світ. Статистика повідомляє, що лише 1989 року юнацька злочинність підскочила на 30 відсотків. Дехто пов’язує такий зріст з розпадом родини, і, здається, статистика підтверджує це. Наприклад, від 1977 до 1987 року кількість подружніх пар на Тайвані зменшилася, а кількість розлучень подвоїлась. Оскільки китайська культура за традицією наголошує на важливості родини у стабільному суспільстві, то не дивно, що багато хто хвилюється через погіршення ситуації.

Причина проблеми

У спробах з’ясувати причину зіпсуття громадського порядку у багатому суспільстві було висунено немало різних гіпотез. Дехто по-філософському відповідає на це, мовляв, така ціна успіху. Але звинувачувати у цьому успіх чи добробут було б, наче звинувачувати їжу за обжерливість. Не всі, хто їсть,— ненажери, подібно як не кожен, хто багатий, є матеріалістом чи злочинцем. Ні, матеріальний добробут сам по собі не призводить до злочинності та громадських безпорядків.

У редакційній статті газети «Чайна пост» звернено увагу на головний фактор. Там говориться: «Протягом багатьох десятиріч ми занадто наголошували на матеріальному розвитку. Ось що зумовило занепад моральних та духовних цінностей у нашому нинішньому суспільстві» (курсив наш). Справді, надмірне наголошування на погоні за матеріальними речами породжує дух матеріалізму та пожадливості. Воно сприяє егоцентричності. Саме такий дух призводить до розвалу родин і до поширення суспільних пороків. Те, що Біблія говорила 2000 років тому, все ще в силі: «Корень усього лихого — то грошолюбство [а не гроші]» (1 Тимофія 6:10).

Повсюдна проблема

У пошуках миру, спокою і безпеки тисячі тайванців емігрували в інші країни. Але ці проблеми має не лише Тайвань. Вони є всюди.

Декілька років тому одне вивчення показало, що найбагатша округа у Каліфорнії (США) мала найвищий рівень розлучень у країні. Близько 90 відсотків усіх операцій з нерухомим майном у деяких частинах цієї округи проводились унаслідок розлучень. Повідомляється, що кількість самогубств там удвічі більша ніж у середньому по цілій країні. Рівень алкоголізму був найвищий в цій окрузі, і кажуть, що там на душу населення припадало більше психіатрів та інших фахівців з цієї галузі, ніж у решті країни.

Ісус Христос висловив фундаментальну істину: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Матеріальні речі, хоч би скільки їх було, не можуть задовольнити усіх потреб людини, ані гарантувати їй щастя. Навпаки, часто трапляється так, як говорить одне китайське прислів’я: «Якщо хтось ситий і в теплі, то у нього виникають думки про розваги і крутяться вони довкола тілесних пожадливостей». Це узгоджується з тим, що відбувається на Тайвані та в інших місцях, де матеріальний добробут часто стає прелюдією до морального та суспільного зіпсуття і супутніх проблем.

А що потрібно для того, аби матеріальний добробут став одним з факторів справжнього і тривкого щастя? Відповідь ви знайдете у наступній статті.

[Вставка на сторінці 6]

«Якщо хтось ситий і в теплі, то у нього виникають думки про розваги і крутяться вони довкола тілесних пожадливостей». (Китайське прислів’я).

[Ілюстрація на сторінці 5]

Матеріальний достаток перетворив невеликі містечка у велелюдні міста з неоновими рекламами.

Щастя... гарантовано!

«ЩАСЛИВІ ті, що усвідомлюють свої духовні потреби» (Матвія 5:3, НС). На противагу загальноприйнятій мудрості Ісус наголосив, що важливий фактор успішного здобуття щастя є задоволення духовних потреб, а не матеріальних прагнень. Ті Ісусові слова, якщо їх дотримуватися, гарантують щастя.

А втім, усвідомлювати свої духовні потреби — це не просто знати, що вони існують. Частіше за все незадоволені потреби стають причиною занепокоєності та обурення, а не щастя. Біблійна приповістка говорить про це так: «Задовга надія — недуга для серця» (Приповістей 13:12). Отже, особа щаслива тоді, коли вона робить кроки до усвідомлення, а пізніше до задоволення своїх духовних потреб. Як це можна зробити на практиці?

Власне тут значну роль відіграє Біблія. Чому? Тому що лише вона може відповісти на запитання багатьох людей, котрі вже давно шукають задовільних відповідей. Наприклад, чи ви колись задумувалися, у чому мета життя? Чому існує людина? Що чекає на нас у майбутньому? Опріч задовільних відповідей на ці та багато інших запитань, Біблія також подає нам керівництво для життя, що допомогло мільйонам людей справитися із складними проблемами, перед котрими стоїмо ми всі сьогодні і котрі часто перешкоджають нашим пошукам щастя. «Для моєї ноги [Боже] слово — світильник, то світло для стежки моєї»,— говорить псалмоспівець (Псалом 119:105). Справді, Біблія є правдивим дороговказом, що може допомогти вам успішно осягнути щастя. Задумайтеся над наступними двома життєвими історіями.

Від невдоволення до щастя в подружжі

Подружжя може стати джерелом або щастя, або нещастя. На жаль, багатьом випадає друге. Однак біблійна порада допомогла багатьом людям, котрі застосовували її, знайти щастя у колись нещасливому подружжі.

Юнґкун і Мейшоу пережили таке. «Перші сім років нашого подружнього життя не були щасливими,— зізнається Юнґкун.— Я майже не проводив вільного часу зі своєю дружиною та двома доньками. Я часто спав на роботі». Хоча вони мали все, що їм було потрібно у матеріальному плані, все-таки вони не були щасливими. Його дружина додає: «Якщо не враховувати, що мій чоловік забезпечував нас матеріально, то можна сказати, що він взагалі не цікавився родинними справами. Я дуже обурювалася цим». Вони навіть хотіли розійтися.

Юнґкун мав також проблеми зі своїми родичами. У результаті попередніх родинних утруднень сім років він не розмовляв зі своєю рідною сестрою, хоч вони і мешкали менш ніж за сто метрів одне від одного. Проте тепер він має щасливе подружжя і чудові стосунки зі своєю сестрою. Чому сталася така велика зміна?

«Ми з дружиною почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови та відвідувати їхні щотижневі біблійні зібрання»,— пояснює Юнґкун. Його сестра також стала навчатися. Вони почали застосовувати те, чого навчалися, і були здивовані результатами. Юнґкун влаштувався на роботу, що дала йому можливість турбуватися не лише матеріальними потребами родини, але й духовними та емоційними. Нині вони живуть щасливою та дружньою родиною.

Вона знайшла мету в житті

Ті, хто вивчає природу людини, кажуть, що для щастя нам потрібно мати підставу для існування, тобто мету в житті. Життя, зосереджене на себелюбних прагненнях матеріальних речей, не задовольняє цих потреб. Двадцятишестирічна Ліні пересвідчилась у правдивості цього.

«Я працювала по 12 годин на добу сім днів у тижні,— говорить вона.— Моєю метою було відкрити великий салон-перукарню». Хоча й вона вже була близько до здійснення своєї мрії, але відчувала, що чогось бракувало у її житті. «Я часто задумувалась над метою в житті. Чи вона полягає просто в роботі та здобуванні грошей?»

Якось до її салону завітала одна особа і поставила запитання, над котрим та давно задумувалась. Їй було сказано, що Біблія може відповісти на це запитання. Хоч і вона ніколи не читала Біблії, але погодилась виділяти щотижня по годині на перевірку цього твердження.

Зі свого щотижневого вивчення Ліні дізналася, що Біблія передбачила багато того, що вона бачила кожного дня. Вона була здивована, наскільки точно Біблія описувала наперед умови, в котрих вона живе, а зокрема передбачувала, що будуть «люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога». Вона дізналась і про інші пророцтва, які вказували на безпрецедентні страждання, завдані війнами, голодом та стихійними лихами, що ми і бачимо у нинішньому світі (2 Тимофія 3:1—5; Матвія 24:7, 12).

Потім Ліні довідалась про те, що зробило її дуже щасливою, а саме: цей світ, в котрому люди часто почуваються нещасливими, вказує на те, що ми стоїмо на порозі нової доби в людській історії (Матвія 24:3—14). Вона також прочитала в Біблії, що Творець людства має на меті встановити тут, на землі, новий світ, де у всіх куточках планети пануватиме такий добробут, якого ще ніколи не мала недосконала людина (Псалом 72:16; Ісаї 65:17, 18, 21, 22). Це майбутнє квітуче суспільство не буде зіпсуте пожадливістю, егоїзмом та матеріалізмом зі всіма їх негативними наслідками (Псалом 37:9—11, 29; 1 Коринтян 6:9, 10). Вона була в захопленні, коли прочитала в Біблії слова: «За Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13).

Щастя чекає на вас

Замість витрачати увесь свій час, переслідуючи матеріальні цілі, тепер Ліні проводить багато часу, розповідаючи іншим про те, чого навчилася сама. Чи й ви бажаєте дізнатися більше про ці чудові обітниці? Чи ви бажаєте довідатись, яким чином Біблія допоможе вам знайти щастя, яке знайшли Ліні, Юнґкун, Мейшоу та мільйони інших людей? Свідки Єгови з радістю допоможуть вам у цьому.

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Наш Творець має на меті встановити на землі рай.