«Остерігайтеся всілякої пожадливості»

«Навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (ЛУКИ 12:15).

1, 2. а) На чому сьогодні зосереджуються люди? б) Як на нас може вплинути таке мислення?

ГРОШІ, майно, престиж, високооплачувана робота, сім’я — з усім цим більшість людей пов’язує успіх або надійне майбутнє. І в бідних, і в багатих країнах чимало людей зосереджується на матеріальних здобутках й успіхові. А от їхній інтерес до духовних цінностей швидко згасає або такого інтересу взагалі немає.

² Саме це і передрекла Біблія. У 2 Тимофія 3:1—5 сказано: «В останні дні прийдуть скрутні часи, коли жити буде дуже важко. Бо тоді люди будуть самолюбні, грошолюбні... любитимуть задоволення, а не Бога і лише будуть робити вигляд, що виявляють відданість Богові, але зречуться її сили». Правдиві християни з дня в день живуть серед таких людей і мусять постійно пильнувати, щоб не перейняти їхнього мислення і способу життя. Як нам не дозволити «довколишньому світові втискувати [нас] у свою форму»? (Римлян 12:2, «Новий Завіт сучасною англійською мовою», переклад Філліпса).

3. Яку пораду Ісуса ми розглянемо?

³ Ісус Христос, як «Керівник... та Удосконалювач нашої віри», навчає нас чогось дуже важливого (Євреїв 12:2). Якось Ісус промовляв до народу, щоб допомогти йому глибше розуміти духовні справи. Один чоловік перервав Ісуса, попросивши: «Учителю, скажи моєму братові, аби поділився зі мною спадщиною». У відповідь Ісус дав чоловікові і всім, хто його слухав, важливу пораду. Він суворо перестеріг проти пожадливості і при цьому навів застережливий приклад, який змушує задуматись. Нам варто серйозно обдумати ці слова Ісуса і зрозуміти, який пожиток ми отримаємо, якщо будемо застосовувати його пораду в житті (Луки 12:13—21).

Недоречне прохання

4. Чому було недоречним те, що чоловік перервав Ісуса?

⁴ Перед тим як чоловік звернувся з проханням, Ісус заохочував своїх учнів та інших людей остерігатися лицемірства, сміливо визнавати свою єдність з Сином людським, а також просити про допомогу святого духу (Луки 12:1—12). Безсумнівно, учні повинні були пам’ятати ці життєво важливі істини. Але саме посеред такої повчальної промови чоловік перериває Ісуса і просить його винести рішення в певній справі. Йшлося, мабуть, про сімейну суперечку щодо розподілу майна. Ми можемо взяти для себе важливий урок з цього випадку.

5. Про що свідчила просьба чоловіка?

⁵ Колись прозвучала така думка: «Про характер людини часто свідчить те, що́ вона думає, коли слухає повчання на релігійну тему». У той час як Ісус говорив про важливі духовні справи, чоловік, напевно, обмірковував, як йому досягти фінансового успіху. Невідомо, чи була в нього вагома підстава для невдоволення у зв’язку зі спадщиною. Можливо, він хотів скористатися з влади та репутації Ісуса як мудрого судді в людських справах (Ісаї 11:3, 4; Матвія 22:16). У всякому разі, просьба цього чоловіка свідчила про стан його серця. Він не цінував духовних речей, а це вказувало на серйозну проблему. Чи це не вагома причина проаналізувати себе? Наприклад, на християнських зібраннях ми легко можемо блукати думками чи роздумувати про те, що будемо робити пізніше. Однак нам слід зосереджувати свою увагу на програмі й обдумувати, як застосовувати почуте. Таким чином ми поліпшимо стосунки з нашим небесним Батьком, Богом Єговою, та зі співхристиянами (Псалом 22:23; Марка 4:24).

6. Чому Ісус не задовольнив прохання чоловіка?

⁶ Хоч би що спонукало чоловіка звернутися з проханням, Ісус не задовольнив його. Натомість він сказав: «Чоловіче, хто призначив мене судити вас чи щось між вами ділити?» (Луки 12:14). Сказавши це, Ісус мав на увазі добре відомий людям розпорядок: згідно з Мойсеєвим Законом, у містах призначали суддів саме для такої цілі (Повторення Закону 16:18—20; 21:15—17; Рут 4:1, 2). Ісуса ж цікавили важливіші справи — розповідати правду про Царство і навчати людей Божої волі (Івана 18:37). Наслідуючи Ісуса, ми не хочемо з головою поринати в буденні справи. Радше нам слід присвячувати свій час і сили тому, щоб проповідувати добру новину і ‘робити учнями людей з усіх народів’ (Матвія 24:14; 28:19).

Остерігайтесь пожадливості

7. Яку проникливу думку висловив Ісус?

⁷ Ісус мав здатність бачити найпотаємніші бажання серця і тому знав, що в просьбі чоловіка крилося щось більше. Тож Ісус не просто відхилив прохання, але й вказав на суть справи: «Будьте обачні, остерігайтеся всілякої пожадливості, бо навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (Луки 12:15).

8. Що таке пожадливість і до чого вона може призвести?

⁸ Пожадливість — це щось більше, ніж просто бажання мати гроші чи певні речі, які можна було б належно використовувати. Згідно з одним словником, пожадливість є «нестримним прагненням багатства, статків чи майна іншої людини». Сюди може включатися ненаситне бажання мати щось — можливо, речі, які належать іншій людині — лише заради того, щоб володіти цим. І така особа не зважає ані на власні потреби, ані на те, як це позначиться на інших. Пожадлива людина допускає, щоб об’єкт її жадання сильно впливав на її мислення та вчинки і, по суті, став для неї богом. Пригадайте, що апостол Павло прирівняв пожадливу особу до ідолопоклонника, який не має спадщини в Божому Царстві (Ефесян 5:5; Колосян 3:5).

9. Як проявляється пожадливість? Наведіть приклади.

⁹ Цікаво, що Ісус остерігав проти «всілякої пожадливості». Це неправильне бажання може виявлятися по-різному. Остання з Десяти Заповідей згадує деякі прояви пожадливості: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого» (Вихід 20:17). У Біблії міститься чимало прикладів людей, котрі вчинили тяжкий гріх, потрапивши в ту чи іншу пастку пожадливості. Сатана першим зажадав чужого — тієї слави, честі і влади, яка належала одному Єгові (Об’явлення 4:11). Єва пожадала незалежності, і коли вона обманулась у своїх сподіваннях, людство пішло шляхом гріха й смерті (Буття 3:4—7). Демонами стали ангели, які не задовольнились «своїм початковим становищем, а покинули належне місце проживання» задля того, що їм по праву не належало (Юди 6; Буття 6:2). Також подумайте про Валаама, Ахана, Ґехазі та Юду. Замість того щоб бути задоволеними своїм життям, вони допустили, щоб непогамовне матеріалістичне бажання запанувало над ними. Воно спонукало їх зловжити своїм становищем, внаслідок чого вони зазнали краху і знищення.

10. Як нам діяти згідно з застереженням Ісуса: «Будьте обачні»?

¹⁰ Як же доречно, що Ісус почав своє попередження проти пожадливості словами «будьте обачні»! Чому? Тому що люди дуже легко помічають жадібність чи пожадливість в інших, але рідко визнають, що самі виявляють ці грішні схильності. Апостол Павло вказує, що «любов до грошей — це корінь усіх нещасть» (1 Тимофія 6:9, 10). Учень Яків пояснює, що неправильне бажання, «ставши здатним родити, породжує гріх» (Якова 1:15). Відповідно до Ісусового напучення, нам треба ‘бути обачними’, щоб не контролювати інших, чи вони, бува, не виявляють пожадливості. Нам варто перевіряти, чим наповнені наші серця, аби дотримуватися вказівки: «Остерігайтеся всілякої пожадливості».

Життя в достатку

11, 12. а) Яке попередження щодо пожадливості дав Ісус? б) Чому нам слід зважати на Ісусове застереження?

¹¹ Існує ще й інша причина, чому ми повинні остерігатися пожадливості. Зверніть увагу, що Ісус сказав далі: «Навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (Луки 12:15). Безумовно, над цим варто роздумувати в теперішній матеріалістичний час, коли люди пов’язують достаток і процвітання зі щастям та успіхом. Ісусові слова вказують, що по-справжньому змістовне і щасливе життя не залежить від матеріальних статків, хоч би якими великими вони були.

¹² Проте деякі люди не погоджуються з таким поглядом. Вони кажуть, що матеріальні речі роблять життя зручнішим і приємнішим, а отже змістовнішим. Тому такі люди присвячують себе справам, які дають їм можливість набути всі бажані речі та технічні новинки. На їхній погляд, від цього залежить хороше життя. Але, міркуючи так, вони не зважають на думку, висловлену Ісусом.

13. У чому полягає зрівноважений погляд на життя і статки?

¹³ Ісус не говорив, що мати достаток — це правильно чи неправильно. Натомість він наголосив, що життя людини не залежить від «її майна», тобто речей, які вона має. Усі ми знаємо, що для життя насправді не потрібно багатьох речей. Необхідно лише трохи їжі, якийсь одяг і нічліг. Багаті мають вдосталь усього цього, а бідні мусять докладати зусиль, щоб придбати все необхідне. Але різниця між бідними і багатими щезає, коли життя закінчується,— все йде в небуття (Екклезіяста 9:5, 6). Отже, щоб вести змістовне і гідне життя, ми не можемо і не повинні зосереджуватись тільки на матеріальному. Ця думка стає очевидною, якщо проаналізувати, про яке життя говорив Ісус.

14. Що ми довідуємося про значення слова «життя», використаного в Біблії?

¹⁴ Згадаймо, що Ісус сказав: «Життя [людини] не залежить від її майна». Вжите в Євангелії від Луки грецьке слово зое́, перекладене як «життя», означає не спосіб життя, а саме́ життя в повному розумінні цього словаa. Ісус говорив, що незалежно від того, бідні ми чи багаті, живемо в розкошах чи ледве зводимо кінці з кінцями, ми не можемо повністю контролювати, як довго житимемо або чи взагалі будемо живі завтра. У своїй Нагірній проповіді Ісус сказав: «Хто з вас тривогою може продовжити собі життя хоча б на лікоть?» (Матвія 6:27). Біблія чітко показує, що лише Єгова є «джерелом життя» і тільки він може дати своїм вірним служителям «справжнє життя», тобто «вічне життя» — життя без кінця чи то в небі, чи на землі (Псалом 36:10; 1 Тимофія 6:12, 19).

15. Чому багато людей покладається на статки?

¹⁵ Слова Ісуса свідчать, як легко можна набути перекручений погляд на життя. Всі люди, як бідні, так і багаті, є недосконалими і зрештою їх чекає одне й те саме. У давнину Мойсей сказав: «Дні літ наших — у них сімдесят літ, а при силах — вісімдесят літ, і гордощі їхні — страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо» (Псалом 90:10; Йова 14:1, 2; 1 Петра 1:24). Тому люди, які не розвивають близьких стосунків з Богом, часто, за словами апостола Павла, схильні думати: «Їжмо та пиймо, бо завтра і так помремо» (1 Коринфян 15:32). Інші ж, хто відчуває, що життя скороминуще і непевне, намагаються знайти безпеку й стабільність у матеріальному. Можливо, вони думають, що велика кількість матеріальних речей зробить їхнє життя хоч трохи надійнішим. Такі особи безупинно трудяться, щоб нагромадити майно та багатство, помилково вважаючи, що це принесе їм безпеку і щастя (Псалом 49:7, 12, 13).

Надійне майбутнє

16. Чим не варто було б вимірювати справжню цінність життя?

¹⁶ Можливо, це і правда, що коли людина забезпечена їжею, одягом, житлом і їй доступні всілякі зручності, то її життя буде комфортнішим. Крім того, така людина може мати краще медичне обслуговування і завдяки цьому, ймовірно, житиме довше. Але чи таке життя дійсно змістовніше і безпечніше? Справжня цінність життя не вимірюється числом років, які хтось проживе, чи кількістю матеріальних речей, якими людина могла б володіти чи користуватися. Апостол Павло вказав, що небезпечно приділяти надмірну увагу таким речам. Він написав Тимофієві: «Наказуй тим, хто багатий у теперішній системі, щоб не були про себе високої думки і щоб покладали надію не на багатство непевне, а на Бога, який рясно дає нам усе для задоволення» (1 Тимофія 6:17).

17, 18. а) Хто подав нам чудовий приклад щодо погляду на матеріальні речі? б) Яку притчу Ісуса ми розглянемо в наступній статті?

¹⁷ Немудро покладати надію на багатство, оскільки воно «непевне». Патріарх Йов був дуже заможним. Але коли на нього несподівано звалилися біди, багатство не домогло йому, адже воно раптово щезло. Власне завдяки тісним взаєминам з Богом він зніс усі випробування й лиха (Йова 1:1, 3, 20—22). Авраама не засліпив його матеріальний достаток, і він погодився на нелегке завдання від Єгови. Бог благословив Авраама, і він став «батьком багатьох народів» (Буття 12:1, 4; 17:4—6). Було б мудро наслідувати приклад цих та інших людей. Молоді ми чи старі, нам треба аналізувати, що́ є справді важливим у нашому житті і на що ми надіємось (Ефесян 5:10; Филип’ян 1:10).

¹⁸ Вищезгадані слова Ісуса про пожадливість і правильний погляд на життя дійсно важливі і повчальні. Однак Ісус мав на увазі ще щось і тому навів повчальну притчу, або приклад, про нерозумного багатого чоловіка. Як цей приклад стосується нас? Чого ми з нього вчимося? Наступна стаття дасть відповідь на ці запитання.

[Примітка]

Чи ти «багатий у Божих очах»?

«Так буває з тим, хто нагромаджує скарби для себе, але не є багатий у Божих очах» (ЛУКИ 12:21).

1, 2. а) Заради чого люди добровільно йдуть на великі жертви? б) З якою трудністю і небезпекою доводиться стикатись християнам?

ПОШУК скарбів — це не просто гра, в яку люблять бавитись діти. У різні віки і в різних країнах люди часто вдавалися до буквального пошуку скарбів. Наприклад, у XIX столітті золота лихоманка охопила Австралію, ПАР, Канаду та США. Люди добровільно залишали коханих і домівки, бажаючи знайти щастя в чужих та іноді непривітних країнах. Дійсно, чимало людей ідуть на неймовірний ризик і величезні жертви для того, щоб набути багатства, якого прагне їхнє серце.

² Хоча сьогодні більшість людей буквально не шукають скарбів, їм доводиться трудитись у поті чола, щоб заробляти на прожиття. У теперішній системі це часто забирає багато сил і вкрай виснажує. Іноді люди настільки непокояться про їжу, одяг і житло, що легко нехтують більш вагомими речами або й взагалі забувають про них (Римлян 14:17). Ісус за допомогою притчі, або прикладу, точно змальовує таку схильність людей. Цей приклад міститься в Луки 12:16—21.

3. Коротко розкажи наведений Ісусом приклад з Луки 12:16—21.

³ Ісус навів цей приклад саме тоді, коли закли́кав остерігатися пожадливості, про що детально говорилося в попередній статті. Застерігши від пожадливості, Ісус розповідає про багатого чоловіка, котрий має заповнені усіляким добром комори, але не задоволений цим. Він руйнує їх і будує більші, щоб зберігати в них своє примножене добро. Коли чоловік уже думає про відпочинок і життєві втіхи, Бог каже, що його життя закінчується, а все нагромаджене ним добро дістанеться комусь іншому. Далі Ісус робить висновок: «Так буває з тим, хто нагромаджує скарби для себе, але не є багатий у Божих очах» (Луки 12:21). Чого ми вчимося з цього прикладу? Як нам застосувати цей урок у своєму житті?

Чоловік у клопотах

4. Що можна сказати про чоловіка з Ісусової притчі?

⁴ Приклад, розказаний Ісусом, добре знайомий нам. Він починається просто: «В одного багатого чоловіка земля рясно вродила». Ісус не говорить, що чоловік набув свої статки хитрим чи незаконним способом. Іншими словами, він не змальовує його як погану людину. З Ісусового прикладу логічно зробити висновок, що чоловік тяжко працював. Принаймні можна побачити, що він планував і заощаджував на майбутнє, ймовірно, дбаючи про добробут своєї сім’ї. Зі світського погляду, цього чоловіка можна вважати наполегливим працівником, який серйозно ставився до своїх обов’язків.

5. З якою проблемою зіткнувся чоловік з прикладу Ісуса?

⁵ У будь-якому випадку, Ісус у своїй притчі назвав цього чоловіка багатим, маючи на увазі людину, в розпорядженні якої чимало статків. Але, згідно зі словами Ісуса, цей чоловік мав клопіт. Його земля вродила надзвичайно рясно — урожаю було набагато більше, ніж він потребував чи міг зберігати. Що йому робити?

6. Які рішення доводиться приймати багатьом Божим служителям?

⁶ Сьогодні багато служителів Єгови потрапляють у ситуації, дуже схожі на цю. Правдиві християни намагаються бути чесними, старанними і сумлінними працівниками (Колосян 3:22, 23). Немає значення, працюють вони у когось чи мають власний бізнес, вони часто досягають успіху і навіть стають неперевершеними у своїй справі. Коли їм пропонують вищу посаду або перед ними відкриваються нові можливості, вони мусять прийняти рішення щодо того, чи згодитися на пропозицію і заробляти більше грошей, чи вімовитись від неї. Також чимало молодих Свідків досягають успіхів у школі. Тому їм часом пропонують продовжити навчання в престижних вищих закладах. Що вони зроблять — чи погодяться і підуть тим же шляхом, що й більшість людей, чи ні?

7. Як чоловік з наведеного Ісусом прикладу вирішив свою проблему?

⁷ Що зробив багатий чоловік з прикладу Ісуса, коли його земля рясно вродила і він не мав куди зібрати врожай? Він вирішив поруйнувати свої комори і побудувати більші, щоб помістити там усе своє збіжжя і добро. Цей задум, очевидно, вселяв у чоловіка таке почуття безпеки й задоволення, що він подумав собі: «Скажу своїй душі: „Душе, маєш багато добра на довгі роки. Відпочивай, їж, пий і веселися“» (Луки 12:19).

Чому «нерозумний»?

8. Чого не врахував чоловік з прикладу Ісуса?

⁸ Ісус показав, що задум багатого чоловіка давав йому лише оманливе відчуття безпеки. Хоча задум видавався практичним, він не включав чогось дуже важливого — Божої волі. Чоловік думав тільки про себе — як він зможе відпочивати, їсти, пити і веселитися. Він вважав, що має «багато добра», а отже, його очікують «довгі роки» життя. Але все склалося зовсім не так. Як Ісус говорив раніше, «навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (Луки 12:15). Тої самої ночі чоловік несподівано втратив усе, що надбав. Бог сказав йому: «Нерозумний, цієї ночі твою душу зажадають від тебе. Кому ж тоді дістанеться все, що ти наскладав?» (Луки 12:20).

9. Чому чоловіка з притчі названо нерозумним?

⁹ Ми підійшли до основної думки в Ісусовому прикладі. Бог назвав чоловіка нерозумним. «Тлумачний словник Нового Завіту» (англ.) пояснює, що форми вжитого тут грецького слова «завжди вказують на брак розуміння». Згідно зі словником, у цій притчі Бог використовує слово, яке викриває «безглуздість задумів багача». Це слово стосується не того, кому бракує розуму, а «того, хто відмовляється визнавати свою залежність від Бога». Розповідь про багатого чоловіка нагадує нам слова, які пізніше Ісус сказав християнам I століття в Лаодикії, що в Малій Азії. Він говорив: «Ти кажеш: „Я багатий і розбагатів, і не маю ні в чому потреби“, та не знаєш, що насправді ти нещасний, жалюгідний, бідний, сліпий і голий» (Об’явлення 3:17).

10. Чому «багато добра» не гарантує «довгих років» життя?

¹⁰ Нам варто серйозно подумати над цим уроком. Чи ми не схожі на того чоловіка? Може, ми тяжко працюємо, щоб зібрати собі «багато добра», але нехтуємо важливим, аби в майбутньому жити «довгі роки» (Івана 3:16; 17:3). Біблія говорить: «Не поможе багатство в день гніву... Хто надію кладе на багатство своє, той впаде» (Приповістей 11:4, 28). Тому в кінці прикладу Ісус дає осторогу: «Так буває з тим, хто нагромаджує скарби для себе, але не є багатий у Божих очах» (Луки 12:21).

11. Чому марно пов’язувати надію і безпеку з матеріальними благами?

¹¹ Ісус, вживши вислів «так буває», показав, що з людьми, які пов’язують життя — свою надію та безпеку — тільки з матеріальними благами, трапиться те саме, що й з багатим чоловіком. І помилка, швидше, не в тому, що хтось «нагромаджує скарби для себе», а в тому, що він «не є багатий у Божих очах». Подібна пересторога міститься в словах учня Якова: «Тепер послухайте ви, що кажете: „Сьогодні або завтра підемо в те місто і залишимось там на рік. Будемо вести справи й отримувати прибуток“, хоча не знаєте, що́ з вами буде завтра». Що ж таким людям робити? «Натомість ви мали б казати: „Якщо Єгова захоче, то будемо живі й зробимо те чи інше“» (Якова 4:13—15). Хоч би якою заможною була особа чи хоч би скільки статків вона мала, усе стане марнотою, якщо вона не багатіє в Божих очах. Що означає багатіти в Бога?

Багаті в Божих очах

12. Як нам багатіти в Бога?

¹² В Ісусовому прикладі протиставляється думка про те, щоб багатіти в Бога, і думка про нагромадження скарбів для себе, тобто про матеріальне збагачення. Отже, Ісус казав, що нам не слід зосереджувати своє життя на накопиченні матеріального чи знаходити задоволення в статках. Натомість ми повинні використовувати все, що маємо, для того, аби «збагачувати», тобто зміцняти, наші стосунки з Єговою. Якщо ми будемо так робити, то обов’язково багатітимемо в Бога. Чому? Тому що тоді він зіллє на нас рясні благословення. Біблія каже: «Благословення Господнє — воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою» (Приповістей 10:22).

13. Як благословення Єгови збагачує?

¹³ Коли Єгова обдаровує своїх служителів благословеннями, він завжди дає їм найліпше (Якова 1:17). Скажімо, Єгова оселив ізраїльтян у землі, котру називали «краєм, який тече молоком та медом». Про єгипетську землю говорили так само, але між нею і краєм, який Єгова дав Ізраїлевим синам, була принаймні одна істотна відмінність. Мойсей, звертаючись до ізраїльтян, назвав його «краєм, що про нього дбає Господь». Іншими словами, вони мали процвітати, бо Єгова піклувався б про них. Доки ізраїльтяни залишалися вірними Єгові, він щедро їх благословляв. Вони вели життя, що мало явні переваги над способом життя всіх довколишніх народів. Дійсно, благословення Єгови збагачує! (Числа 16:13; Повторення Закону 4:5—8; 11:8—15).

14. Що мають особи, які багатіють у Бога?

¹⁴ Заможних людей хвилює здебільшого те, як вони виглядають в очах інших. Такий погляд часто відображається в їхньому способі життя. Ці особи прагнуть справити на людей враження поведінкою, яку Біблія називає «вихвалянням своїми статками» (1 Івана 2:16). Ті ж, хто багатий в очах Бога, повною мірою відчувають його схвалення, милість і незаслужену доброту та мають з ним близькі взаємини. Завдяки такому дорогоцінному становищу перед Богом вони почуваються щасливо і безпечно, а цього не можуть дати ніякі матеріальні речі (Ісаї 40:11). Тож що нам робити, аби багатіти в Божих очах?

Як багатіти в Бога?

15. Що нам слід робити, аби бути багатими в Божих очах?

¹⁵ Чоловік з прикладу Ісуса прагнув лише власного збагачення і тяжко для цього працював, тому його названо нерозумним. Отже, щоб багатіти в Бога, ми повинні докладати всіх зусиль і брати повну участь у справах, які дійсно цінні й корисні в Божих очах. Про одну з таких справ свідчить наказ Ісуса: «Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів» (Матвія 28:19). Якщо ми використовуємо свій час, сили і здібності не заради власної вигоди, а для праці проповідування про Царство і підготовки учнів, то наче робимо інвестицію. Ті, хто так чинить, мають великий духовний прибуток, як видно з подальших випадків (Приповістей 19:17).

16, 17. Розкажіть випадки, що показують, як людина стає багатою в Божих очах.

¹⁶ Розгляньмо випадок християнина, який живе в одній з країн Сходу. Він мав добре оплачувану роботу, працюючи інженером-програмістом. Але робота забирала в нього практично весь час і виснажувала його духовні сили. Замість того щоб робити кар’єру, він зрештою звільнився й почав виготовляти морозиво і продавати його на вулиці. Він хотів заощаджувати час, щоб дбати про свої духовні потреби й обов’язки. Колишні співробітники сміялися з нього. Але як усе обернулось? «Моє фінансове становище стало ліпшим, ніж тоді, коли я працював програмістом,— розповідає брат.— Я щасливіший, бо не маю стресів і тривог, які мав на попередній роботі. І щонайважливіше, тепер я почуваюсь ближче до Єгови». Така зміна посприяла тому, що цей християнин розпочав повночасне служіння. Сьогодні він служить у філіалі Свідків Єгови у своїй країні. Благословення Єгови справді збагачують.

¹⁷ А ось інший приклад. Одна жінка виховувалась у сім’ї, в якій високо цінували освіту. Вона навчалася в університетах у Франції, Мексиці і Швейцарії, і перед нею відкривалася перспективна кар’єра. «Я мала успіх, престиж і унікальні пропозиції,— пригадує жінка.— Але всередині я відчувала порожнечу і сильну невдоволеність». Тоді вона довідалась про Єгову. Жінка говорить: «У міру духовного поступу зростало моє прагнення догоджати Єгові і хоча б якось віддячитись йому за всі його дари. Це бажання допомогло мені чітко зрозуміти, що робити, і я почала служити Богу повночасно». Вона звільнилася з роботи і невдовзі охрестилась. Останні 20 років ця сестра з радістю служить повночасно. Вона розповідає: «Дехто вважає, що я змарнувала свій талант, але такі люди визнають, що я щаслива, і захоплюються принципами, за якими я живу. Щодня я молюся до Єгови, щоб він допоміг мені бути смиренною і мати його схвалення».

18. Як нам, подібно до Павла, багатіти в Божих очах?

¹⁸ Савла, який пізніше став апостолом Павлом, очікувала солідна кар’єра. Однак пройшли роки і він написав: «Я і справді не шкодую за тим, що втратив, адже я отримав набагато цінніше знання про Христа Ісуса, мого Господа» (Филип’ян 3:7, 8). Багатства, які Павло набув завдяки Христу, в очах цього апостола набагато перевершували те, що міг запропонувати світ. Ми теж можемо вести життя, багате в Божих очах, якщо будемо відмовлятись від егоїстичних спонук і постійно виявляти відданість Богові. Його Слово запевняє нас: «Заплата покори і страху Господнього,— це багатство, і слава, й життя» (Приповістей 22:4).