«Ти... стала повією»

8—10. а) Яка є важлива вимога до чистого поклоніння? б) Що відчуває Єгова, коли хтось втягується у фальшиве поклоніння? Наведіть приклад.

⁸ У книзі Єзекіїля є два уривки, в яких Єгова порівнює свій народ з повіями. Він використав цей образ, щоб показати, який біль відчував, коли ізраїльський народ зраджував його і поводився розпусно. Чому Єгова порівняв ізраїльтян саме з повіями?

⁹ Щоб знайти відповідь на це запитання, пригадаймо важливу вимогу до чистого поклоніння, згадану в 5-му розділі цієї книжки. В Законі, даному Ізраїлю, Єгова наказав: «Не май інших богів, крім мене [або «всупереч мені», прим.]. ...Я, твій Бог Єгова,— Бог, який вимагає цілковитої відданості» (Вих. 20:3, 5). Пізніше Бог повторив цю вимогу так: «Не вклоняйтесь іншому богові, бо Єгова знаний за те, що вимагає цілковитої відданості. Він — Бог, який вимагає цілковитої відданості» (Вих. 34:14). Єгова висловився дуже чітко: він схвалює наше поклоніння тільки тоді, коли ми поклоняємося тільки йому.

¹⁰ Цю думку можна проілюструвати на прикладі стосунків у подружжі. Чоловік і дружина мають право очікувати одне від одного цілковитої відданості. Якщо хтось із них розвиває романтичні почуття або виявляє сексуальний інтерес до когось іншого, то його половинка має всі підстави ревнувати і почуватися зрадженою. (Прочитайте Євреїв 13:4.) Подібно і в поклонінні: Єгова почувається зрадженим, коли його служителі, які цілковито присвятились йому, звертаються до фальшивих богів. Те, наскільки глибоко це ранить його почуття, яскраво зображено в 16-му розділі книги Єзекіїля.

11. Що Єгова розповідає про Єрусалим і його походження?

¹¹ У 16-му розділі записане найдовше в книзі Єзекіїля звернення Єгови, яке також є одним з найдовших пророцтв у всіх Єврейських Писаннях. Єгова звертається до міста Єрусалима, що представляє невірну Юду, як до жінки. Він розповідає її сумну і шокуючу історію, історію її походження і зради. Вона була безпомічним немовлям, необмитим і покинутим. Її батьками були місцеві ханаанці-язичники. І справді, Єрусалим довгий час перебував під владою ханаанського племені євусеян, аж поки це місто не завоював Давид. Єгова пройнявся жалем до дитинки, обмив її і подбав про неї. Згодом вона стала для нього як дружина. Це відбулося тоді, коли місто зрештою заселили ізраїльтяни, які перебували в угоді з Єговою — угоді, котрої вони добровільно поклялися дотримуватися ще за днів Мойсея (Вих. 24:7, 8). Коли Єрусалим став столицею, Єгова поблагословив це місто, збагатив і прикрасив його, подібно як заможний, наділений владою чоловік обдаровує свою дружину вишуканими прикрасами (Єзек. 16:1—14).

12. Як мешканці Єрусалима стали невірними Єгові?

¹² А що сталось далі? Єгова промовив: «Ти почала покладатися на свою красу і, користуючись своєю славою, стала повією. Ти віддавалася без розбору кожному перехожому — йому діставалась твоя краса» (Єзек. 16:15). За днів Соломона Єгова настільки благословляв і збагачував свій народ, що Єрусалим став найпрекраснішим містом, перлиною стародавнього світу (1 Цар. 10:23, 27). Однак мешканці Єрусалима поступово стали невірними Єгові. Соломон, щоб догодити своїм численним жінкам-чужинкам, запровадив у Єрусалимі поклоніння язичницьким богам і так опоганив місто (1 Цар. 11:1—8). А деякі його наступники пішли ще далі, опоганивши фальшивим поклонінням весь край. Як Єгова поставився до такої проституції і зради? Він промовив: «Такого не має відбуватися, такого ніколи не має бути» (Єзек. 16:16). Але його непокірний народ дедалі більше погрузав у пороках.

13. Яке зло чинили мешканці Єрусалима?

¹³ Лише уявіть собі, який біль і огиду відчував Єгова, викриваючи злі вчинки свого вибраного народу. Він сказав: «Ти брала синів і дочок, яких народила мені, і приносила ідолам у жертву. Хіба мало тобі було проституції? Ти ще й вбивала моїх синів, спалюючи їх у вогні, ти приносила їх у жертву» (Єзек. 16:20, 21). Коли читаєш про такі вчинки, стає моторошно. Вони виявляють, наскільки жорстокий Сатана. Він отримує величезне задоволення, якщо йому вдається підштовхнути народ Єгови до такої гидоти. Проте Єгова все бачить. Бог може виправити навіть найгірше зло, заподіяне Сатаною, і він обов’язково встановить справедливість. (Прочитайте Йова 34:24.)

14. Ким були дві сестри Єрусалима у прикладі Єгови? Хто з трьох сестер виявився найбільш зіпсованим?

¹⁴ Проте Єрусалим навіть не відчував сорому через свої лихі вчинки. Ця повія продовжувала займатись проституцією. За словами Єгови, вона була безсоромнішою за інших повій, оскільки це вона платила своїм коханцям! (Єзек. 16:34). Бог сказав, що Єрусалим нічим не відрізнявся від своєї «матері» — язичницьких племен, котрі раніше населяли край (Єзек. 16:44, 45). Розвиваючи далі цей приклад, Єгова розповів про старшу сестру Єрусалима, Самарію, яка першою почала займатися релігійною проституцією. Бог також сказав, що є ще одна сестра, Содом. Кожен знав, що це місто було вже давно зруйноване через його зухвалість і крайнє зіпсуття. У цьому прикладі Єгова показав, що своїм зіпсуттям Єрусалим перевершив обох сестер (Єзек. 16:46—50). Незважаючи на численні попередження, Божий народ продовжував вперто йти шляхом бунту.

15. З якою метою Єгова виніс Єрусалиму присуд і яку надію він цим дав?

¹⁵ Як на це відреагував Єгова? Він сказав Єрусалиму: «Я зберу всіх твоїх коханців, яких ти задовольняла» — і додав: «Віддам я тебе в їхні руки». Колишні язичницькі союзники його народу знищать Єрусалим, вони позбавлять це місто краси та розграбують його коштовності. Єгова продовжив: «[Вони] закидають тебе камінням і вб’ють мечами». З якою метою Єгова виніс цей присуд? Не для того, щоб стерти з лиця землі свій народ. Ось у чому полягала мета: «Я зроблю так, що ти перестанеш займатися проституцією». Бог далі промовив: «Мій гнів проти тебе ущухне, моє обурення відступить від тебе, я заспокоюсь і більше не відчуватиму образи». Як було сказано в 9-му розділі цієї книжки, Єгова віддавна мав намір повернути свій народ з вигнання і відновити серед нього чисте поклоніння. Чому? Бог пояснив: «Я згадаю про угоду, яку уклав з тобою в дні твоєї юності» (Єзек. 16:37—42, 60). На відміну від свого народу, Єгова залишався відданим. (Прочитайте Об’явлення 15:4.)

16, 17. а) Чому ми вже не вважаємо, що Огола і Оголіва — прообрази загальновизнаного християнства? (Дивіться супровідну інформацію «Сестри-повії».) б) Які уроки можна взяти для себе з 16-го і 23-го розділів книги Єзекіїля?

¹⁶ З цієї довгої і яскравої розповіді, записаної в 16-му розділі книги Єзекіїля, ми багато чого вчимося про праведні норми Єгови, про його справедливість і велике милосердя. Те саме можна сказати і про 23-й розділ книги Єзекіїля. Сьогодні правдиві християни сприймають відверті слова Єгови про невірність Юди та Єрусалима як серйозне застереження для себе. Ніколи не робімо того, що могло б завдати Єгові такого болю! Рішуче відкидаймо всяке ідолопоклонство. Пам’ятаймо, що пожадливість і матеріалізм також є ідолопоклонством (Матв. 6:24; Кол. 3:5). Будьмо вдячними Єгові за його велике милосердя до нас — за те, що він відновив у ці останні дні чисте поклоніння і ніколи не допустить, щоб воно знову занечистилось. Єгова уклав з духовним Ізраїлем «незмінну угоду», яка ніколи не буде порушена через невірність і проституцію (Єзек. 16:60). Цінуймо честь бути серед чистого народу Єгови!

У 23-му розділі книги Єзекіїля записано сувору звістку осуду проти Божого народу за його невірність. Цей розділ багато в чому схожий на 16-й. Наприклад, у 23-му розділі також вживається образ повії. Єрусалим названо молодшою сестрою, а Самарію — старшою. В обох розділах показано, як молодша сестра пішла стопами старшої і почала займатися проституцією. Згодом своїми лихими вчинками і розпустою вона навіть перевершила старшу сестру. У 23-му розділі Єгова дає двом жінкам імена: Огола — це старша сестра, тобто Самарія, столиця десятиплемінного царства Ізраїль; Оголіва — молодша сестра, тобто Єрусалим, столиця царства Юдиa (Єзек. 23:1—4).

Ці розділи подібні між собою і в іншому. Наприклад, у них сказано, що дві повії колись були дружинами Єгови, але потім зрадили його. Також в обидвох розділах говориться про надію. У 23-му вона висловлена не настільки чітко, як у 16-му. Однак 23-й розділ містить такі слова Єгови: «Я покладу край твоїй безсоромній поведінці і твоїй проституції» (Єзек. 16:16, 20, 21, 37, 38, 41, 42; 23:4, 11, 22, 23, 27, 37).

Чи вони є прообразами загальновизнаного християнства?

У минулому в наших публікаціях говорилося, що дві сестри, Огола і Оголіва, є прообразами загальновизнаного християнства, зокрема двох його гілок — католицизму і протестантизму. Однак завдяки вивченню, роздумам і молитвам виникло кілька серйозних запитань. Чи загальновизнане християнство можна було колись назвати дружиною Єгови? Чи Єгова укладав з ним угоду? Однозначно, ні. Загальновизнане християнство навіть не існувало, коли Єгова уклав з духовним Ізраїлем «нову угоду», посередником якої став Ісус. Крім того, загальновизнане християнство ніколи не було частиною цього духовного народу помазаних християн (Єрем. 31:31; Луки 22:20). Як організована структура воно з’явилося лише через багато років після смерті апостолів — аж у IV столітті н. е. Ця відступницька і зіпсована організація складалася з фальшивих християн, яких Ісус у своєму прикладі про пшеницю і бур’яни назвав бур’янами (Матв. 13:24—30).

Інша важлива відмінність: Єгова сказав, що для невірного Єрусалима і Самарії ще є надія, якщо вони зміняться (Єзек. 16:41, 42, 53—55). Чи в Біблії говориться, що для загальновизнаного християнства теж є надія? Ми ніде не знаходимо такої думки. Для загальновизнаного християнства, як і для решти Вавилона Великого, немає жодної надії.

Отже, Огола і Оголіва не є прообразами загальновизнаного християнства. Однак ці два образи допомагають зрозуміти, як Єгова ставиться до тих, хто знеславлює його святе ім’я і викривлює норми чистого поклоніння. У цьому плані на загальновизнаному християнстві лежить особливо велика вина, адже представники його незліченних відгалужень твердять, що є служителями Бога, про якого розповідає Біблія. Більш того, вони заявляють, що їхнім провідником є улюблений Син Бога Єгови, Ісус Христос. Але вони самі собі суперечать, бо навчають, що Ісус є частиною триєдиного божества, і порушують його чіткий наказ не належати до світу (Ів. 15:19). Упродовж всієї своєї історії загальновизнане християнство займалося ідолопоклонством та втручалося в політику і цим показувало, що є невід’ємною частиною «великої повії» (Об’яв. 17:1). Тому немає сумнівів, що загальновизнане християнство чекає таке ж покарання, як і всю світову імперію фальшивої релігії.