Районний наглядач Вільфредо Ареляно здобув великий досвід у служінні в різних територіях. В одних місцевостях ситуація була стабільною, зате в інших панував неспокій. У 1988 році він відвідав збір, що на півдні центральної частини Філіппін. Повстанці змушували місцевих братів приєднатися до заколоту проти уряду. Однак брати рішуче відмовились.

Вільфредо розповідає про подальші події: «На території збору під час мого візиту перебували урядові війська. Уряд хотів сформувати загони з місцевих жителів для боротьби з повстанцями. На зустрічі з представниками влади брати пояснили, чому вони не приєднуються ні до народного ополчення, ні до заколотників. Хоча така нейтральна позиція обурювала декотрих мешканців, урядовці ставились до нас з повагою».

Вільфредо продовжує: «Один брат, повертаючись з цього зібрання додому, зустрів озброєних з голови до ніг чоловіків, які вели двох бранців із зав’язаними очима. Його запитали, чи він зустрічався з представниками уряду. Брат чесно відповів, що так. Тоді озброєні чоловіки поцікавилися, чи він приєднався до війська. Коли Свідок пояснив свою нейтральну позицію, йому дозволили повернутися додому. Через кілька хвилин брат почув два постріли і зрозумів, що це стратили чоловіків із зав’язаними очима».

У 1982 році настав час випробувань, а причиною була нейтральна позиція Свідків. На Мінданао спалахнув заколот проти уряду. Оскільки я проводив біблійні вивчення з так званими представниками повстанців, солдати урядових збройних сил прозвали мене «вчителем» лівих. Однак урядовець пояснив солдатам, що навчання Свідків ґрунтується лише на Біблії та не має нічого спільного з політикою.

Повстанці теж ставилися до мене вороже. Їм не сподобалось, що, прийшовши проповідувати в передмістя, я спочатку свідчив капітану округи і командиру військового загону. Проте ми не постраждали від повстанців, бо за нас заступився їхній провідник, з яким я вивчав Біблію.