Чи Бог дійсно знає вас?

«Господи... Ти всі путі мої знаєш» (ПСАЛОМ 139:1, 3).

1. Наскільки поширеним є відчуття, що «інші не розуміють» наших турбот, проблем і труднощів?

ЧИ ХОЧ хто-небудь розуміє ваші турботи, труднощі, проблеми? По всьому світі мільйони людей, молодих і старих, не мають сім’ї чи родичів, кого б цікавило, де вони і що з ними. І навіть у родинному колі багато дружин, а також чоловіків відчувають, що їхні подружні партнери не розуміють до кінця їхніх труднощів, які гнітять і засмучують їх. Часами, впавши у відчай, вони твердять: «Але ти не розумієш!» Багато молодих людей теж зробили висновок, що ніхто їх не розуміє. Проте серед цих осіб, які прагнули більшого розуміння з боку інших людей, є дехто з тих, чиє життя пізніше набуло глибокого змісту. Як це можливо?

2. Що може дати змогу поклонникам Єгови вести життя, яке приносить багато задоволення?

² Це тому, що, незалежно від того, чи оточуючі повністю розуміють їхні почуття, чи ні, вони певні, що Бог розуміє, що вони переживають, і що, будучи його служителями, вони не полишені зі своїми проблемами віч-на-віч (Псалом 46:2). Крім того, Боже Слово в поєднанні з допомогою проникливих християнських старійшин дає їм змогу не зосереджуватись на своїх особистих проблемах. Святе Письмо допомагає їм розуміти, що їхнє вірне служіння дорогоцінне в очах Бога і що існує певне майбутнє для тих, хто покладає надії на нього і на те, що він постачив через Ісуса Христа (Приповістей 27:11; 2 Коринтян 4:17, 18).

3, 4. а) Як усвідомлення того, що «[Єгова, НС] — Бог» і що він «учинив» нас, може допомогти нам знайти радість у служінні йому? б) Чому ми маємо абсолютну впевненість у тому, що Єгова любляче піклується нами?

³ Ви, можливо, знайомі з Псалмом 100:2, де сказано: «Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!» Скільки людей поклоняється Єгові саме так? Ґрунтовні підстави для цього даються нам у 3-му вірші, який нагадує нам: «Знайте, що Господь [Єгова, НС] — Бог Він, Він нас учинив, і Його ми,— Його ми народ та отара Його пасовиська». В єврейському тексті про нього говориться як про ʼЕло·гı́м, і це вказує на його неперевершену величність і досконалість. Він єдиний правдивий Бог (Повторення Закону 4:39; 7:9; Івана 17:3). Його служителі пізнали його божественність не просто як факт, повідомлений кимось, але як те, в чому вони пересвідчилися на власному досвіді, що вони й підтверджують своєю слухняністю, довір’ям та присвяченням (1 Хронік 28:9; Римлян 1:20).

⁴ Оскільки Єгова — живий Бог, який у змозі бачити навіть наші серця, ніщо не сховається від його очей. Він добре знає, що відбувається з нами. Він розуміє, що саме спричиняє проблеми, з якими ми стикаємось, а також розумові й емоційні розлади, котрі можуть стати їх наслідками. Як Творець, він знає нас краще, ніж ми знаємо самих себе. Він також знає, як допомогти нам давати собі раду в нашій ситуації і як забезпечити тривке полегшення. Він любляче допоможе нам, як пастух, що несе ягня, притуливши його до грудей, якщо ми довіряємо йому всім своїм серцем (Приповістей 3:5, 6; Ісаї 40:10, 11). Вивчення 139-го Псалма може дуже зміцнити нашу впевненість у цьому.

Той, хто бачить усі наші путі

5. Що означає «випробування» нас Єговою і чому воно бажане?

⁵ Сповнений великою вдячністю, псалмоспівець Давид писав: «Господи,— випробував Ти мене та й пізнав» (Псалом 139:1). Давид був упевнений у тому, що знання Єгови про нього не були поверховими. Бог бачив Давида не так, як його могли бачити люди, помічаючи тільки статуру, ораторські здібності чи вміння грати на арфі (1 Самуїла 16:7, 18). Єгова «випробував» його єство, і зробив він це, керуючись любов’ю і турбуючись про його духовне благополуччя. Якщо ти один із охрещених слуг Єгови, то він знає тебе так само добре, як Давида. Чи це не викликає у тебе почуття вдячності і благоговійного трепету?

6. Як Псалом 139:2, 3 показує, що Єгова знає про все, що ми робимо і навіть думаємо?

⁶ Усі Давидові вчинки були відкритими перед очима Єгови, і Давид усвідомлював це. «Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека,— писав псалмоспівець.— Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш» (Псалом 139:2, 3). Те, що Єгова є на небі, вельми далеко від землі, не заважало йому знати, що чинить або думає Давид. Він «виміря́в», тобто уважно вивчав, Давидові вчинки і вдень і вночі, щоб знати їхню природу.

7. а) Використовуючи епізоди з життя Давида як основу, прокоментуйте, про що в нашому житті знає Бог. б) Як повинно впливати на нас усвідомлення цього?

⁷ Коли любов до Бога і впевненість у тому, що він у силі рятувати, спонукала Давида, який був тоді ще юнаком, викликатися боротись із філістимлянином-велетнем Ґоліятом, Єгова знав це (1 Самуїла 17:32—37, 45—47). Пізніше, коли людська ворожість завдала Давидовому серцю сильного болю, коли неприємності були настільки великими, що вночі він давав волю сльозам, його потішало знаття того, що Єгова чує всі його благання (Псалом 6:7, 10; 55:3—6, 23). Також коли серце, переповнене вдячністю, спонукувало Давида роздумувати про Єгову безсонними ночами, Єгова добре знав і про це. (Псалом 63:7; порівняйте Филип’ян 4:8, 9). Одного вечора, коли Давид спостерігав за дружиною свого ближнього, яка купалася, Єгова знав це також, і він бачив, що сталось, коли Давид, хоча і ненадовго, але дозволив гріховному бажанню витіснити Бога зі своїх думок (2 Самуїла 11:2—4). Пізніше, коли пророк Натан був посланий, щоб виявити йому всю серйозність його гріха, Єгова не тільки чув слова, промовлені Давидом, але й бачив серце, яке каялось і з якого виходили ці слова (2 Самуїла 12:1—14; Псалом 51:3, 19). Чи не повинно це заставити нас серйозно обдумувати те, куди ми йдемо, що робимо і що є в наших серцях?

8. а) Яким чином слова, що злітають з нашого язика, впливають на нашу репутацію в Бога? б) Як можна подолати слабкості в справі застосування язика? (Матвія 15:18; Луки 6:45).

⁸ Оскільки Бог знає все, що ми робимо, нас не повинно дивувати, що він свідомий того, як ми застосовуємо члени свого тіла, навіть такі малі, як язик. Цар Давид усвідомлював це і писав: «Бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!» (Псалом 139:4). Давид добре знав, що ті, котрі будуть запрошені як гості в намет Єгови, будуть людьми, які не зводять наклепи на інших і відмовляються застосовувати свого язика в поширенні пікантних новин, пліткуванні, що осоромило б доброго знайомого чи друга. Тими, хто подобається Єгові, будуть люди, які говорять правду навіть у своїх серцях (Псалом 15:1—3; Приповістей 6:16—19). Ніхто з нас не в змозі досконало контролювати свого язика, але Давид не зробив висновку, виправдуючись своєю слабкістю, що він нічого не може зробити, аби поправити ситуацію. Він провів багато часу за складанням та співанням псалмів на хвалу Єгові. Він також відкрито визнавав свою потребу в допомозі і просив її в молитві до Єгови (Псалом 19:13—15). Чи спосіб застосовування нашого язика також потребує пильної уваги?

9. а) Що слова в Псалмі 139:5 показують відносно того, наскільки добре Бог знає нашу ситуацію? б) У чому це впевняє нас?

⁹ Єгова бачить нас чи нашу ситуацію не в обмеженому світлі. Він має повну картину, він бачить нас зі всіх боків. Використовуючи приклад оточеного міста, Давид писав: «Оточив Ти мене ззаду й спереду». У Давидовому випадку Бог не був ворогом, який оточує противника,— швидше він був пильним охоронцем. «Руку Свою надо мною поклав»,— додає Давид, показуючи таким чином, що Божий контроль і захист тільки на добро тим, хто любить його. «Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!» — зізнається Давид (Псалом 139:5; 139:6, Хоменко). Божі знання про своїх служителів настільки повні, ґрунтовні, що ми не можемо повністю осягнути це своїм розумом. Але ми знаємо достатньо для того, аби бути впевненими, що Єгова по-справжньому розуміє нас і що допомога, яку він надає, буде найліпшою (Ісаї 48:17, 18).

Де б ми не були — Бог може допомогти нам

10. Яку підбадьорливу істину ми взнаємо з яскравого опису в Псалмі 139:7—12?

¹⁰ Розглядаючи Божу ніжну турботу з іншого погляду, псалмоспівець продовжує: «Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?» У нього не було бажання пробувати втекти від Єгови, радше він знав, що, де б він не був, Єгова буде знати про це і через свій дух може допомогти йому. «Якщо я на небо зійду,— продовжує він,— то Ти там, або постелюся в шеолі — ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,— то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! Коли б я сказав: «Тільки темрява вкриє мене, і ніч — світло для мене», то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота — як світло!» (Псалом 139:7—12). Не існує місця, куди б ми могли піти, ані обставин, які можуть виникнути, де або за яких ми могли б випасти з поля зору Єгови або опинитися за межами досяжності його духу, щоб він не міг нам допомогти.

11, 12. а) Як Єгова проявив свою спроможність бачити і допомагати в Йониному випадку, хоча Йона і забув про це на якийсь час? б) Що корисного повинні ми взяти для себе з того, що сталося з Йоною?

¹¹ Одного разу вийшло так, що пророк Йона забув про це. Єгова доручив йому проповідувати жителям Ніневії. Та з певних причин той відчував, що не зможе виконати цього доручення. Думка про служіння в Ніневії лякала його, можливо, тому, що ассірійці мали погану репутацію. Тож він спробував утекти. У морському порту Яфи, оплативши проїзд, він сів на корабель, що направлявся до Таршіша (міста, яке звичайно пов’язують з Іспанією, більш як за 3500 кілометрів на захід від Ніневії). Проте Єгова бачив його і на кораблі, коли той ліг спати у трюмі. Бог також знав, де був Йона, коли його пізніше викинули з корабля, і Єгова чув Йону, коли той пообіцяв йому зсередини черева великої риби виконати те, що присягав. Випущений назад на суходіл, Йона знову дістав можливість виконати своє завдання (Йони 1:3, 17; 2:1—3:4).

¹² Наскільки було б краще, якби Йона з самого початку покладався на те, що дух Єгови допоможе йому виконати його завдання! А втім, потім Йона покірно записав те, що сталося з ним, і цей запис допоміг багатьом у пізніші часи проявляти довір’я до Єгови, що здавалось Йоні такою нелегкою справою (Римлян 15:4).

13. а) Яке завдання Ілля вірно виконував перед тим, як утекти від цариці Єзавелі? б) Як Єгова допоміг Іллі навіть тоді, коли той шукав сховку за межами Ізраїлю?

¹³ Те, що трапилося з Іллєю, дещо відрізняється. Він вірно оповіщав людей про рішення Єгови покарати Ізраїль посухою за їхні гріхи (1 Царів 16:30—33; 17:1). Він сміливо захищав правдиве поклоніння в боротьбі між Єговою і Ваалом на горі Кармел. І він поклав край цій боротьбі, стративши 450 пророків Ваала біля потоку Кішон. Але коли цариця Єзавель, розлютувавшись, присягнула вбити Іллю, він утік з тієї країни (1 Царів 18:18—40; 19:1—4). Чи Єгова був готовий допомогти йому в цей тяжкий час? Так, звичайно. Якби Ілля виліз на високу гору, неначе на небо, якби він сховався в глибокій западині, як у шеолі, якби він утік до далекого острова зі швидкістю світла ранкової зорі,— рука Єгови була б там, щоб зміцнити і вести його. (Порівняйте Римлян 8:38, 39). І Єгова зміцнив Іллю не тільки їжею для подорожі, але й чудесними проявами своєї діючої сили. Підтриманий таким чином, Ілля взявся за своє наступне пророцьке завдання (1 Царів 19:5—18).

14. а) Чому неправильно було б робити висновок, що Бог всюдисущий? б) За яких обставин Єгова любляче підтримував своїх слуг у сучасні часи? в) Як можливо, що, коли б ми навіть були в шеолі, Бог був би там також?

¹⁴ Пророчі слова у Псалмі 139:7—12 не означають, що Бог всюдисущий, що він особисто завжди присутній всюди. Святе Письмо чітко показує, що це зовсім не так (Повторення Закону 26:15; Євреїв 9:24). Проте його служителі ніколи не опиняються за межами його досяжності. Це стосується, зокрема, тих, хто у зв’язку зі своїм теократичним призначенням перебуває дуже далеко від дому. Це справдилось у випадку вірних Свідків у нацистських концтаборах протягом другої світової війни, а також місіонерів, ув’язнених в одиночних камерах у Китаї наприкінці 50-х — на початку 60-х років. Це також правда у випадку наших дорогих братів і сестер в одній з країн Центральної Африки, які мусили неодноразово втікати зі своїх сіл, навіть з країни. У разі потреби Єгова може дістатися навіть у шеол, загальну могилу людей, і повернути вірних йому осіб назад шляхом воскресіння (Йова 14:13—15; Луки 20:37, 38).

Той, хто справді розуміє нас

15. а) З якого моменту Бог міг спостерігати за нашим розвитком? б) На який ступінь Божих знань про нас вказує згадка псалмоспівця про нирки?

¹⁵ Будучи натхненим, псалмоспівець зосереджує нашу увагу на факті, що Бог знав нас ще тоді, коли ми не були народжені: «Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,— Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Псалом 139:13, 14). Комбінація генів від батька та матері в час зачаття утворює генотип, який справляє серйозний вплив на наш фізичний та розумовий потенціал. Бог знає про цей потенціал. У цьому псалмі особливу увагу звернуто на нирки, які у Святому Письмі часто представляють найпотаємніші аспекти людської особистостіa (Псалом 7:10; Єремії 17:10). Єгова знав ці деталі про нас ще до того, як ми народились. Не хто інший, як він, проявляючи любов і турботливість, створив людське тіло так, що запліднена клітина в материнській утробі утворює захисну оболонку, щоб відділити зародок і, таким чином, захистити його під час розвитку.

16. а) Як Псалом 139:15, 16 наголошує гостроту Божого зору? б) Чому це повинно бути для нас підбадьоренням?

¹⁶ Потім, наголошуючи на гостроту Божого зору, псалмоспівець додає: «І кості мої не сховались від Тебе, я витканий був у глибинах землі! [Очевидно, це поетичний зворот, який стосується материнської утроби, але з натяком на те, що Адам був створений з пороху]. Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них [члени тіла] були вчинені, коли жодного з них [окремого члена тіла] не було» (Псалом 139:15, 16). Отже, поза всяким сумнівом є те, що, незалежно від того, розуміють нас інші чи ні, Бог розуміє. Як це повинно впливати на нас?

17. До чого спонукує нас те, що ми вважаємо Божі діла чудовими?

¹⁷ Автор 139-го Псалма визнає, що Божі діла, про які він писав, були чудесні. Чи ви такої ж думки? Щось чудесне заставляє особу глибоко задуматись або зосередити свою увагу. Мабуть, і ви так реагуєте на фізичні творива Єгови. (Порівняйте Псалом 8:4, 5, 10). Чи приділяєте ви таку ж увагу тому, що він зробив для встановлення Месіанського Царства, що він робить для проповідування доброї новини по всій землі, а також способові, яким його Слово змінює людську особистість? (Порівняйте 1 Петра 1:10—12).

18. Якщо ми ви́знаємо, що все, створене Богом, вселяє благоговіння, то як це вплине на нас?

¹⁸ Чи можете і ви сказати, що споглядання Божого творива вселяє у вас почуття благоговіння, викликає здоровий страх, який є для вас могутньою спонукою і який справляє глибокий вплив на вашу особистість і спосіб вашого життя? (Порівняйте Псалом 66:5). Якщо так, то ваше серце буде спонукувати вас прославляти, вихваляти Єгову, шукати можливостей говорити іншим про його мету і все те чудове, що він має напоготові для тих, хто любить його (Псалом 145:1—3).

«Випробуй, Боже, мене»

«Випробуй, Боже, мене,— і пізнай моє серце... на вічну дорогу мене попровадь!» (ПСАЛОМ 139:23, 24).

1. Як Єгова поводиться зі своїми слугами?

ВСІ ми любимо мати справу з людиною розуміючою, яка зважає на наші обставини, допомагає, коли ми зазнаємо невдачі, і не вимагає від нас того, що не в наших силах. Саме так поводиться зі своїми служителями Бог Єгова. У Псалмі 103:14 сказано: «Бо знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох». А Ісус Христос, який досконало відображає особистість свого Отця, тепло запрошує: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30).

2. Порівняйте Божий погляд з людським поглядом: а) на Ісуса Христа і б) на його послідовників.

² Те, як Єгова дивиться на своїх служителів, часто дуже відрізняється від того, як на них дивляться люди. На все він дивиться з іншого погляду і бере до уваги ті аспекти, про які інші можуть нічого не знати. Коли Ісус Христос ходив по землі, «Він погорджений був, Його люди покинули». Ті, хто не вірив у нього як у Месію, «не цінували Його» (Ісаї 53:3; Луки 23:18—21). Проте в очах Бога він був «[Божий] Син... Улюблений», котрому Отець сказав: «Я вподобав Тебе!» (Луки 3:22; 1 Петра 2:4). Серед послідовників Ісуса Христа є люди, на яких дивляться зви́сока через те, що вони вбогі в матеріальному відношенні й пережили багато горя. Однак в очах Єгови та його Сина такі особи можуть бути багатими (Римлян 8:35—39; Об’явлення 2:9). Чому існує така різниця в поглядах?

3. а) Чому Божий погляд на людей часто дуже відрізняється від людського? б) Чому для нас дуже важливо досліджувати, якими ми є всередині?

³ В Єремії 11:20 читаємо відповідь: «Господи Саваоте, Ти... досліджуєш нирки та серце». Він бачить, які ми всередині, бачить ті аспекти нашої особистості, що сховані від очей інших людей. Здійснюючи своє дослідження, особливого значення він надає тим рисам і обставинам, які суттєві для добрих взаємин з ним і які найкорисніші для нас. Те, що ми знаємо це, потішає нас і також протвережує. Оскільки Єгова звертає увагу на те, чим ми є всередині, дослідити це важливо також нам, якщо хочемо зарекомендувати себе тими людьми, котрих він бажає бачити у своєму новому світі. Його Слово допомагає нам зробити таке дослідження (Євреїв 4:12, 13).

Якими ж дорогоцінними є Божі думки!

4. а) Що спонукало псалмоспівця сказати, що Божі думки дорогі йому? б) Чому вони повинні бути дорогими для нас?

⁴ Після роздумів над повнотою Божих знань про своїх слуг, а також над Божою винятковою здатністю надавати будь-яку необхідну допомогу псалмоспівець Давид писав: «Які дорогі мені стали думки Твої, Боже» (Псалом 139:17а). Ці думки, зафіксовані в його Слові, набагато вищі від усього, що походить від людей, якими блискучими не здавалися б їхні ідеї (Ісаї 55:8, 9). Божі думки допомагають нам зосереджуватись на тому, що справді важливе в житті, і бути заповзятливими у служінні (Филип’ян 1:9—11). Вони показують нам, як дивитися на речі, щоб наш погляд не відрізнявся від Божого. Вони допомагають нам бути чесними з собою, зізнаватися собі, ким ми є насправді у своєму серці. Чи є у вас бажання робити це?

5. а) Що Біблія спонукує нас захищати «над усе»? б) Яку користь може принести нам біблійна оповідь про Каїна? в) Хоча ми і не під Мойсеєвим Законом, як він допомагає нам розуміти, що подобається Єгові?

⁵ Люди схильні надавати багато значення зовнішності, але Святе Письмо радить нам: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи» (Приповістей 4:23). І напученням, і прикладами Біблія допомагає нам робити це. Вона розповідає нам, що, коли Каїн недбало приніс Богові жертву, в його серці кипіло почуття обурення, а пізніше й ненависті до рідного брата Авеля. Біблія спонукує нас не бути подібними до нього (Буття 4:3—5; 1 Івана 3:11, 12). У ній записано вимогу слухняності, котра ставилась Мойсеєвим Законом. Але вона також наголошує, що найголовніша вимога Закону полягала в тому, що ті, хто поклонявся Єгові, мусили любити його всім серцем, розумом, душею і силою; вона також твердить, що наступним за ступенем важливості був наказ любити свого ближнього, як самого себе (Повторення Закону 5:32, 33; Марка 12:28—31).

6. Які запитання ми повинні задати собі, застосовуючи Приповістей 3:1?

⁶ У Приповістей 3:1 нас закликається не просто дотримуватися Божих заповідей, але й бути певними, що слухняність є виявом того, що в нас у серці. Кожному з нас слід запитати себе: «Чи можна це сказати про мою слухняність до Божих вимог?» Якщо ж ми бачимо, що в деяких справах нашим мотивам або мисленню чогось бракує,— а ніхто з нас не може сказати, що він бездоганний,— то нам треба запитати себе: «Що я роблю, аби поліпшити ситуацію?» (Приповістей 20:9; 1 Івана 1:8).

7. а) Як те, що Ісус прилюдно викрив фарисеїв у Матвія 15:3—9, допомагає нам охороняти свої серця? б) Які ситуації можуть вимагати від нас рішучих заходів для дисциплінування свого розуму і серця?

⁷ Коли іудейські фарисеї претендували на те, що шанують Бога, і водночас вправно підтримували дії, керовані егоїзмом, Ісус викрив їх як лицемірів і показав, що їхнє поклоніння було даремним (Матвія 15:3—9). Ісус також попереджав, що для того, аби подобатися Богові, який бачить серця, не досить вести зовні моральне життя і в той же самий час постійно поринати в неморальні думки, щоб звідати втіху. Нам, можливо, потрібно вжити рішучих заходів для того, щоб дисциплінувати свої розум та серце (Приповістей 23:12; Матвія 5:27—29). Таке дисциплінування потрібне також тоді, коли внаслідок нашої світської роботи, наших цілей у здобуванні освіти чи виборі розваг ми починаємо наслідувати світ, дозволяючи йому формувати нас за його нормами. Ніколи не забуваймо, що до тих, які заявляють, що належать Богові, але хочуть бути друзями світові, учень Яків звернувся зі словами «перелюбники та перелюбниці». Чому? Тому що «ввесь світ лежить у владі злого» (Якова 4:4; 1 Івана 2:15—17; 5:19, НС).

8. Що нам треба робити, щоб брати для себе якомога більше корисного з Божих дорогоцінних думок?

⁸ З тим щоб брати для себе якомога більше корисного з Божих думок у цій та інших справах, нам треба виділяти час на те, щоб читати або слухати їх. І ще більше нам потрібно вивчати їх, говорити про них і роздумувати над ними. Багато читачів «Вартової башти» регулярно відвідують зібрання Свідків Єгови, де обговорюється Біблія. Вони викроюють час, жертвуючи іншими заняттями, щоб робити це (Ефесян 5:15—17). І одержуване ними взамін набагато вартісніше, ніж матеріальне багатство. Чи ви теж такої думки?

9. Чому дехто з тих, хто відвідує християнські зібрання, робить духовний прогрес швидше, ніж інші?

⁹ Проте деякі з тих, хто відвідує ці зібрання, роблять духовні поступи швидше від інших. Вони повніше застосовують правду у своєму житті. Чим це пояснюється? Часто основним чинником є їхня ретельність в особистому біблійному вивченні. Вони розуміють, що ми живемо не тільки хлібом самим; щоденне споживання духовної їжі таке ж важливе, як і регулярне споживання звичайної їжі (Матвія 4:4; Євреїв 5:14). Тож вони стараються щодня виділяти хоча б трохи часу на читання Біблії чи публікацій, що пояснюють її. Вони готуються до зібрань, наперед вивчаючи матеріал і прочитуючи згадані вірші. Вони не просто читають матеріал — вони розмірковують над ним. Їхнє вивчення включає в себе серйозні роздуми над тим, який вплив повинне справляти на їхнє життя те, що вони вивчають. У міру того як їхня духовність росте, вони починають відчувати те, що й псалмоспівець, який писав: «Як я кохаю Закона Твого..!», «Твої закони чудові» (Псалом 1:1—3; 119:97; 119:129, Деркач).

10. а) Скільки часу корисно вивчати Боже Слово? б) Як Святе Письмо показує це?

¹⁰ Незалежно від того, чи ми вивчаємо Боже слово рік, 5 років чи 50, це вивчення ніколи не стає просто повторенням, якщо, звичайно, Божі думки цінні для нас. Немає значення, скільки будь-хто з нас навчився зі Святого Письма,— ще більше є того, чого ми не знаємо. «Боже, як побільшилося їх число,— сказав Давид,— перелічую їх,— численніші вони від піску!» Ми не в змозі перерахувати Божих думок. Якщо б ми цілий день перелічували їх і, роблячи це, заснули, то, прокинувшись вранці, все ще мали б вельми багато над чим подумати. Так, Давид писав: «Як пробуджуюся,— то я ще з Тобою» (Псалом 139:17, 18). Протягом цілої вічності у нас буде ще багато чого вчитись про Єгову та його дороги. Нам ніколи не досягнути межі, коли б ми вже знали абсолютно все (Римлян 11:33).

Ненавидіти те, що ненавидить Єгова

11. Чому важливо не тільки знати Божі думки, але й поділяти Божі почуття?

¹¹ Наше вивчення Бо- жого Слова не розраховане на те, щоб наповнювати наші голови фактами. Коли ми даємо Божим думкам можливість проникати у наше серце, то ми також починаємо поділяти Божі почуття. Як же це важливо! Якщо ми не розвиваємо таких почуттів, який може бути результат? Хоча ми і зможемо повторити, що каже Біблія, однак у той же самий час ми можемо розглядати щось заборонене як бажане або ми можемо відчувати, ніби те, чого вимагається від нас, є тягарем. Це правда, що навіть тоді, коли ми ненавидимо те, що неправильне, ми можемо вести боротьбу з цим через свою людську недосконалість (Римлян 7:15). Але якщо ми не докладаємо ревно зусиль, щоб привести у відповідність те, чим ми є всередині, з тим, що правильне, то чи можемо ми сподіватися, що сподобаємося Єгові — тому, хто «серця випробовує»? (Приповістей 17:3).

12. Наскільки важливі благочестива любов і благочестива ненависть?

¹² Благочестива ненависть є могутнім захистом від гріха, точно так, як благочестива любов робить приємним правильне поводження (1 Івана 5:3). Знову і знову Святе Письмо закликає нас розвивати і любов, і ненависть. «Хто Господа любить,— ненавидьте зло!» (Псалом 97:10). «Ненавидьте зло та туліться до доброго!» (Римлян 12:9). Чи ми робимо це?

13. а) З якою Давидовою молитвою стосовно знищення злих ми повністю згідні? б) Ким були ті нечестивці, про знищення котрих Давид молився Богові, як це показано в його молитві?

¹³ Єгова чітко сформулював свій намір викоренити злих людей із землі й проголосити нову землю, на якій буде праведність (Псалом 37:10, 11; 2 Петра 3:13). Ті, хто любить праведність, прагнуть, щоб той час настав якнайшвидше. Вони повністю згідні з псалмоспівцем Давидом, який молився: «Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні, що обговорюють тебе підступно [негідно обходяться з твоїм іменем, НС] й лукаво повстають на тебе!» (Псалом 139:19, 20, Хоменко). Давид не прагнув розправитися з такими злими людьми власноручно. Він молився, щоб відплата прийшла від руки Єгови (Повторення Закону 32:35; Євреїв 10:30). Це не були люди, котрі якимось чином просто образили Давида. Вони зображали Бога у фальшивому світлі, бо негідно обходилися з його іменем (Вихід 20:7). Вони безсовісно заявляли, що служать йому, але використовували його ім’я з тим, щоб плести свої інтриги. Давид не мав любові до людей, які захотіли бути Божими ворогами.

14. Чи є злі люди, яким можна допомогти? Якщо так, то яким чином?

¹⁴ Є мільярди людей, які не знають Єгови. Багато з них у незнанні чинять те, що, згідно зі Святим Письмом, є поганим. Якщо вони залишаться на цьому шляху, то будуть серед тих, хто загине під час великої скорботи. Проте Єгові не справляє приємності смерть злих людей, не повинні тішитися нею і ми (Єзекіїля 33:11). Поки дозволяє час, ми намагаємось допомогти таким людям дізнатись про дороги Єгови й узгодити з ними їхні шляхи. Але що, коли дехто проявляє до Єгови велику ненависть?

15. а) Кого псалмоспівець розглядав як ворогів? б) Як ми сьогодні можемо показати, що ненавидимо тих, хто бунтується проти Єгови?

¹⁵ Стосовно таких псалмоспівець сказав: «Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе? Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали» (Псалом 139:21, 22, Хом.). Давид дивився на них з огидою тому, що вони дуже ненавиділи Єгову. Серед тих, хто проявляє ненависть до Єгови, бунтуючись проти нього, є і відступники. Відступництво — це фактично бунт проти Єгови. Деякі відступники заявляють, що знають Бога і служать йому, але вони відкидають вчення і вимоги, викладені в його Слові. Інші твердять, що вірять у записане в Біблії, але вони відкидають організацію Єгови й енергійно пробують перешкоджати її праці. Коли вони свідомо вибрали таке зло після того, як дізнались про те, що є правильним, коли зло стає таким закоренілим, що вже є невід’ємною частиною їхньої натури, тоді християни повинні ненавидіти (в біблійному розумінні цього слова) тих, хто так міцно прив’язався до зла. Правдиві християни поділяють ставлення Єгови до таких відступників, вони не проявляють інтересу до їхніх ідей. Навпаки, вони «гидують» тими, хто зробив себе ворогом Єгови, але залишають помсту Єгові (Йова 13:16; Римлян 12:19; 2 Івана 9, 10).

Коли Бог випробовує нас

16. а) Чому Давид хотів, щоб Єгова випробував його? б) Що ми повинні просити Бога визначити відносно нашого серця?

¹⁶ Давид нічим не хотів бути схожим на нечестивця. Багато людей стараються приховати, чим вони є всередині, але Давид покірно молився: «Випробуй, Боже, мене,— і пізнай моє серце, досліди Ти мене,— і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!» (Псалом 139:23, 24). Говорячи про своє серце, Давид не мав на увазі орган тіла. Виходячи з переносного значення цього вислову, він говорив про те, чим був усередині, про свою душу. Ми теж повинні хотіти, щоб Бог пізнав наше серце і подивився, чи ми маємо якісь неправильні бажання, якості, схильності, почуття, цілі, думки чи мотиви (Псалом 26:2). Єгова запрошує нас: «Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої» (Приповістей 23:26).

17. а) Що ми повинні робити замість того, щоб затаювати свої тривожні думки? б) Чи повинні ми дивуватися, знайшовши у своєму серці неправильні нахили, і що нам слід робити з ними?

¹⁷ Якщо в нас усередині затаїлись якісь тяжкі, тривожні думки через неправильні бажання або мотиви, або через нашу неправильну поведінку, то ми, безперечно, хочемо, щоб Єгова допоміг нам впорядкувати справу. Замість слів «зла дорога» переклад Моффата використовує вислів «неправильний шлях», а «Нова англійська Біблія» каже: «будь-який шлях, що засмучує тебе [тобто Бога]». Ми самі можемо не розуміти чітко наших тривожних думок і тому не знати, як висловити свою проблему Богові, але він розуміє нашу ситуацію (Римлян 8:26, 27). Ми не повинні дивуватися, знайшовши у своєму серці погані нахили, але й не повинні виправдовувати їх (Буття 8:21). Ми повинні шукати Божої допомоги, щоб викоренити їх. Якщо ми по-справжньому любимо Єгову і його дороги, то можемо звернутися до нього за такою допомогою з упевненістю, що «Бог більший від нашого серця та відає все» (1 Івана 3:19—21).

18. а) Як Єгова веде нас дорогою вічною? б) Якої теплої похвали можна сподіватися в тому разі, якщо ми і далі будемо виконувати вказівки Єгови?

¹⁸ Відповідно до молитви псалмоспівця, в котрій він просив, щоб Єгова вів його дорогою вічною, Єгова справді веде своїх покірних, слухняних слуг. Він веде їх дорогою, яка може означати довге життя не тільки в тому розумінні, що вони не були передчасно відкинуті через те, що чинили зло, але також у розумінні, що ця дорога веде до вічного життя. Він робить так, щоб ми усвідомлювали потребу в Ісусовій жертві, завдяки якій прощаються наші гріхи. Через своє Слово та організацію він дає нам дуже необхідні вказівки, аби ми могли виконувати його волю. Він наголошує нам на важливість того, щоб відгукуватись на його допомогу, аби ми, таким чином, всередині були тими ж, за кого себе видаємо (Псалом 86:11). І він надихає нас перспективою вічного життя, досконалого здоров’я в новому світі праведності, де ми будемо використовувати ці дари у служінні йому, єдиному правдивому Богові. Якщо ми й далі будемо щиро і вірно відгукуватися на його вказівки, то він скаже нам те, що сказав своєму Синові: «Я вподобав Тебе!» (Луки 3:22; Івана 6:27; Якова 1:12).