Виклад аргументації

МИ ВДЯЧНІ за ті зміни, які Боже Слово зробило в нашому житті, і прагнемо, щоб воно принесло користь також для інших. Крім того, ми розуміємо, що від реакції людей на добру новину залежить їхнє майбутнє (Матв. 7:13, 14; Ів. 12:48). Ми щиро бажаємо, аби вони прийняли правду. Але щоб досягти в цьому найбільших успіхів, слід поєднувати свою ревність та твердість переконань з проникливістю.

Здебільшого людина погано сприймає пряме і різке викриття хибності дорогих для неї вірувань. Це стається навіть тоді, коли використовується довга низка біблійних віршів. Наприклад, якщо просто зганьбити якесь популярне свято за його язичницьке походження, це не змінить погляду його прихильників. Більших успіхів зазвичай вдається досягти, використовуючи розсудливий підхід. А що означає бути розсудливим?

У Святому Письмі говориться: «Мудрість, що зверху вона... спокійна, лагідна [«розсудлива», НС]» (Як. 3:17). Грецьке слово, перекладене тут як «розсудлива», буквально означає «поступлива». У декотрих перекладах його передають словами «чуйна», «смирна» або «стримана». Зверни увагу на те, що розсудливість тісно пов’язана з миролюбністю. У Тита 3:2 (НС) її згадано поряд з лагідністю і протиставлено войовничості. А сказане у Филип’ян 4:5 (НС) заохочує нас бути знаними за свою розсудливість. Особа з цими рисами враховує походження, обставини та почуття свого співрозмовника. Вона охоче поступається, коли це доречно. Завдяки такому ставленню, розуми й серця людей стають більш сприйнятливими до наших біблійних аргументів.

З чого почати. Історик Лука повідомляє, що апостол Павло, будучи у Солуні, ‘виказував та доводив [посиланнями на Писання], що мусів Христос постраждати й воскреснути з мертвих’ (Дії 17:2, 3). Зауваж, що Павло робив це в юдейській синагозі. Його слухачі визнавали авторитет Єврейських Писань. Тому було розумно й доречно почати розмову з того, що вони приймали.

Проте коли Павло промовляв до греків на Ареопазі в Атенах, він не почав з посилань на Святе Письмо. Апостол став говорити про те, що було для них знаним і прийнятним, і за допомогою цього підвів їх до теми про Творця та Його наміри (Дії 17:22—31).