Уміле використання запитань

ОСКІЛЬКИ запитання вимагають усного або мисленого відгуку, вони захоплюють увагу слухачів. Завдяки запитанням вдається починати розмови й підтримувати активний обмін думками. Використовуючи запитання у виступах та навчанні, можна виклика́ти зацікавлення, допомагати людині аналізувати тему або наголошувати на своїх словах. Уміло запитуючи, ти заохочуєш інших активно мислити, а не пасивно слухати. Став перед собою конкретну мету і формулюй запитання таким чином, щоб її досягти.

Для введення важливих думок. Коли звертаєшся до однієї людини або цілої групи осіб, намагайся ставити навідні запитання, котрі підводять до важливих думок. Ці запитання мають стосуватися того, що справді цікавить слухачів. Можеш уживати і такі, котрі пробуджують цікавість тим, що відповідь не відразу очевидна. Якщо робити після запитання невелику паузу, аудиторія слухатиме далі з підвищеним інтересом.

Якось пророк Михей запитав, чого Бог очікує від своїх поклонників, а тоді поставив ще чотири запитання, кожне з яких містило можливу відповідь. Усі ті запитання готують читачів до проникливої відповіді, якою пророк завершує цю частину свого звернення (Мих. 6:6—8). А чи можеш застосовувати такий навчальний метод і ти? Спробуй.

Для аналізу теми. Запитання допомагають іншим стежити за логічністю аргументації. Саме таким прийомом скористався Єгова, коли виголошував серйозну звістку ізраїльтянам, про що читаємо в Малахії 1:2—10. Спочатку він сказав їм: «Я вас покохав». Ізраїльтяни не цінували його любові, тому він запитав: «Чи ж не брат Ісав Якову?» Відтак Бог згадав руїни Едому як доказ того, що він позбавив цей народ любові через його негідність. Після цього Єгова навів кілька прикладів і запитань, якими підкреслив, що ізраїльтяни не спромоглись належно відгукнутися на його любов. Декотрі запитання побудовані так, ніби виходять із уст невірних священиків. Інші запитання — це слова Єгови до священиків. Цей діалог викликає почуття і втримує увагу; логічність аргументації неспростовна, а зміст діалогу — незабутній.

Декотрі мовці вправно використовують запитання, вдаючись до подібного прийому. Хоча від слухачів не вимагається усної відповіді, вони реагують подумки, немов беруть участь у діалозі.