Моріс Дюплессі, прем’єр-міністр і генерал-аторней Квебеку, був диктатором, який, згідно з квебекським істориком Жераром Пелтьє, нав’язав провінції «20-річне правління брехні, несправедливості й корупції, систематичне надуживання владою, панування вузькоглядних людей та тріумф безглуздості». Дюплессі зміцнив свою політичну владу, тісно співпрацюючи з римсько-католицьким кардиналом Вільневом.

Декількома днями пізніше Дюплессі відкрито оголосив «нещадну війну» проти Свідків Єгови. Але, сам цього не бажаючи, вчинив нам на користь. Як? Він постановив, що кожного, хто розповсюджує трактат «Палаюча ненависть Квебеку», слід обвинувачувати у підривній діяльності — дуже серйозний злочин, який мали розглядати не суди провінції Квебек, а Верховний суд Канади. У своїй люті Дюплессі не взяв до уваги цього факту. Потім він особисто розпорядився, щоб скасували дозвіл на продаж спиртних напоїв Френка Ронкареллі, який головно постачав нам гроші для виплати застав. Не маючи в наявності вина, брат Ронкареллі через якихось декілька місяців мусив закрити свій чудовий ресторан у Монреалі, а він сам розорився.

Остаточний напад Дюплессі

На початку січня 1954 року, не маючи жодного закону, котрий можна було б використати проти Свідків Єгови, Дюплессі подав на розгляд законодавчому органу новий законопроект — Білль № 38, який засоби масової інформації описали як «закон проти Свідків Єгови». У ньому передбачалось, що ті, хто підозрює будь-яку особу в намірі сказати щось «зневажливе або образливе», можуть подавати на неї скаргу і при цьому не зобов’язані наводити докази. Будучи генерал-аторнеєм, Дюплессі міг тоді видати розпорядження, яке б забороняло обвинуваченому робити будь-які публічні заяви. Заборона говорити, накладена на одну особу, поширювалась і на всіх членів церкви, до якої вона належала. Крім того, всі Біблії та релігійну літературу тієї церкви слід було конфіскувати й знищити, а місця поклоніння закрити до кінця розгляду справи, що могла тривати роками.

Аби довести, що цей закон впровадили саме проти Свідків Єгови, ми відважились на сміливий крок — надіслали повістку самому Дюплессі, змушуючи його бути присутнім на судовому розгляді й дати свідчення. Я піддавав його перехресному допиту впродовж двох з половиною годин. Знову й знову я пригадував Дюплессі його публічні проголошення «нещадної війни проти Свідків Єгови» та його твердження, що Білль № 38 покладе край діяльності Свідків Єгови у Квебеку. Розлютившись, він напав на мене: «Ти дуже зухвалий молодий чоловік!»

«Пане Дюплессі,— відповів я,— якщо б ми обговорювали особливості характеру, я теж міг би зробити декілька зауважень. Але оскільки це ділова справа, то чи не могли б ви пояснити суду, чому ви не відповіли на останнє запитання?»

Незадовго до смерті Дюплессі (1959 рік) Верховний суд Канади зобов’язав його виплатити компенсацію брату Ронкареллі за незаконне скасування його дозволу на продаж спиртних напоїв.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Дюплессі стоїть навколішках перед кардиналом Вільневом.

[Відомості про джерело]

Фото W. R. Edwards