Міцна надія серед Чорнобильського мороку

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В УКРАЇНІ

ДВАДЦЯТЬ шостого квітня 1986 року в Чорнобилі (Україна) сталася найжахливіша в історії катастрофа на атомній електростанції. Як сказав пізніше того ж року радянський президент Михайло Горбачов, ця трагедія була жорстоким нагадуванням про те, що «людство все ще не вміє контролювати могутні сили, які воно викликало до життя».

Підкреслюючи серйозність аварії на Чорнобильській АЕС, німецьке видання журналу «Психологія сьогодні» (за лютий 1987 року) писало: «Катастрофа на реакторі в Чорнобилі... стала поворотним пунктом в історії сучасної цивілізації. І ця катастрофа впливатиме на нас значною мірою ще протягом століть». У газеті «Нью-Йорк таймс» говорилося, що «в повітря, ґрунт та води світу [потрапило] стільки ж довгоживучих радіоактивних ізотопів, скільки досі попало туди через усі атомні випробування та бомби, які будь-коли вибухали».

Німецька газета «Ганноверше альґемайне» надрукувала передбачення, за яким «внаслідок вибуху на радянському реакторі протягом наступних 50 років по цілому світі помре від раку приблизно 60 000 чоловік... Крім того, ще 5000 чоловік страждатимуть від серйозних генетичних порушень і біля 1000 будуть хворими від народження».

Чорнобильська трагедія спотворила життя сотень тисяч людей, оповивши їх темною хмарою страху, розпачу та непевності. Але декому вдалося таки знайти міцну надію серед цього мороку. Розгляньмо історію родини Рудників, яка складається з Віктора, його дружини Ганни та двох їхніх дітей, Оленки та Ганнусі. У квітні 1986 року Рудники жили в Прип’яті, менш ніж три кілометри від чорнобильського реактора.

День аварії

Наслідки аварії могли б бути ще страшнішими, коли б не героїчні дії людей, які того трагічного суботнього ранку гасили пожежу на зруйнованому реакторі. За декілька годин пожежники вже були уражені променевою хворобою, і багато з них пізніше померли. Григорій Медведєв, заступник головного інженера Чорнобильської АЕС у 1970-х роках, у своїй книжці «Спалені душі» пише: «Хмара пропливла над невеличкою сосновою лісосмугою, що відокремлювала територію реактора від містечка, і засипала лісок дощем радіоактивного попелу». За повідомленнями, в атмосферу потрапило багато тонн газово-аерозольних радіоактивних речовин!

Як не дивно, але здавалося, що тої суботи життя у Прип’яті, місті з понад 40 000 мешканців, йшло як завжди. На вулицях гралися діти, люди готувались відзначати радянське свято Першого травня. Не було ніяких повідомлень про катастрофу, і ніхто не попереджав про небезпеку. Ганна Рудник вийшла на прогулянку з трирічною донечкою Оленкою і зустріла свого вітчима. Він вже чув про аварію. Стурбований ризиком радіоактивного ураження, він поспіхом відвіз їх до свого дому, приблизно за 16 кілометрів звідти.

Радіоактивна хмара піднялася в повітря і пронеслася над Україною, Білоруссю, Росією та Польщею, а далі над Німеччиною, Австрією та Швейцарією. Наступного понеділка занепокоїлися вчені у Швеції та Данії, бо вони зареєстрували високий рівень радіації.

Наслідки

У Чорнобиль були послані радянські солдати, пожежники, будівельники та інші фахівці. Людей з цієї групи (їх було приблизно 600 000 чоловік) стали називати «ліквідаторами». Вони закрили пошкоджений реактор сталево-бетонним саркофагом заввишки з десятиповерховий будинок і завтовшки 2 метри. Завдяки цьому вдалося відвернути ще більшу біду, яка могла спіткати Європу.

Протягом декількох наступних днів почалася евакуація людей з навколишніх районів. «Нам довелося покинути дім, полишивши в ньому одяг, гроші, документи, продукти, тобто все, що ми мали,— розповідає Віктор.— Ми дуже непокоїлися, бо Ганна була в той час вагітна нашою другою дитиною».

Виїхати довелося приблизно 135 000 осіб, усі навколишні населені пункти у 30-кілометровій зоні навколо реактора були покинуті. Рудники переїхали до своїх родичів. Проте невдовзі їхні родичі почали хвилюватися, що Рудники можуть бути джерелом радіації. «Вони почувалися незручно,— говорить Ганна,— і врешті попросили нас виїхати». Інші біженці пережили схожі болісні ситуації. Нарешті у вересні 1986 року Рудники поселилися у Калузі, приблизно 170 кілометрів на південний захід від Москви (Росія).

«Тоді ми врешті зрозуміли, що повороту немає,— пригадує Ганна.— Ми втратили наш рідний край, де народилися і зросли. Це була прегарна земля, вкрита квітучими луками, в затоках річки цвіли водяні лілії. Ліс щедро родив ягоди та гриби».

Понівечена була не тільки краса України, ця катастрофа вплинула на роль республіки як житниці Радянського Союзу. Тої осені велика частина урожаю в Україні була зараженою. У Скандинавії 70 відсотків м’яса північних оленів було визнано непридатним для споживання, бо тварини паслися на забруднених радіоактивними речовинами лишайниках. А в деяких районах Німеччини овочі лишилися гнити на полях через страх перед радіаційним забрудненням.

Вплив радіації на здоров’я

Згідно з офіційними даними, опублікованими через п’ять років після аварії, під вплив радіації потрапило 576 000 чоловік. Серед цих людей, за повідомленнями, частіше трапляються як ракові, так і неракові захворювання. Особливо постраждала молодь. У журналі «Новий вчений» (англ.) за 2 грудня 1995 року повідомлялося, що, на думку одного з ведучих європейських фахівців по захворюваннях щитовидної залози, «серед дітей, які у віці до року зазнали впливу радіоактивних викидів Чорнобиля, аж 40 відсотків можуть у дорослому віці захворіти на рак щитовидної залози».

Оскільки Ганна наразилася на вплив радіації під час своєї вагітності, лікарі наполягали на тому, щоб вона зробила аборт. Коли Віктор і Ганна відмовилися, їм довелося підписати заяву, в якій вони обіцяли піклуватися про дитину, навіть якщо б вона народилася з вадами. Ганнуся народилася повноцінною, але зараз вона має короткозорість і респіраторні та серцево-судинні захворювання. Крім того, від часу аварії значно погіршилося здоров’я інших членів родини Рудників. У Віктора й Оленки хворе серце, а Ганна стоїть на обліку як один з багатьох чорнобильських інвалідів.

Серед тих, хто найбільше постраждав від опромінювання, були ліквідатори, які будували укриття над пошкодженим реактором. Кажуть, що тисячі людей, котрі допомагали в очистці ділянки реактора, померли передчасно. Багато тих, хто вижив, скаржаться на неврологічні та психосоматичні проблеми. Вони часто страждають від депресії і нерідко закінчують життя самогубством.

Анжела є одною з тих, хто важко захворів. Під час катастрофи вона жила в столиці України, Києві, що лежить понад 80 кілометрів від Чорнобиля. Але після того як сталася трагедія, вона певний час доставляла продукти ліквідаторам, які працювали біля реактора. У Світлани, яка живе в Ірпіні поблизу Києва, розвинувся рак, і їй довелося зробити операцію.

Повертаючись до минулого

У квітні 1996 року, коли після цієї великої трагедії пройшло вже десять років, Михайло Горбачов визнав: «Ми просто не були готові до такої ситуації». А російський президент Єльцин зауважив: «Людство ніколи ще не переживало такого великого нещастя з такими тяжкими наслідками, які так важко усунути».

Варте уваги те, що німецьке видання журналу «Саєнтифик америкен» прирівняло наслідки Чорнобильської катастрофи до ядерної війни середнього масштабу. За приблизними підрахунками, кількість померлих через цю трагедію сягає 30 000 чоловік.

Згідно з повідомленням у новинах, минулого року, тобто на час десятої річниці Чорнобильської аварії, 30-кілометрова зона навколо АЕС все ще була непридатна для життя. Проте у повідомленні зазначалося, що «647 упертих мешканців повернулися додому. Деякі з них підкупили чиновників, інші непомітно пробралися у зону, ще інші — відкрито приїхали назад». У повідомленні додавалося: «У радіусі 10 кілометрів від АЕС немає жодної душі. Далі йде пояс 20 кілометрів завширшки, де й живуть ті декілька сотень людей, які повернулися».

Впевненість серед загального страху

Для багатьох тисяч людей, які жили поблизу Чорнобиля, життя було і є дуже важким. Згідно з даними одного опитування, проведеного серед евакуйованих, 80 відсотків з них нещасливі на новому місці. Вони відчувають внутрішній неспокій, страждають від самотності, швидко втомлюються і часто сумують та дратуються. Чорнобильська аварія була не тільки ядерною катастрофою. Це була соціальна та психологічна криза небачених масштабів. Не дивно, що багато людей, говорячи про якісь події, розділяють їх на «до Чорнобиля» та «після Чорнобиля».

Порівняно з багатьма іншими, сім’я Рудників дуже добре дає собі раду в цій ситуації. Вони почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови і завдяки цьому розвинули міцну віру в обітниці про новий праведний світ, які можна знайти в Божому Слові (Ісаї 65:17—25; 2 Петра 3:13; Об’явлення 21:3, 4). У 1995 році Віктор і Ганна символізували своє присвячення Богу водним хрещенням. Через деякий час охрестилася і їхня донька Оленка.

Віктор пояснює: «Вивчаючи Біблію, ми змогли познайомитися з нашим Творцем Богом Єговою і дізнатися про його наміри щодо людства на землі. Ми більше не почуваємося пригніченими, бо знаємо, що, коли прийде Боже Царство, тоді вже ніколи не буде таких жахливих катастроф. Ми чекаємо часу, коли наша земля навколо Чорнобиля одужає від своїх ушкоджень і стане частиною чудового раю».

Анжела і Світлана, які теж покладаються на Божі обітниці нового праведного світу, так само радісно дивляться на життя, незважаючи на свої хвороби, спричинені радіацією. «Якби я не знала Творця та його намірів,— сказала Анжела,— жити було б важко. Але тісні стосунки з Єговою допомагають мені зберігати оптимізм. Я хочу й далі служити йому як повночасна проповідниця Біблії». Світлана додала: «Мої християнські брати і сестри дуже багато мені допомагають».

Вивчення Біблії відкрило таким людям, що нещастя, залежно «від часу й випадку», можуть трапитися будь з ким, хоч би де він жив (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Але дослідники Біблії також знають, що, хоч би якими важкими були їхні лиха, Бог Єгова зможе вилікувати будь-яку травму і відшкодувати будь-які збитки й будь-які втрати.

Як вам навчитися довіряти Божим обітницям і радіти світлій надії? Письменник біблійної книги Приповістей відповідає: «Щоб надія твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе» (Приповістей 22:19). Так, вам потрібно набувати знання за допомогою регулярного біблійного вивчення. Свідки Єгови у вашій місцевості з радістю допоможуть вам у цьому. Вони пропонують програму безплатного вивчення Біблії, яке проводитиметься у зручний для вас час і в зручному для вас місці.

[Вставка на сторінці 14]

«Людство ніколи ще не переживало такого великого нещастя з такими тяжкими наслідками, які так важко усунути» (російський президент Єльцин).

[Вставка на сторінці 15]

Чорнобильська аварія була не тільки ядерною катастрофою. Це була соціальна та психологічна криза небачених масштабів.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 12]

Tass/Sipa Press