Добра новина приносить плід на Сан-Томе і Принсіпі

МАБУТЬ, мало хто чув про Сан-Томе́ і При́нсіпі. Туристам ці острови не рекламують. На карті світу вони позначені цяточками у Гвінейській затоці поблизу західного узбережжя Африки. Сан-Томе лежить майже на екваторі, а Принсіпі — трохи далі на північний схід. У вологому кліматі розкішно розростаються тропічні ліси, якими вкриті навіть гори заввишки понад 2000 метрів. Блакитні хвилі океану омивають порослі пальмами береги.

На цих тропічних островах живуть привітні, сердечні люди. Вони походять від африканців і європейців, завдяки чому виникло вдале поєднання різних культур. Населення, яке становить 170 000, зайняте у вирощуванні какао — головного експортного товару — або ж у рільництві та рибальстві. За останні роки тутешнім мешканцям стало дуже важко роздобути навіть їжу на щодень.

Наприкінці XX сторіччя сталася подія, яка сильно впливає на життя дедалі більшої кількості мешканців цих островів. У червні 1993 року уряд республіки Сан-Томе і Принсіпі зареєстрував організацію Свідків Єгови. Цією подією для Свідків Єгови на цих островах закінчився довгий період труднощів.

Зерна, посіяні у важкі часи

Очевидно, вперше Свідки з’явилися у цій країні на початку 1950-х років у числі в’язнів, яких привозили сюди на примусові роботи з інших африканських колоній Португалії. Один Свідок, піонер (тобто повночасний служитель) з Африки, був висланий з Мозамбіку за те, що проповідував там добру новину про Боже Царство. Цей єдиний Свідок діяв дуже активно, і через шість місяців добру новину тут розповідало вже 13 людей. Пізніше сюди прибули Свідки з Анголи, теж вислані за проповідування. Вони використовували кожну нагоду, щоб розповідати добру новину місцевим мешканцям.

У 1966 році усі брати, які відбували на Сан-Томе покарання, повернулися на африканський материк. На острові залишилась маленька група вісників Царства, яка мужньо продовжувала свою діяльність. Вісників переслідували, часто били та кидали у в’язницю за те, що вони збирались для вивчення Біблії. Ніхто не приїжджав до них, щоб підтримати. У 1975 році країна здобула незалежність від Португалії, і поступово зерна правди про Царство почали проростати і приносити плід.

Розширення діяльності і будівництво

Коли організацію Свідків Єгови було зареєстровано в червні 1993 року, того ж місяця кількість вісників сягнула найвищого числа — 100 осіб. У згаданому році з Португалії приїхали спеціальні піонери. Остров’яни полюбили їх за те, що вони старанно намагалися вивчити місцеву креольську мову. Незабаром постало важливе питання — знайти ділянку землі під Зал Царства. Дізнавшись про таку потребу, сестра на ім’я Марія пожертвувала половину своєї земельної ділянки, на якій стояв її маленький будинок. На ділянці, яку пожертвувала сестра, можна було побудувати великий Зал Царства. Марія тоді не знала, що, оскільки в неї не було родичів, на цю землю вже поклали око. Одного дня до Марії прийшов відомий бізнесмен.

— Я чув про вас недобрі речі! — сказав він.— Я чув, що ви пожертвували свою ділянку землі. Невже ви не знаєте, що земля тут, у місті, коштує великі гроші?

— Здається, ви не маєте дітей? — запитав чоловік.

Усе закінчилось тим, що з допомогою кваліфікованих братів із Португалії місцеві Свідки збудували на Сан-Томе чудовий двоповерховий будинок. У ньому є суцільний підвальний поверх, просторий Зал Царства, помешкання, а крім того, класи для проведення шкіл для старійшин, службових помічників і піонерів. Тепер тут проводять зібрання два збори, і цей будинок у столиці служить освітнім центром для прихильників чистого поклоніння.

Збір у місті Мі-Зоші складався із 60 ревних вісників і збирався у тимчасовому Залі Царства на банановій плантації. Очевидно, що існувала велика потреба у справжньому Залі. Про це повідомили міську владу, і доброзичливі чиновники запропонували братам дуже добру ділянку землі на головній вулиці міста. Місцеві та португальські брати збудували Зал Царства швидкісним методом за два місяці. Люди не вірили своїм очам. Шведський інженер, який брав участь в одному з будівельних проектів міста, з подивом спостерігав за братами і сестрами. «Це неймовірно! — якось сказав він.— Свідки Єгови тут, у Мі-Зоші, застосовують швидкісний метод будівництва! Ось як варто було б організувати втілення нашого проекту». Зал Царства урочисто відкрили 12 червня 1999 року. На програму присвячення прийшло 232 особи. Зал став гордістю Мі-Зоші і приваблює до себе гостей міста.

Історичний конгрес

Подією історичного значення для Свідків Єгови на Сан-Томе́ і При́нсіпі став триденний обласний конгрес «Божественне навчання», який пройшов тут у січні 1994 року. Це був перший конгрес на цих островах. Його провели у найліпшому в країні залі, в якому повітря охолоджувалось кондиціонерами. Уявіть, як зраділи 116 вісників Царства, коли побачили аж 405 делегатів конгресу, вперше спостерігали за біблійною драмою та вперше отримали літературу на конгресі. Двадцять осіб охрестилися тоді в океанських водах.

Місцеві жителі звернули увагу на нову в тих краях річ — плакетки делегатів конгресу. Присутність 25 гостей з Португалії та Анголи зробила конгрес майже міжнародним. За короткий час розвинулися узи гарячої християнської любові, а коли програма завершилась і прийшов час розставатися, делегати не змогли стримати сліз (Івана 13:35).

Журналісти Національного радіо взяли інтерв’ю у наглядача конгресу. Крім того, по радіо передали уривки кількох промов. Це справді була історична подія, завдяки якій видима організація Єгови стала набагато ближчою місцевим братам, що протягом довгого часу вірно служили у вимушеній ізоляції.

Плід на славу Єгові

Коли вістка про Царство приносить плід, добра поведінка людей прославляє Єгову (Тита 2:10). Одній дівчині дуже подобалось щотижневе вивчення Біблії. Однак батько заборонив їй ходити на зібрання. Вона з повагою пояснила йому значення християнських зібрань і своє бажання бути присутньою на них. Батько негайно вигнав її з дому. Безсумнівно, він думав, що вона зробить те саме, що й інші молоді дівчата, тобто швидко знайде собі якогось чоловіка, який би її утримував. Коли ж батько дізнався, що його дочка веде зразкове, чисте життя християнки, він дуже зворушився, взяв її назад додому і дав повну свободу служити Єгові.

А ось приклад лідера музичної групи. Розпутна поведінка принесла йому розчарування. У період своїх пошуків сенсу життя він познайомився зі Свідками Єгови і невдовзі почав жити згідно з моральними нормами, записаними у Біблії. Про цього чоловіка заговорило все місто. Незабаром він зрозумів, що необхідно розірвати стосунки з поганим товариством (1 Коринтян 15:33). Потім він зробив дуже важливий крок — охрестився, щоб символізувати присвячення Єгові.

Декілька молодих людей шукали правдиву релігію. Пошуки привели їх до пастирів певних груп євангелістів, але це внесло ще більше замішання в юні розуми і призвело до розчарування в релігії. Зрештою ця група молодих людей перетворилась на агресивну зграю шибайголів, які глузували зі всього, що мало щось спільне з релігією.

Якось один Свідок Єгови, місіонер, прямував на біблійне вивчення і проходив повз місце, де розташувалась зграя тих молодиків. Вони захотіли, щоб місіонер відповів на їхні питання, і повели його на задній двір. Там брату запропонували сісти на низький табурет і засипали його градом запитань про душу, пекло, життя на небі та кінець світу. Наш брат відповів на всі їхні запитання за допомогою Біблії, яку дав йому ватажок. Через годину цей ватажок, якого звали Ла, сказав місіонеру: «Коли ми ставили вам запитання, то хотіли лише поглузувати, так само, як ми глузуємо з вірних інших релігій. Нам здавалось, що ніхто не може відповісти на ці запитання. Але ви відповіли та ще й користувалися лише Біблією. Скажіть, як можна навчатися з Біблії?» Ла почав навчатись у Свідків і невдовзі вже приходив на зібрання. Потім покинув свою ватагу та вже не вдавався до насилля. Не пройшло і року, як він присвятив своє життя Єгові й охрестився. Тепер на нього покладено обов’язки службового помічника.

Серед остров’ян глибоко вкоренився один звичай. Чоловіки й жінки не реєструють шлюбу, а просто живуть разом і переважно не розстаються протягом багатьох років, виховуючи своїх дітей. Цим людям важко погодитися з поглядом Бога на їхню ситуацію. Тому дуже приємно було бачити, як Боже Слово допомогло одній особі виправити своє мислення (2 Коринтян 10:4—6; Євреїв 4:12).

Антоніо зрозумів, що повинен зареєструвати свій шлюб, і запланував зробити це після збору врожаю кукурудзи, за який міг би виручити гроші і на них справити весілля. Однієї ночі, саме перед збором врожаю, злодії вкрали усе, що було на полі. Антоніо вирішив почекати до наступного року, але врожай знову вкрали. Коли ж це повторилося втретє, чоловік зрозумів, хто йому заважав. «Сатана більше не зіграє зі мною цього жарту,— вирішив Антоніо.— Через півтора місяця я одружусь, хоч би і без весілля!» Отже, він одружився. А друзі зробили молодим сюрприз: принесли для весільного застілля курей, качок та козу. Після реєстрації шлюбу Антоніо з дружиною разом з шістьома дітьми охрестились, аби символізувати своє присвячення Єгові.

Острів Принсіпі

На острові Принсіпі мешкає 6000 осіб. Останніми роками сюди з острова Сан-Томе час від часу приїжджав районний наглядач і піонери, яких місцеві жителі радо приймали і слухали. Якось один чоловік прочитав буклет, а наступного дня розшукав піонерів, щоб запропонувати їм свої послуги у розповсюдженні публікацій. Піонери пояснили, що це їхній обов’язок, але чоловік наполягав на тому, щоб супроводжувати їх від дому до дому і представляти мешканцям, рекомендуючи уважно слухати Свідків. Зрештою цей чоловік пішов своєю дорогою і, прощаючись, похвалив піонерів за їхню важливу діяльність.

У 1998 році двоє піонерів переїхали з Сан-Томе на Принсіпі і невдовзі почали 17 біблійних вивчень. Діяльність Свідків розширялася, і за якийсь час на книговивчення приходило 16 осіб, а на публічну промову — понад 30. Міську владу повідомили про потребу в місці для зустрічей і братам надали ділянку землі під будівництво Залу Царства. Брати з острова Сан-Томе зголосилися збудувати маленький Зал і помешкання для двох спеціальних піонерів.

Зі всього вищесказаного видно, що добра новина приносить на цих далеких островах багато плодів і сприяє росту кількості Свідків (Колосян 1:5, 6). У січні 1990 року в державі Сан-Томе і Принсіпі було 46 вісників. У 2002 році кількість вісників Царства сягнула найвищого числа — 388 осіб! Понад 20 відсотків вісників зайняті у повночасному служінні, проводиться приблизно 1400 вивчень Біблії. У 2001 році присутніх на Спомині було найбільше за всю історію діяльності Свідків у цьому краї: на урочистість прийшло 1907 осіб. Отже, слово Єгови на цих тропічних островах швидко поширюється і прославляється (2 Солунян 3:1).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 12]

Популярні радіопередачі

На цих островах дуже люблять книжку «Запитання молодих людей. Практичні поради»a. Кожного другого тижня Національне радіо передає 15-хвилинну програму з такою ж назвою. Приємно, наприклад, чути, як диктор ставить запитання: «Молоді люди, чи ви знаєте, як відрізнити справжню любов од захоплення?», а потім зачитує уривок з книжки. (Дивіться 31-й розділ). По радіо зачитують також вибрані уривки з книжки «Секрет сімейного щастя»b.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Перший Зал Царства на острові Сан-Томе у 1994 році.

[Ілюстрації на сторінці 10]

1. Зал Царства, збудований швидкісним методом у місті Мі-Зоші.

2. У цьому залі пройшов історичний обласний конгрес.

3. Щасливі новоохрещені на конгресі.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]

Глобус: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.