5. а) Яку репутацію повинні старійшини мати серед овець? б) Який матеріал слід переглядати старійшинам, перш ніж приступати до судових справ, і чому?

⁵ Коли старійшини виконують у зборі обов’язки суддів, вони намагаються наслідувати Ісусів приклад поміркованості. Вони не хочуть, щоб вівці боялися їх, як карателів. Навпаки, вони стараються бути подібними до Ісуса, так щоб овечки почувалися з ними безпечно, як з люблячими пастирями. Займаючись судовими справами, вони докладають усіх зусиль, щоб бути поміркованими та вибачливими. Деякі старійшини вважають, що, перш ніж приступити до таких справ, корисно переглянути статті з «Вартової башти» за 1 липня 1992 року «Єгова — безсторонній «Суддя всієї землі» та «Старійшини, судіть справедливо». Таким чином вони поновлюють у пам’яті підсумок того, як судить Єгова: «Непохитно, коли необхідно, милосердно, коли можливо». Немає помилки в тому, щоб схилятися до милосердя у суді, якщо це помірковано і є вагомі причини (Матвія 12:7). Але дуже серйозно помиляється той, хто є грубим або немилосердним (Єзекіїля 34:4). Старійшини уникають помилок, коли стараються вибрати спосіб дій, що буде найбільше виражати любов та милосердя і залишатиметься в рамках справедливості. (Порівняйте Матвія 23:23; Якова 2:13).

8. Як старійшини у зборах можуть брати провід у пристосовуванні до потреб території?

⁸ Старійшинам також слід пристосовуватися до нових обставин, але разом з цим ніколи не йти на компроміс із конкретними Божими законами. Чи ти спостерігаєш за змінами у території, наглядаючи за проповідницькою працею? Змінюється спосіб життя людей по сусідству — може, слід звернути увагу на вечірнє свідчення, проповідування на вулиці або по телефону. Таке пристосовування допомагає нам успішно справлятися із завданням проповідувати (Матвія 28:19, 20; 1 Коринтян 9:26). Павло також старався пристосовуватися до різних людей у служінні. Чи ми намагаємося робите так само, вивчаючи, наприклад, місцеві релігії та культуру, щоб бути в стані допомогти людям? (1 Коринтян 9:19—23).

9. Чому старійшині не слід завжди наполягати на вирішенні проблем тим способом, яким він користувався у минулому?

⁹ Останні дні стають все критичнішими, тому пастирям також слід пристосовуватися до заплутаності, складності та неприємності деяких проблем, з якими зустрічається сьогодні отара (2 Тимофія 3:1). Старійшини, зараз не час для жорсткості! Безумовно, старійшина не буде наполягати на тому, що до проблем слід підходити так само, як у минулому, якщо його методи стали неефективними або якщо «вірний і мудрий раб» вважав за необхідне опублікувати новий матеріал на ці теми. (Матвія 24:45; порівняйте Екклезіяста 7:10; 1 Коринтян 7:31). Один вірний старійшина щиро намагався допомогти пригніченій сестрі, якій було дуже потрібно, щоб її хтось вислухав. Однак він не дуже серйозно поставився до її проблеми і запропонував їй спрощенські рішення. Пізніше Товариство Вартової башти опублікувало деяку біблійну інформацію стосовно проблеми, яку мала та сестра. Старійшина знову поговорив з нею, але на цей раз вже із застосуванням нового матеріалу і зі співчуттям. (Порівняйте 1 Солунян 5:14, 15). Який чудовий приклад поміркованості!

10. а) Як старійшинам слід бути поступливими одні з одними і з радою старійшин в цілому? б) Як рада старійшин повинна дивитися на старійшин, які виявляють непоміркованість?

¹⁰ Старійшинам також слід бути поступливими одні з одними. Як важливо, щоб на зустрічах ради старійшин жоден старійшина не домінував! (Луки 9:48). Головуючому старійшині особливо необхідно стриманості щодо цього. А коли один чи два старійшини не погоджуються з рішенням усієї ради старійшин, вони не наполягатимуть на тому, щоб все було по-їхньому. Навпаки, якщо не порушуються біблійні принципи, ці старійшини будуть поступливими, пам’ятаючи, що від старійшин вимагається поміркованості (1 Тимофія 3:2, 3). З іншого боку, рада старійшин повинна пам’ятати, що Павло засуджував коринтський збір за те, що у ньому ‘терпіли безумних [«непоміркованих», НС]’, які видавали себе за «передніших апостолів» (2 Коринтян 11:5, 19, 20). Тому старійшини повинні дати пораду тому співстарійшині, який поводився вперто, непомірковано, але треба зробити це лагідно і доброзичливо (Галатів 6:1).

13. а) Чому старійшинам слід остерігатися створювати негнучкі закони і правила? б) У яких справах важливо поважати совість людини?

¹³ Сьогодні відповідальні брати так само зацікавлені в тому, щоб досягати сердець. Тому вони остерігаються встановлювати довільні, негнучкі правила і перетворювати свою власну точку зору та погляди у закон. (Порівняйте Даниїла 6:7—16). Час від часу лагідні зауваження про такі справи, як одяг та зовнішній вигляд, можуть мати місце і бути доцільними, але старійшина ризикує своєю репутацією поміркованого чоловіка, якщо він завжди повертається до цих справ і намагається нав’язати іншим власний смак. Справді, нікому у зборі не слід намагатися контролювати інших. (Порівняйте 2 Коринтян 1:24; Филип’ян 2:12).

14. Як Ісус показав, що він був поміркованим у своїх сподіваннях щодо інших?

¹⁴ Старійшини можуть перевірити себе самих ще в іншій справі: «Чи помірковані мої сподівання щодо інших?» Ісусові сподівання, безумовно, були такими. Він постійно показував своїм послідовникам, що він не сподівається від них чогось більшого, ніж щиросердих зусиль, і що він високо цінував їх. Він похвалив бідну вдову за ті дві монети малої вартості, які вона дала (Марка 12:42, 43). Він докорив своїм учням, коли вони критикували Марію за коштовну пожертву, такими словами: «Залишіть її... Що могла, те зробила вона» (Марка 14:6, 8). Він був поміркованим, навіть коли його послідовники підвели його. Наприклад, хоча він спонукував своїх трьох найближчих апостолів не спати і пильнувати з ним у ніч його арешту, вони розчарували його, бо кілька разів засинали. Однак він співчутливо сказав: «Бадьорий бо дух, але немічне тіло» (Марка 14:34—38).

15, 16. а) Чому старійшини повинні бути обережними, щоб не змушувати і не залякувати отару? б) Як одна вірна сестра змінила свої сподівання стосовно інших?

¹⁵ Правда, Ісус заохочував своїх послідовників ‘силкуватися’ (Луки 13:24). Але він ніколи не змушував їх робити це! Він надихав їх, давав приклад, брав провід і намагався досягнути їхніх сердець. Він вірив, що сила духу Єгови зробить решту. Сьогодні старійшини повинні так само підбадьорювати членів отари служити Єгові з усього серця, але вони не повинні залякувати, звинувачувати або соромити їх, натякаючи, що їхнє теперішнє служіння Єгові є недостатнім або неприйнятним. Суворе, змушуюче «більше, більше, більше!» може знеохотити братів, які роблять все, що в їхніх силах. Як сумно, коли старійшина набуває собі репутації людини, котрій «важко догодити»,— як це далеко від поміркованості! (1 Петра 2:18).