• Золотий плід з яскравим минулим
    Пробудись! — 2003 | 22 лютого

    • Золотий плід з яскравим минулим

      ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З ФІДЖІ

      ЙШОВ 1789 рік. З безкраїм океаном воює 7-метрова шлюпка. Уже багато днів її напівголодна та виснажена команда з останніх сил змагається з величезними хвилями і лютими вітрами. Крім того, аби їхнє маленьке судно не пішло на дно, вони мусять безперестанку вичерпувати воду. Перед ними ще понад 5000 кілометрів незнаного океану, де розкидані підступні коралові рифи. Кількість харчів обмежена — у день на особу припадає лише 30 грамів хліба (сухарів) і трохи води. У цих чоловіків справді дуже мало шансів вижити.

      Понад тиждень тому на одному кораблі вибухнув бунт. Заколотники висадили тих чоловіків у шлюпку та залишили напризволяще. Згодом один з моряків у шлюпці загинув у сутичці з тубільцями. Більш того, ці чоловіки пережили сильні бурі, а також коло відомих на той час Канібальських островів ледве втекли від тубільців, які кинулися за ними на своїх каное.

      Що спонукало цих мореплавців покинути рідні береги Англії, країни чепурних садів і охайних парків, і податися так далеко на південь Тихого океану? Вони прагнули знайти дивовижне хлібне дерево. Розгляньмо, яку роль відіграло це незвичайне дерево та його поживні плоди у цій подорожі, а також у попередніх експедиціях відважних моряків.

      Можливо, ви здогадалися, що чоловіки, про яких ми щойно говорили, — це жертви горезвісного бунту на «Баунті». Величезний британський корабель «Баунті» (215 тонн) під командуванням капітана Вільяма Блая відплив з Англії і взяв курс на Таїті. Прибувши на місце, Блай повинен був узяти на борт групу дуже незвичайних «пасажирів» — майже 1000 саджанців хлібного дерева. Очікувалось, що в майбутньому вони перетворяться у могутні дерева з поживними золотими плодами, які покриють усі витрати, пов’язані з доставкою цих саджанців до їхнього нового дому — на Карибські острови, британську колонію.

      Організувати таку подорож порадив сер Джозеф Бенкс, оскільки в той час британський уряд настійно шукав нові джерела їжі для рабів, що працювали на цукрових плантаціях. Ботанік Бенкс, який тоді був радником при ботанічних садах у К’ю поблизу Лондона, разом з капітаном Джеймсом Куком раніше вже здійснили дослідницьку подорож по Тихому океануa. Тоді він і Кук передбачали, наскільки цінним може стати хлібне дерево.

      Хоча Бенкс особисто не супроводжував Блая, він докладно пояснив, як треба доглядати за рослинами протягом довгої подорожі, особливо наголосивши на тому, що вони потребують чимало прісної води. Деякі письменники вважають, що власне ці рослини стали однією з причин бунту. Їм приділяли надто багато уваги, а також щедро поливали прісною водою, яка була життєво необхідною для команди. Отож, вже до того незадоволені моряки вчинили бунт. Зранку 28 квітня 1789 року, погрожуючи шаблями, бунтівники висадили Блая і 18 вірних йому чоловіків біля узбережжя Тонги і залишили на поталу вітру й хвилям. Інших «пасажирів» — саджанці хлібного дерева — окрилені перемогою бунтівники, мабуть, викинули за борт.

      Однак Блая було не так легко зупинити. Він розпочав подорож, яку називають «найславетнішим плаванням на безпалубному судні». Упродовж семи важких тижнів Блай разом з товаришами подолав на своєму маленькому човні понад 5800 кілометрів. Вони вирушили на північний захід, пропливли між островами, які тепер називаються Фіджі, досягли східного узбережжя Нової Голландії (Австралії) і знайшли сховок на острові Тимор.

      Коли Блай повернувся в Англію, йому дали ще два кораблі, після чого він поплив на Таїті, щоб знову зібрати саджанці хлібного дерева. Цього разу, 1792 року, він успішно перевіз 700 «пасажирів» на острови Сент-Вінсент і Ямайка, що у Вест-Індії. Там і сьогодні буяють гаї хлібних дерев, які ховають під своєю кроною «золотий» урожай.