Таке палке бажання дізнаватися про правду з Божого Слова перейняв молодий Мартін Целларіус (також відомий як Мартін Борргаус), котрий мешкав у домі Капіто в 1526 році.

«ЗНАННЯ ПРО ПРАВДИВОГО БОГА»

Целларіус народився 1499 року. Він глибоко досліджував теологію та філософію і став викладачем у Віттенберзі (Німеччина) — місті, що було колискою Реформації. Там він невдовзі познайомився з Мартіном Лютером та іншими особами, які виступали за реформування церковних догматів. Що допомогло Целларіусу відокремити правду зі Святого Письма від людських учень?

Згідно з однією працею про діячів Реформації, Целларіус вважав, що правильне розуміння можна здобути завдяки «уважному читанню Святого Письма, постійному зіставленню біблійних уривків, а також молитві й каяттю» («Teaching the Reformation»). Які істини знайшов Целларіус, досліджуючи Біблію?

У липні 1527 року Целларіус видав книжку за назвою «Про Божі діяння», де виклав результати своїх пошуків («De Operibus Dei»). Він написав, що церковні таїнства, такі, як трансубстанціація, мають суто символічне значення. За словами професора Робіна Барнса, книжка Целларіуса також «містила пояснення біблійних пророцтв, згідно з яким після періоду всеохопного лиха і страждань настане доба вселенського відновлення і блаженства» (2 Петра 3:10—13).

Особливої уваги заслуговують короткі зауваження Целларіуса щодо природи Ісуса Христа. Хоча Целларіус прямо не заперечував учення про Трійцю, він чітко розрізняв «Небесного Отця» і «його Сина Ісуса Христа». Він також написав, що Ісус був одним з багатьох богів і синів Всемогутнього Бога (Івана 10:34, 35).

Як зауважив Роберт Уоллес у своїй книжці про антитринітаріїв, праці Целларіуса показують, що він не дотримувався загальноприйнятого в XVI столітті догмата про Трійцюc («Antitrinitarian Biography», 1850 рік). Тому деякі дослідники дійшли висновку, що Целларіус, скоріше за все, заперечував учення про Трійцю. Його назвали Божим знаряддям «у поширенні знань про правдивого Бога і Христа».