У наші дні таке стається з мільйонами. За даними Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ), 27 мільйонів чоловік по світі мусили утікати через війну або переслідування. Окрім цього, 23 мільйони були переселені в межах своїх країн. Усього ж на Землі кожен 115-й був змушений утікати. Більшість з таких людей — жінки і діти. Породжені війною і лихом, біженці залежать від милосердя світу, котрий не потребує їх, світу, що відкидає їх не через те, якими вони є, а через те, що вони біженці.

Кількість біженців зростає чимраз швидше

МАЙЖЕ уся людська історія відзначається війнами, голодом і переслідуванням. Унаслідок цього завжди було багато людей, котрі потребували притулку. В минулому країни й народи давали притулок тим, хто його потребував.

Закони про притулок для біженців поважали стародавні ацтеки, ассирійці, греки, євреї, мусульмани та інші. Грецький філософ Платон написав понад 23 століття тому: «Люди та боги повинні виявляти більшу любов іноземцеві, віддаленому од своїх співвітчизників та родини. Тому потрібно вжити усіх застережень, щоб іноземцям не чинили лиха».

У XX сторіччі кількість біженців надзвичайно зросла. Намагаючись допомогти 1,5 мільйону біженців, що залишилися після другої світової війни, 1951 року було засновано Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ). Планувалося, що Управління проіснує три роки, виходячи з міркування, що невдовзі біженці адаптуються у суспільствах, які надали їм притулок. Після цього був намір розпустити цю організацію.

Однак з бігом десятиріч кількість біженців невпинно зростала. У 1975 році їх було 2,4 мільйона. У 1985 році цифра сягнула 10,5 мільйона. У 1995 році кількість людей, котрі отримують захист і допомогу від УВКБ, зросла до 27,4 мільйона!

Багато хто сподівався, що період після холодної війни відкриє шлях для вирішення глобальної проблеми біженців, однак цього не сталося. Натомість держави почали розділюватися з історичних або етнічних причин, і це призвело до конфліктів. Коли починала шаленіти війна, люди тікали, усвідомлюючи, що їхній уряд не може або не буде захищати їх. Приміром, 1991 року близько двох мільйонів іракців розпорошилося по сусідніх країнах. Відтак, за приблизними підрахунками, 735 000 біженців покинуло колишню Югославію. Потім 1994 року громадянська війна в Руанді змусила тікати із своїх домів більше половини населення країни, тобто 7,3 мільйона. Коло 2,1 мільйона руандійців знайшли притулок у сусідніх африканських країнах.

Чому проблема загострюється?

Є кілька чинників, через які дедалі швидше зростає кількість біженців. По деяких місцях, таких, як Афганістан і Сомалі, порозпадалися державні уряди. Справи перейшли до рук народного ополчення, яке навально грабує жителів сільської місцевості, сіючи паніку й підштовхуючи до втечі.

По інших місцях причина конфлікту — складні етнічні та релігійні відмінності, й першорядною метою сторін, що воюють, є повиганяти цивільне населення. Стосовно війни в колишній Югославії представник ООН у середині 1995 року із сумом говорив: «Багатьом людям вельми важко зрозуміти причини цієї війни: хто і через що воює. Сьогодні країну масово полишають люди з одного боку, а через три тижні масово тікають люди з протилежного боку. Тяжко розуміти події навіть тим, хто мав би розуміти їх».

Надзвичайно руйнівна сучасна зброя: багаторазові ракетні станки, реактивні снаряди тощо — посилює розправи і розширює сцену воєнних дій. Наслідок — усе більше біженців. В останній час близько 80 відсотків біженців світу втікали з країн, що розвиваються, у сусідні країни, що також розвиваються й не готові прийняти тих, хто шукає притулку.

У багатьох сутичках нестача їжі погіршує проблему. Коли люди голодують, можливо тому, що колони з підкріпленням не доходять, то змушені пересуватися. У «Нью-Йорк таймс» зауважувалося: «У таких місцях, як півострів Сомалі, поєднання посухи з війною настільки виснажило країну, що там стало неможливо жити. Тому недоречно міркувати, чи сотні тисяч біженців тікали через голод, чи через війну».