Багатокорисна тварина
ЧИ МОЖЕТЕ придумати собі тварину, яка вживається для перевозу, харчу, одягу, на притулок, начиння, і для оздоблення? Певно цей опис стосується до північного оленя.
З незапам’ятних часів ця низькоросла тварина — висоти деколи чотири з половиною фути (1,4 метр) у плечі — була одною з найдорогоцінніших багатств північної Європи. Вона постачала лопарам (жителі північної Скандінавії, Фінляндії, і Кольського півострова) майже всі їхні матеріальні потреби.
Цей спритний олень з широкими копитами може тягнути дуже навантажені сани 12 до 15 миль на годину (20 до 25 кілометрів на годину) зимною, засніженою пустинею. Він легко перепливає озера й ріки й не заблуджується під час завір’юхи. На Сибірі його вживають для їзди.
Молоко оленя є чотири рази багатіше на масло ніж коров’яче. Кава біліє від тільки кількох крапель. Лопарі звичайно сушать на сонці або коптять його їдке м’ясо. З оленячої м’якої шкіри виробляють одяг, черевики, постільні речі, і намети. З його шерсті виробляють матраци, з сухожилля нитки, з кишок і шістьох шлунків посудини на харч, а з кісток та рогів робочі інструменти, гудзики й прекраси. Жилетка вироблена з порожної й наповненої повітрям шерсті оленя робить добрий рятувальний пояс.
Можна вживати майже кожну частину цієї тварини. Трудно придумати собі кориснішої.