Нагірна Проповідь. „Не судіть”

ПІСЛЯ Своєї поради про необхідність шукати найперш Царства Божого, Ісус застеріг Своїх слухачів, щоб вони утримувалися від дуже шкідливого звичаю. Він сказав: „Не судіть, щоб і вас не судили”. (Матвія 7:1) Згідно з Єв. Луки, Ісус додав: „Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.

Протягом першого століття н.е., фарисеї мали схильність судити людей суворо за правилами фальшивих рівнів небіблійних традицій. Якщо деякі з Ісусових учнів мали таку схильність, то вони мали „покинути” її. Замість постійно осуджувати інших, вони повинні „прощати”, тобто, прощати й пробачати провини їхніх ближніх. (Порівняйте з Єв. Луки 6:37, Уповноважений Переклад, анг.) Цим чином, вони спонукували б інших ставитись до них таким самим вибачливим відношенням.

Звертаючи увагу на важливий, загальний принцип, Ісус сказав: „Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою [тобто, як ставимось до людей] будете міряти, такою відміряють вам”. (Матвія 7:2) Відносно того, як людина поводиться з іншими, то так би мовити ,жне те, що сіє’. Те підтвердиться, не тільки тим, що людина жне від людей, але, важливіше, тим, що вона пожне від Бога.— Дивіться Матвія 5:7; 6:14, 15.