«Ви — мої друзі»

«Ви — мої друзі, якщо виконуєте все, що я наказую» (ІВ. 15:14).

1, 2. а) Ким були Ісусові учні? б) Чому дуже важливо бути другом Ісуса?

З ІСУСОМ у горішній кімнаті сиділи люди різного походження. Рідні брати, Петро й Андрій, були рибалками. Матвій раніше працював збирачем податків, а цієї професії євреї цурались. Дехто, як-от Яків та Іван, можливо, знав Ісуса з народження. Інші ж, наприклад Натанаїл, були знайомі з ним лише кілька років (Ів. 1:43—50). Все ж усі присутні на тій знаменній пасхальній вечері в Єрусалимі твердо вірили, що Ісус — обіцяний Месія, Син живого Бога (Ів. 6:68, 69). Без сумніву, сказане ним зігріло їхні серця. Ісус промовив: «Я ж назвав вас друзями, бо відкрив вам усе, що чув від Батька» (Ів. 15:15).

² Слова, які Ісус сказав вірним апостолам, стосуються, по суті, всіх помазаних християн сьогодні, а в ширшому значенні і їхніх товаришів з «інших овець» (Ів. 10:16). Незалежно від нашого походження, ми маємо честь бути Ісусовими друзями. Наша дружба з ним має велике значення, адже завдяки їй ми стаємо друзями Єгови. Слід пам’ятати, що неможливо наблизитись до Єгови, не наблизившись спершу до Ісуса. (Прочитайте Івана 14:6, 21). Що ж нам робити, аби стати Ісусовими друзями і залишатися ними? Перш ніж обговорити це важливе питання, розгляньмо Ісусів приклад, як бути добрим другом, і подивімось, чого ми вчимося з того, як учні Ісуса відгукувалися на його дружбу.

Ісус був вірним другом

3. За що був відомий Ісус?

³ Мудрий цар Соломон написав: «В багатого друзі численні» (Прип. 14:20). Його слова свідчать про схильність недосконалих людей розглядати дружбу як можливість щось отримувати, а не давати. Ісус мав зовсім інший погляд на дружбу. Він не звертав уваги на фінансове чи соціальне становище людей. Це правда, що Ісус пройнявся любов’ю до багатого молодого чоловіка і запросив його йти за ним. Однак Ісус сказав чоловікові продати все, що той мав, і роздати бідним (Марка 10:17—22; Луки 18:18, 23). Ісуса знали не як друга багатих і відомих людей, а як приятеля смиренних та зневажених (Матв. 11:19).

4. З чого видно, що Ісусові друзі були недосконалими?

⁴ Звісно, Ісусові друзі були недосконалими. Петро іноді втрачав духовний погляд на справи (Матв. 16:21—23). Яків та Іван виявили дух суперництва, коли просили Ісуса наділити їх визначним становищем у Царстві. Їхня поведінка обурила інших апостолів, а питання, хто з них більший, постійно спричиняло між ними суперечки. Проте Ісус терпеливо намагався виправляти мислення своїх друзів і не сердився на них (Матв. 20:20—28).

5, 6. а) Чому Ісус залишився другом для більшості апостолів? б) З якої причини Ісус розірвав стосунки з Юдою?

⁵ Ісус товаришував з цими недосконалими людьми не тому, що був надто поблажливим до них чи закривав очі на їхні недоліки. Просто він зосереджувався на їхніх хороших рисах і добрих намірах. Наприклад, Петро, Яків та Іван поснули і не підтримали Ісуса в найважчі для нього години. Це, без сумніву, засмутило його. Але й тоді Ісус помітив їхні добрі спонуки, сказавши: «Звичайно, дух бадьорий, але тіло слабке» (Матв. 26:41).

⁶ На противагу цьому Ісус розірвав стосунки з Юдою Іскаріотом. І хоча Юда вдавав з себе друга, Ісус зрозумів, що серце колишнього приятеля зіпсувалось. Оскільки Юда став другом світу, він зробив себе ворогом Бога (Як. 4:4). Тому Ісус спочатку відпустив Юду, а вже потім назвав друзями своїх вірних 11 апостолів (Ів. 13:21—35).

7, 8. З чого видно, що Ісус любив своїх друзів?

⁷ Ісус не зосереджувався на помилках відданих товаришів і діяв їм лише на добро. Приміром, він молився, щоб його Батько оберігав учнів під час випробувань. (Прочитайте Івана 17:11). Ісус брав до уваги їхні фізичні обмеження (Марка 6:30—32). І він не тільки говорив учням, що́ думає сам, але й цікавився їхніми думками і почуттями (Матв. 16:13—16; 17:24—26).

⁸ Ісус жив і навіть помер заради друзів. Він знав, що, згідно зі справедливими вимогами свого Батька, мусить пожертвувати власним життям (Матв. 26:27, 28; Євр. 9:22, 28). Але Ісус віддав своє життя з любові. Він зазначив: «Немає більшої любові від любові того, хто віддає за друзів свою душу» (Ів. 15:13).

Як учні відгукувалися на Ісусову дружбу?

9, 10. Як люди сприймали Ісусову щедрість?

⁹ Ісус щедро жертвував часом і матеріальними засобами, а також великодушно виявляв любов. Тому люди тягнулися до нього і хотіли давати йому щось взамін (Луки 8:1—3). Опираючись на власний досвід, Ісус міг сказати: «Давайте — і дадуть вам: насиплють у поли вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо якою міркою ви міряєте, такою відміряють вам» (Луки 6:38).

¹⁰ Деякі люди, звісно, спілкувалися з Ісусом тільки з корисливих спонук. Ці фальшиві друзі покинули його, коли не зрозуміли, що́ він говорить. Замість того щоб довіряти Ісусові, вони дійшли хибного висновку і відвернулися від нього. Апостоли ж залишалися відданими своєму вчителю. Їхня дружба з Христом часто випробовувалась, та вони з усіх сил підтримували його у сприятливу і несприятливу пору. (Прочитайте Івана 6:26, 56, 60, 66—68). В останню ніч свого земного життя Ісус, висловивши вдячність друзям, сказав: «Ви залишилися зі мною у моїх випробуваннях» (Луки 22:28).

11, 12. Яке запевнення Ісус дав учням і як вони зреагували?

¹¹ Невдовзі після того, як Ісус похвалив учнів за відданість, вони покинули його. Учні дозволили страху перед людиною заглушити їхню любов до Христа. Ісус знову простив їм. Після смерті і воскресіння він з’явився учням та запевнив їх у своїй дружбі. Більш того, він дав їм священний обов’язок — робити учнями «людей з усіх народів» і свідчити про нього «навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Матв. 28:19; Дії 1:8). Як учні поставилися до цього?

¹² Послідовники Христа вкладали все серце в працю проповідування про Царство. За допомогою святого духу Єгови учні незабаром наповнили своїм вченням увесь Єрусалим (Дії 5:27—29). Навіть під загрозою смерті вони вірно виконували Ісусів наказ робити людей учнями. Усього через кілька десятиліть після того, як Ісус дав їм це доручення, апостол Павло написав, що добра новина «проповідувалась усьому створінню під небом» (Кол. 1:23). Як бачимо, учні довели, що цінують дружбу з Ісусом!

13. Яким чином вчення Ісуса впливало на його учнів?

¹³ Ті, хто став послідовником Ісуса, також жили відповідно до його вчень. Багатьом необхідно було зробити значні зміни у своїй поведінці та особистості. Деякі нові учні колись були гомосексуалістами, перелюбниками, п’яницями чи злодіями (1 Кор. 6:9—11). Декому довелося змінити своє ставлення до людей інших рас (Дії 10:25—28). Все ж учні слухались Ісуса. Вони скинули стару особистість і одяглись у нову (Еф. 4:20—24). Учні збагнули «розум Христів» — розуміли і наслідували його спосіб мислення і дії (1 Кор. 2:16).

Дорожімо дружбою з Христом

14. Що Ісус пообіцяв зробити під час «закінчення цієї системи»?

¹⁴ Чимало ранніх християн особисто знали Ісуса або бачили його після того, як він воскрес. У нас немає такої можливості. Як же тоді бути другом Христа? Один зі способів полягає в тому, щоб слухатися вказівок вірного і розсудливого раба — групи, яку утворюють Ісусові помазані духом брати, що все ще живуть на землі. Ісус пообіцяв, що під час «закінчення цієї системи» призначить раба «над усім маєтком своїм» (Матв. 24:3, 45—47). Сьогодні переважна більшість тих, хто намагається бути другом Христа, не належать до групи раба. Як реакція цих людей на вказівки вірного раба впливає на їхню дружбу з Христом?

15. Чому хтось належатиме до овець, а хтось до козлів?

¹⁵ Прочитайте Матвія 25:31—40. Тих, хто входить до групи вірного раба, Ісус назвав своїми братами. Як Ісус чітко показав у прикладі про відділення овець від козлів, те, що ми робимо його братам, ми немовби робимо йому. За словами Ісуса, вівці відрізнятимуться від козлів насамперед тим, як вони ставляться навіть до «одного з найменших [його] братів». Тому люди з земною надією виявляють своє бажання бути друзями Христа, передусім підтримуючи вірного раба.

16, 17. Як ми показуємо, що цінуємо дружбу з Христовими братами?

¹⁶ Якщо ви надієтесь жити на землі під правлінням Божого Царства, то вам треба розвивати дружбу з братами Христа. Обговорімо три способи, як це робити. По-перше, необхідно підтримувати працю проповідування. Христос наказав своїм братам звіщати добру новину по цілій землі (Матв. 24:14). Однак останку Христових братів на землі було б важко виконувати це завдання без допомоги товаришів з інших овець. Справді, щоразу, коли інші вівці проповідують, вони допомагають Христовим братам сповняти їхній священний обов’язок. Вірний і розсудливий раб, як і Христос, дуже цінує цей вияв дружби.

¹⁷ По-друге, ті, хто належить до інших овець, надають допомогу Христовим братам, фінансово підтримуючи проповідницьку працю. Ісус заохотив своїх послідовників здобувати друзів «багатством неправедним» (Луки 16:9). Це не означає, що дружбу з Ісусом чи з Єговою можна купити. Використовуючи свої матеріальні засоби для підтримки справ Царства, ми доводимо свою дружбу і любов не словами, а «ділом і правдою» (1 Ів. 3:16—18). Ми надаємо фінансову підтримку, коли використовуємо свої засоби для проповідування, жертвуємо на будівництво місць поклоніння та на догляд за ними і коли даємо пожертви на всесвітню працю проповідування. Хоч би якою була сума пожертв, Єгова та Ісус цінують нашу щедрість і охочий дух (2 Кор. 9:7).

18. Чому необхідно слухатися біблійних вказівок, які дають старійшини?

¹⁸ По-третє, кожен з нас доводить, що є другом Христа, якщо слухається вказівок старійшин збору. Ці чоловіки призначені святим духом, під Христовим керівництвом (Еф. 5:23). «Слухайтесь тих, хто бере серед вас провід, і виявляйте їм покору»,— написав апостол Павло (Євр. 13:17). Іноді нелегко слухатися біблійних порад, які ми отримуємо від старійшин. Скоріш за все, нам відомі їхні недоліки, і це може спотворити наш погляд на поради. Проте Христос, Голова збору, охоче послуговується цими недосконалими чоловіками. Тож наше ставлення до влади, якою вони наділені, впливає на нашу дружбу з Христом. Коли ми не зосереджуємося на помилках старійшин і з радістю слухаємось їх, то показуємо, що любимо Христа.

Де нам шукати справжніх друзів

19, 20. Яких друзів можна знайти в зборі і що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁹ Постійна турбота Ісуса про нас виражається не лише в нагляді люблячих пастирів. Він також дає нам духовних матерів, братів і сестер у зборі. (Прочитайте Марка 10:29, 30). Як реагували ваші рідні, коли дізнались, що ви спілкуєтеся з народом Єгови? Чудово, якщо вони підтримували ваше бажання наближатися до Бога і Христа. А втім, Ісус перестерігав, що в деяких випадках «ворогами людині стануть її ж домашні» (Матв. 10:36). Наскільки підбадьорює те, що в зборі ми знаходимо людей, котрі ближчі нам, ніж рідні брати й сестри! (Прип. 18:24).

²⁰ Як видно з привітань Павла в кінці його листа до збору в Римі, він мав багато близьких друзів (Рим. 16:8—16). Апостол Іван завершив свого третього листа словами: «Привітай від мене усіх друзів поіменно» (3 Ів. 14). Очевидно, він теж мав чимало товаришів. Як нам наслідувати приклад Ісуса та його ранніх учнів у тому, щоб зав’язувати дружбу з духовними братами й сестрами і підтримувати її? Наступна стаття дасть відповідь на це запитання.

Цінуйте друзів, живучи в безсердечному світі

«Наказую вам: любіть одні одних» (ІВ. 15:17).

1. Чому ранні християни мали залишатися близькими друзями?

В ОСТАННЮ ніч свого земного життя Ісус заохочував відданих учнів зберігати між собою дружбу. Раніше того ж вечора він сказав, що завдяки любові, яку вони будуть виявляти одні до одних, їх розпізнаватимуть як його послідовників (Ів. 13:35). Апостолам треба було залишатися близькими друзями, щоб витримати подальші випробування і виконувати працю, яку Ісус мав незабаром їм доручити. Справді, ранніх християн знали за їхню непохитну відданість Богові та одні одним.

2. а) Що ми вирішили робити і чому? б) Які питання ми проаналізуємо?

² Як приємно бути частиною всесвітньої організації, члени якої наслідують приклад християн I століття! Ми сповнені рішучості слухатися Ісусового наказу щиро любити одновірців. Але в теперішні останні дні людям загалом бракує вірності і природної любові (2 Тим. 3:1—3). Їхня дружба поверхова та корислива. Щоб вирізнятись як правдиві християни, нам треба уникати світського мислення. Тож проаналізуймо такі питання: що є основою справжньої дружби? Як нам знаходити добрих друзів? В яких випадках потрібно покласти кінець дружбі? І як нам підтримувати міцну дружбу?

Що є основою справжньої дружби?

3, 4. Що лежить в основі найміцнішої дружби і чому?

³ В основі найміцнішої дружби лежить любов до Єгови. Цар Соломон написав: «Коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього,— і нитка [«мотузка», НС] потрійна не скоро пірветься» (Еккл. 4:12). Якщо Єгова є, так би мовити, третьою мотузкою в дружбі, така дружба триватиме довго.

⁴ Слід визнати, що ті, хто не любить Єгови, також можуть мати хороших друзів. Проте коли людей об’єднує взаємна любов до Бога, їхня дружба буде непорушною. У разі непорозумінь справжні друзі ставитимуться одні до одних так, як це подобається Єгові. Божі противники, які намагаються спричинити поділення, усвідомлюють, що дружба між правдивими християнами є незламною. Протягом історії служителі Єгови були готові йти на смерть і не зраджували співвіруючих. (Прочитайте 1 Івана 3:16).

5. Завдяки чому дружба Рут і Ноомі була такою міцною?

⁵ Найближчими друзями для нас можуть бути, безперечно, ті, хто любить Єгову. Розгляньмо приклад Рут і Ноомі. Їхня дружба — це чи не найпрекрасніші стосунки між людьми, описані в Біблії. Чому дружба цих жінок була такою міцною? Відповідь міститься в словах Рут, які вона промовила до Ноомі: «Народ твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог... Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою» (Рут 1:16, 17). Очевидно, що Рут і Ноомі всім серцем любили Бога, і ця любов зміцнювала їхні взаємини. Тому Єгова благословляв обох жінок.

Як знаходити добрих друзів?

6—8. а) Плодом чого є тривка дружба? б) Як вам виявляти ініціативу, щоб з кимось подружитися?

⁶ Приклад Рут і Ноомі свідчить про те, що близькими друзями стають невипадково. Підґрунтям справжньої дружби є взаємна любов до Єгови. Водночас тривка дружба — плід постійних зусиль і саможертовності. Навіть рідні брати й сестри, які поклоняються Єгові, мають з усіх сил зміцнювати дружні стосунки. Тож як знаходити добрих друзів?

⁷ Виявляйте ініціативу. Апостол Павло заохочував своїх товаришів у зборі в Римі «бути гостинними [буквально «йти шляхом гостинності»]» (Рим. 12:13). Виявляти гостинність означає постійно робити щось, навіть, здавалося б, незначне. Це можна порівняти з тим, як хтось іде шляхом, долаючи його крок за кроком. Ніхто інший не може, так би мовити, пройти шлях гостинності за вас. (Прочитайте Приповістей 3:27). Як вам бути гостинними? Запрошуйте до себе різних братів і сестер зі збору на скромне частування. Чи можете ви регулярно виявляти гостинність таким чином?

⁸ Інший спосіб з кимось подружитися — запрошувати одновірців піти в проповідницьке служіння. Коли ви стоїте біля чиїхось дверей і чуєте, як ваш партнер у служінні щиро висловлює свою любов до Єгови, ви, безумовно, відчуватимете до нього більшу прив’язаність.

9, 10. Який приклад подав Павло і як нам наслідувати його?

⁹ Широко відкрийте своє серце. (Прочитайте 2 Коринфян 6:12, 13). Чи ви коли-небудь вважали, що вам ні з ким подружитися в зборі? Якщо так, можливо, ви звузили коло тих, хто міг би стати вашим другом. Апостол Павло подав хороший приклад, широко відривши своє серце для інших. Колись він навіть і не думав, що буде близько товаришувати з неєвреями. Однак він став «апостолом для інших народів» (Рим. 11:13).

¹⁰ Крім того, Павло не шукав приятелів лише серед осіб свого віку. Приміром, він тісно подружився з Тимофієм попри різний вік і походження. Сьогодні багато молодих людей дорожать дружбою зі старшими братами чи сестрами. «Моїй любій подрузі за 50,— розповідає Ванесса, якій трохи більше ніж 20 років.— Я можу розповісти їй про все, що розповіла б друзям-одноліткам. І вона дуже про мене піклується». Як народжується така дружба? Ванесса каже: «Я сама шукала друга, а не чекала, що він просто з’явиться». Чи ви готові подружитися з кимось не зі своїх ровесників? Єгова, звісно, поблагословить ваші зусилля.

11. Чого ми вчимося від Йонатана й Давида?

¹¹ Будьте віддані. «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (Прип. 17:17). Пишучи ці слова, Соломон, певно, мав на увазі дружбу свого батька, Давида, з Йонатаном (1 Сам. 18:1). Цар Саул хотів, щоб його син Йонатан успадкував ізраїльський престол. Але Йонатан погодився з тим, що Єгова вибрав на царя Давида. На відміну від Саула, Йонатан не заздрив Давидові. Він не обурювався, коли люди хвалили Давида, і не повірив у Саулову брехню про друга (1 Сам. 20:24—34). Чи ви схожі на Йонатана? Чи ви тішитеся за друга, коли він отримує якесь призначення? Чи ви потішаєте і підтримуєте його у важкий для нього час? А може, вірите шкідливим пліткам про друга? Чи, навпаки, як і Йонатан, віддано захищаєте його?

Коли потрібно покласти кінець дружбі

12—14. З якими труднощами стикаються декотрі зацікавлені і як їм допомогти?

¹² Зацікавлений, який починає робити зміни в житті, нерідко стикається з неабиякими труднощами, коли йдеться про дружбу. Він, скажімо, має приятелів, з якими йому весело, але котрі не живуть за біблійними нормами. Раніше зацікавлений постійно проводив з ними час. Тепер же він усвідомлює, що його друзі погано на нього впливають, і розуміє, що мусить спілкуватися з ними якомога менше (1 Кор. 15:33). І все ж він може вважати, що, припинивши товаришувати з друзями, зрадить їх.

¹³ Якщо ви вивчаєте Біблію і маєте згадані труднощі, пам’ятайте: справжній друг буде тішитись, що ви намагаєтеся стати ліпшими. Можливо, він навіть захоче разом з вами дізнаватися про Єгову. А от фальшиві друзі будуть «говорити про вас зневажливо», тому що «ви вже не біжите з ними до того самого багна розгулу» (1 Пет. 4:3, 4). Насправді не ви зраджуєте таких друзів, а вони вас.

¹⁴ Коли зацікавлених покидають товариші, які не люблять Бога, члени збору можуть заповнити цю порожнечу (Гал. 6:10). Чи ви особисто знаєте зацікавлених, які відвідують зібрання вашого збору? Чи ви могли б при нагоді бути для них джерелом відсвіження?

15, 16. а) Що нам робити, коли друг перестає служити Єгові? б) Як ми доводимо свою любов до Бога?

¹⁵ А як бути, якщо друг-одновірець вирішує покинути Єгову і його, скажімо, виключають зі збору? Це завдає невимовного болю. Ось що розповідає про свої почуття одна сестра, близька подруга якої перестала служити Єгові: «У мені наче щось померло. Я думала, що моя подруга твердо стоїть у правді, але так не було. Я міркувала, чи вона, бува, не служила Єгові, лише щоб догодити своїй сім’ї. Отже, я почала аналізувати власні спонуки і думати, чому я служу Єгові. Що допомогло цій сестрі? «Весь тягар я поклала на Єгову,— каже вона.— Я вирішила показувати Єгові, що люблю його як особистість, а не тому, що він дає мені друзів у своїй організації».

¹⁶ Ми не можемо залишатися Божими друзями, якщо товаришуємо з тими, хто хоче бути другом світу. Учень Яків написав: «Хіба ж не знаєте, що дружба зі світом — це ворожнеча з Богом? Тож хто хоче бути другом світу, робить себе ворогом Бога» (Як. 4:4). Ми доводимо свою любов до Бога, коли зберігаємо відданість йому і надіємося, що він допоможе нам пережити втрату друга. (Прочитайте Псалом 18:26). Сестра, про яку говорилося раніше, дійшла такого висновку: «Я зрозуміла, що неможливо змусити когось любити Єгову чи нас. Адже це особисте рішення кожного». Як же підтримувати дружні стосунки з тими, хто й далі перебуває в зборі?

Підтримуйте міцну дружбу з іншими

17. Як спілкуються справжні друзі?

¹⁷ Дружбу живить добрий обмін думками. Читаючи в Біблії про Рут і Ноомі, Давида і Йонатана, Павла і Тимофія, ви побачите, що справжні друзі розмовляють одне з одним відверто й водночас з повагою. Про те, як нам варто спілкуватися з іншими, Павло писав: «Нехай ваше слово завжди буде люб’язне, приправлене сіллю». Апостол чітко вказав, як нам говорити «зі сторонніми», тобто з людьми, які не є нашими християнськими братами (Кол. 4:5, 6). Якщо невіруючі заслуговують, щоб ми зверталися до них шанобливо, тим більше цього заслуговують наші друзі в зборі!

18, 19. Як нам ставитися до порад християнського друга і який приклад подали нам старійшини з Ефеса?

¹⁸ Хороші друзі цінують думку одне одного, тому вони мають висловлюватись відверто і люб’язно. Мудрий цар Соломон зазначив: «Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду» (Прип. 27:9). Чи ви саме так сприймаєте поради свого друга? (Прочитайте Псалом 141:5). Як ви реагуєте, коли друг каже, що занепокоєний вашою поведінкою? Чи ви вважаєте його слова виявом милості, чи, навпаки, ображаєтесь?

¹⁹ Апостол Павло дорожив дружбою зі старійшинами ефеського збору. Він, ймовірно, знав декого з них ще тоді, коли вони тільки-но стали віруючими. Та під час останньої зустрічі з ними апостол дав їм пряму пораду. Як вони відреагували? Павлові друзі не образилися. Вони цінували те, що Павло цікавився ними, і навіть заплакали, дізнавшись, що більше з ним не побачаться (Дії 20:17, 29, 30, 36—38).

20. Що робитиме дбайливий друг?

²⁰ Справжні друзі не тільки приймають мудрі поради, але й дають їх. Звісно, потрібно розуміти, коли доречно дати пораду, а коли слід «займатися власними справами» (1 Фес. 4:11). Також ми мусимо усвідомлювати, що кожен з нас «сам за себе дасть Богові звіт» (Рим. 14:12). Але дбайливий друг при потребі люб’язно нагадає принципи Єгови (1 Кор. 7:39). Приміром, як ти будеш діяти, якщо довідався, що неодруженому товаришеві сподобався хтось з невіруючих? Чи зі страху втратити друга ти мовчатимеш? А що ти будеш робити, коли твій друг знехтує твоєю порадою? Надійний друг, намагаючись допомогти товаришу, який зробив хибний крок, звернеться до турботливих пастирів. Це вимагає мужності. Однак ніщо не зашкодить дружбі, яка ґрунтується на любові до Єгови.

21. Що іноді робить кожен з нас і чому важливо зміцнювати дружбу з одновірцями?

²¹ Прочитайте Колосян 3:13, 14. Іноді друзі мають «підстави... поскаржитись» на нас. Крім того, вони роблять чи кажуть те, що може нас дратувати. «Всі ми раз у раз спотикаємось»,— говорив Яків (Як. 3:2). Проте справжні друзі не лічать образ, а повністю прощають їх. Як же важливо зміцнювати дружбу, відверто спілкуючись і великодушно прощаючи! Якщо ми виявляємо таку любов, вона буде «досконалими узами єдності».