Протиборство науки й релігії

«Чи ж до релігії слід ставитися, як до інфекційної хвороби розуму?» (Біолог Річард Даукінс).

ІНОДІ релігію й науку вважають смертельними ворогами. Декому здається, що боротьба між ними ведеться не на життя, а на смерть, і перемога однієї сторони обов’язково означатиме загибель другої.

В одному таборі зібралися різні науковці, і серед них — хімік Пітер Еткінс. Він вважає, що релігія і наука просто «несумісні». За словами Еткінса, віра в те, «що Бог є поясненням — навіть якщо не всього, а лише чогось,— варта з інтелектуального погляду презирства».

У другому таборі перебувають релігійні особи, які звинувачують науку в руйнуванні віри. На їхню думку, нинішня наука та її методи — це облуда: факти можуть бути правильними, але помилкове трактування цих фактів підриває віру релігійних людей. Наприклад, біолог Вільям Провайн каже, що дарвінізм заперечує існування «будь-яких фундаментальних засад моралі, будь-якого глибокого змісту життя».

Слід зазначити, що частково причиною конфлікту стали хибні або недоказові твердження, висунуті з обидвох сторін. Релігійні провідники століттями навчали міфів і хибних догматів, які не узгоджуються з сьогоднішніми науковими фактами й не ґрунтуються на натхненому Святому Письмі. Наприклад, Римо-католицька церква свого часу засудила Галілео Галілея, який дійшов правильного висновку, що Земля обертається навколо Сонця. Погляд Галілея не суперечив Біблії, але йшов у розріз з тим, що в той час проповідувала церква. Що ж до науковців, то вони теж не без вини, оскільки представляють як факт недоказову теорію, ніби життя розвинулося з неживої матерії без втручання Бога. Вони висміюють віру в Бога як щось антинаукове.

Чи ж можливо тоді примирити науку і релігію? Так, можливо. По суті, достовірні наукові факти та правдиві релігійні вчення не суперечать одні одним, а радше служать доповненням.

Як виник Всесвіт і життя у ньому?

«Наука без релігії — кульгава, релігія без науки — сліпа» (Альберт Ейнштейн).

МИ ЖИВЕМО у час, коли стаються дивовижні речі незнаних раніше масштабів. Нові космічні відкриття змушують астрономів змінити свої погляди на походження Всесвіту. У багатьох людей, яких захоплює космос, виникають запитання, що турбували ще наших предків: «Як виник Всесвіт і життя у ньому та чому?» Ці запитання викликані самим нашим існуванням у Всесвіті.

Навіть якщо дивитися у протилежному напрямку — зазирнути в саму людину, то нещодавнє складення карти людського геному теж висуває перед нами питання: як виникла сила-силенна форм життя? І якщо їх хтось створив, то хто? Величезна складність нашого генетичного коду спонукала одного американського президента сказати: «Ми вчимося мови, якою Бог написав книгу життя». Провідний вчений, котрий займається розшифровкою геному, зі скромністю зазначив: «Людина вперше зазирнула у власну технічну інструкцію, яку раніше знав лише Бог». Але питання, як з’явилися форми життя і чому, залишаються й далі без відповіді.

«Два вікна»

Деякі науковці твердять, ніби все, що відбувається у Всесвіті, можна пояснити за допомогою раціонального аналізу, а це виключає потребу в божественній мудрості. Проте багатьом людям, у тому числі науковцям, не подобається такий погляд. Вони намагаються збагнути дійсність як через науку, так і через релігію. На їхню думку, наука досліджує те, як з’явився космос і ми у ньому, а релігія займається головним чином питанням чому все це з’явилося.

Фізик Фріман Дайсон про такий двосторонній підхід висловився так: «Наука й релігія — це два вікна, крізь які дивляться люди, намагаючись зрозуміти великий Всесвіт».

«Наука має справу з тим, що можна виміряти, релігія — з тим, що не піддається вимірюванню»,— сказав автор Вільям Ріс-Моґ. Він зазначив: «Наука не в стані ані підтвердити існування Бога, ані заперечити його — подібно як не може підтвердити або заперечити якусь норму моралі чи естетики. Немає жодної науково обґрунтованої причини любити свого ближнього чи поважати людське життя... Стверджувати, ніби те, що неможливо підтвердити науковими методами, просто не існує — найгрубіша помилка. Бо це заперечує майже все, що ми цінуємо,— не лише Бога або людський дух, але і любов, і поезію, і музику».

«Релігія» науки

Теорії науковців часто базуються на передумовах, які також вимагають від них «віри». Наприклад, більшість еволюціоністів у питанні походження життя тримаються поглядів, які вимагають віри в певні «догмати». Факти подаються впереміж з припущеннями. А коли вчені, щоб змусити інших сліпо вірити в еволюцію, використовують вагу свого авторитету, вони ніби кажуть: «Ви не несете відповідальності за вашу моральність, оскільки ви — лише продукт біології, хімії та фізики». За словами біолога Річарда Даукінса, у Всесвіті не видно «ні задуму, ні призначення, ні добра, ні зла — нічого, окрім повної безцільності й байдужості».

Обстоюючи такі погляди, декотрі науковці воліють не брати до уваги глибокі дослідження інших вчених — дослідження, які підривають теоретичні підвалини еволюційних ідей про походження життя. Математичні підрахунки доводять, що для самовільного синтезу складних молекул, необхідних для виникнення живої клітини, недостатньо навіть мільярдів роківa. Тому догматичні теорії про походження життя, котрі подаються у багатьох підручниках, слід вважати необґрунтованими.

Погляд, що життя виникло завдяки сліпому випадку, вимагає більше віри, аніж переконання у тому, що воно було створено. Астроном Дейвід Блок зазначив: «Людина, котра не вірить у Творця, мусить мати більше віри, ніж та, яка вірить у нього. Кажучи, що Бог не існує, особа робить загальне твердження, яке неможливо обґрунтувати,— висуває постулат, основою котрого є віра».

Наукові відкриття вселяють у деяких вчених благоговіння. Альберт Ейнштейн якось визнав: «Серед великих мужів науки рідко трапляються ті, хто не має власних релігійних поглядів. (...) Їхні релігійні почуття виражаються у безмежному захопленні гармонією законів природи, які свідчать про розум такої величини, що в порівнянні з ним усіляке систематичне мислення й дії людей видаються лише слабким відображенням». Але такі почуття необов’язково приводять науковців до віри у Творця — Бога, що є особою.

Обмеження науки

Наукові знання й досягнення заслуговують належної поваги. Та багато, мабуть, погодиться з думкою, що, хоча наука відкриває доступ до знань, вона не є єдиним джерелом знань. Мета науки — описати явища навколишнього світу й допомогти довідатися, як ці явища відбуваються.

Наука знайомить нас з таємницями матеріального Всесвіту, тобто усього видимого. Однак хоч би якими прогресивними були наукові дослідження, вони ніколи не постачать відповіді на основне запитання: чому Всесвіт взагалі з’явився?

«Існують запитання, на які наука ніколи не дасть відповіді,— каже автор Том Етлі.— Можливо, Великий вибух і стався 12 мільярдів років тому. Але чому він стався? (...) Звідки передусім взялися елементарні частинки? Що було перед тим?» Етлі робить висновок: «Тепер... стало ще очевидніше, що наука ніколи не зможе задовольнити людського бажання знайти усі відповіді».

Наукові знання, отримані завдяки допитливості, зовсім не доводять, що Бог непотрібен. Вони лише підтверджують, яким надзвичайно складним, загадковим і дивовижним є наш світ. На думку багатьох мислячих людей, і фізичні закони, і хімічні реакції, і ДНК, і неймовірна розмаїтість життя — все це вказує на існування Творця. Незаперечні докази, що його немає,— просто відсутні.

Віра — реальна

Якщо наш Усесвіт має Творця, то не слід сподіватися, що ми зможемо пізнати його або його наміри, послуговуючись телескопами, мікроскопами чи іншими знаряддями наукових вивчень. Подумайте про гончаря та вазу, яку він виготовив. Хоч би скільки ми досліджували саму вазу, однак не зможемо довідатися, навіщо її зроблено. Про це треба питати самого гончаря.

Молекулярний біолог Френсіс Коллінз пояснює, як віра й духовність допомагають заповнити прогалини, котрі залишає після себе наука: «Подібно, як не було б правильно вважати, що релігія — відповідне знаряддя для визначення послідовності людських генів, так само не варто сподіватися, що наука зможе пояснити надприродне. Мене не задовольняє наука, коли я шукаю відповіді на такі справді цікаві й більш важливі питання, як «Чому ми тут?» або «Чому людські створіння прагнуть духовності?». Протягом історії виникало чимало забобонів, які пізніше зникали. Але цього не сталося з вірою, і це свідчить, що вона реальна».

Вияснення причини

Правдива релігія, відповідаючи на запитання, чому виник Всесвіт і життя у ньому, та обговорюючи сенс життя, пропонує також людині критерії цінностей, норми моралі й етики і забезпечує керівництвом у житті. Ось як сказав про це науковець Аллан Сендейдж: «Щоб навчитися жити, я не досліджуватиму підручник з біології».

Мільйони людей у світі вважають, що знають, куди звертатися, аби навчитись жити. Крім того, вони впевнені, що знайшли справді достовірні відповіді на такі запитання, як: чому ми тут? Що чекає нас у майбутньому? Такі відповіді дійсно існують. Але де їх шукати? У найстародавнішій і найбільш поширеній священній книзі — Біблії.

Біблія розповідає, що Бог створив землю власне для людей. В Ісаї 45:18 про землю сказано: «Бог... не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував». Творець забезпечив землю усім, чого люди потребують, і то не тільки для існування, але й для приємного, щасливого життя.

Люди отримали завдання управляти землею, ‘порати та доглядати’ її (Буття 2:15). У Біблії також говориться, що знання й мудрість — це Божі дари і що ми повинні виявляти одне до одного любов та поводитися за законами любові й справедливості (Йова 28:20, 25, 27; Даниїла 2:20—23). Отже, люди можуть знайти зміст життя лише тоді, коли довідаються, з якою метою створив їх Бог, і житимуть згідно з неюb.

Як сьогодні мисляча особа може подолати позірну прірву між науковим міркуванням і релігійними поглядами? Які основні принципи допоможуть у цьому?

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

Що кажуть деякі науковці

Дехто вважає, що більшість науковців, оскільки не є релігійними або не бажають втягуватися у науково-релігійні суперечки, уникають розмов на духовні чи теологічні теми. Про деяких вчених так дійсно можна сказати. Але далеко не про всіх. Зауважте, що говорять науковці, слова яких наводяться нижче.

«Всесвіт, безперечно, мав початок, проте вчені не можуть пояснити, чому він з’явився. Відповідь однозначна: його створив Бог». «Для мене Біблія — це книга правди, книга, натхнена Богом. Життя з усією його складністю не могло виникнути без розуму» (Кен Танака, планетолог із Геологічної служби США).

«Прірва між різними видами знання (науковим і релігійним) радше штучна. (...) Знання про Творця та знання про твориво тісно пов’язані між собою» (Енріке Ернандес, дослідник і професор факультету фізики й теоретичної хімії Національного автономного університету Мексики).

«Коли ми розшифруємо всю цю інформацію [про людський геном], вона виявить, наскільки усе складне й взаємозалежне. Вона засвідчить, що життя з’явилося внаслідок дії розумного творця, розумного фактора» (Дуейн Ґіш, біохімік).

«Між наукою й релігією немає несумісності. Обидві шукають тієї самої правди. Наука виявляє, що Бог таки існує» (Д. Г. Р. Бартон, професор хімії, Техас).

[Відомості про джерела]

NASA/U.S. Geological Survey

Photo: www.comstock.com

NASA and The Hubble Heritage Team (STScI/AURA)

[Ілюстрації на сторінці 5]

Чи можна завдяки науковим дослідженням відповісти на питання, чому ми тут?

[Відомості про джерело]

Courtesy Arecibo Observatory/David Parker/Science Photo Library

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 6]

Зірки на сторінках 2, 3, 5 та вгорі на сторінці 7: National Optical Astronomy Observatories

Примирення науки і релігії

«Наука й релігія не вважаються більше несумісними» (Газета «Дейлі телеграф», Лондон, 26 травня 1999 року).

І НАУКА, і релігія у своїх найшляхетніших формах займаються пошуком правди. Наука відкриває світ дивовижного порядку — Всесвіт з чіткими ознаками геніального задуму. Правдива релігія робить ці відкриття значущими, навчаючи, що задум, який простежується у матеріальному світі, свідчить про існування мудрого Творця.

«Я помітив, що релігія значно збагачує моє розуміння науки»,— каже молекулярний біолог Френсіс Коллінз. Він продовжує: «Коли відкриваю щось нове про людський геном, то відчуваю благоговійний трепет перед таємницею життя й кажу собі: «Лише подумати! Раніше про це знав тільки Бог». Це дивовижне, зворушливе відчуття. Воно допомагає мені розуміти Бога й робить науку ще ціннішою».

Але як можна погодити між собою науку й релігію?

Нескінченний пошук

Визнайте обмеження. Наш пошук відповідей на запитання про безмежний Всесвіт, простір і час ніколи не скінчиться. Біолог Луїс Томас зазначив: «Оскільки люди — неймовірно допитливі створіння, які постійно щось досліджують, шукають, намагаються зрозуміти, цей процес триватиме вічно. І ми ніколи не матимемо відповідей на всі запитання. Не уявляю собі часу, коли люди зможуть полегшено зітхнути й промовити: «Тепер ми знаємо все». Для нас це буде завжди чимось недосяжним».

Процес набуття релігійних знань також триватиме вічно. Павло, один з письменників Біблії, написав: «Тепер ми бачимо наче через затемнене скло, здогадно... тепер я розумію частково» (1 Коринтян 13:12, Дерк.).

Проте таке часткове розуміння наукових і релігійних питань не перешкоджає нам робити обґрунтовані висновки на основі відомих фактів. Не потрібно глибокого знання про походження Сонця, аби бути цілком переконаним, що завтра воно зійде.

Аналізуйте факти. Шукаючи відповідей, ми повинні керуватися правильними засадами. Якщо не триматися найдостовірніших доказів, то пошук наукової й релігійної правди може легко зійти на хибний шлях. Жоден з нас, звичайно, не в стані оцінити всю наукову інформацію й ідеї, які сьогодні наповнюють величезні бібліотеки. Що ж до Біблії, то вона містить збір духовних вчень, які легко досліджувати і всебічно зважувати. Крім того, правдивість записаного в ній підтверджується багатьма відомими фактамиa.

Але якщо говорити про знання загалом, то тут треба докладати великих зусиль, аби і в науковій, і в релігійній сферах відрізняти факти від припущень, правду від обману. Як радив біблійний письменник Павло, треба уникати «суперечок про фальшиве знання» (1 Тимофія 6:20, Дерк.). Щоб примирити науку з Біблією, слід, відкидаючи здогадки й припущення, проаналізувати факти і дослідити, як кожен з них підтримує й доповнює інші факти.

Наприклад, усвідомивши, що Біблія використовує слово «день» для опису різних проміжків часу, ми зрозуміємо: записана в Буття розповідь про шість днів творення не суперечить науковому висновку, що вік нашої планети приблизно чотири з половиною мільярда років. Згідно з Біблією, перш ніж почалися дні творення, Земля вже існувала якийсь час. (Дивіться інформацію в рамці «Чи дні творення тривали по 24 години?»). Навіть якщо науковці змінять свої висновки і подадуть інший вік планети, біблійні слова надалі залишатимуться правдивими. У цьому та в безлічі інших питань наука не суперечить Біблії, а дає багато додаткової інформації про те, яким є матеріальний світ нині і яким він був у минулому.

Не легковірність, а віра. Біблія постачає нам знання про Бога та його наміри, які неможливо отримати з жодного іншого джерела. Але чому ми повинні їй довіряти? Біблія сама заохочує нас перевірити її правдивість. Проаналізуйте історичну достовірність цієї книги, правдивість, практичність порад і відвертість тих, хто її писав. Коли ви переконаєтеся в точності Біблії, у правильності тверджень наукового характеру і, що важливіше, в цілковитому сповненні сотень пророцтв як у минулому, так і нині, то набудете міцної віри, що ця книга є Божим Словом. Віра в Біблію свідчить не про легковірність, але про глибоку впевненість у достовірності її слів, здобуту на основі досліджень.

Поважайте науку, цінуйте віру. Свідки Єгови запрошують неупереджених осіб, як науковців, так і віруючих, приєднатися до чесного пошуку правди в обидвох сферах. У своїх зборах Свідки заохочують поважати науку та її обґрунтовані висновки. Вони також твердять, що релігійну правду можна знайти лише в Біблії, яка, наводячи багато доказів, прямо називає себе Божим Словом. Апостол Павло сказав: «Прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є — Слово Боже» (1 Солунян 2:13).

Слід визнати, що в релігію, подібно як у науку, проникло багато неправдивих і шкідливих вчень та практик. Тож існує правдива релігія і релігія фальшива. Власне через це чимало людей залишають офіційні загальнопоширені релігії і стають членами християнського збору Свідків Єгови. Цих людей розчарувало те, що церкви, до яких вони належали, не бажали й не бажають відмовитися від людських традицій і міфів задля виявленої правди.

Крім того, завдяки особистому пізнанню через Біблію Творця та його замірів щодо людства і нашої планети, правдиві християни знаходять справжній зміст життя. Свідки Єгови отримали з Біблії розсудливі відповіді на такі питання: чому ми тут? Що чекає нас у майбутньому? Вони охоче поділяться цією інформацією з вами.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 10]

Чи дні творення тривали по 24 години? 

Деякі фундаменталісти твердять, що належним поясненням долюдської історії служить не еволюція, а креаціонізм. Вони кажуть, що увесь матеріальний світ з’явився близько 6—10 тисяч років тому за шість днів, кожен з яких тривав лише 24 години. Але, поширюючи такий погляд, ці особи пропагують небіблійне вчення, через яке багато людей насміхається зі Святого Письма.

Чи слово «день» завжди стосується у Біблії буквальної 24-годинної доби? У Буття 2:4 говориться: «У дні [«день», Церковнослов’янський текст], як Господь Бог создав небо та землю». Цей один день охоплював усі шість днів творення, описаних у 1-му розділі Буття. Згідно з біблійним вживанням, день — це визначений проміжок часу, який може тривати навіть тисячу або й багато тисяч років. Біблія дозволяє припустити, що кожен день творення тривав тисячі років. До того ж Земля існувала ще до початку днів творення (Буття 1:1). Тож у цьому питанні Біблія цілком узгоджується із точною наукою (2 Петра 3:8).

Молекулярний біолог Френсіс Коллінз, коментуючи твердження, за яким дні творення складалися лише з буквальних 24 годин, зазначив: «Креаціонізм завдав вірі більше шкоди, ніж будь-що інше в сучасній історії людства».

[Рамка на сторінці 11]

Чи наука моральніша за релігію?

Зрозуміло, що через протидію релігії науковому прогресу, через її жахливу історію, лицемірство й жорстокість, багато науковців ставляться до неї з осудом. Професор мікробіології Джон Постґейт каже: «На релігіях світу... лежить вина за жахіття хрестових походів, за принесення в жертву людей, за погроми й інквізиції. Ця темна сторона релігії робить її небезпечною для сучасного світу. Бо релігія, на відміну від науки, не є нейтральною».

Постґейт твердить, що з огляду на це наука, якій, на його думку, притаманні раціональність, об’єктивність і дисципліна, «моральніша» за релігію.

Чи ж наука дійсно моральніша? Відповідь звучить ні. Постґейт сам визнає, що «наукові кола також не вільні від підозрілості, пожадливості, упередження й заздрості». Він додає: «Серед вчених були такі, що виявилися здатні на вбивство в ім’я науки, наприклад у нацистській Німеччині та в японських таборах». А коли редакція журналу «Нешнл джіоґрефік» доручила своєму репортеру довідатися, як на їхні сторінки потрапив матеріал про скам’янілі рештки, що виявилися підробкою, він розповів «про необґрунтовану таємничість та недоречну впевненість, нестямні гарячі конфлікти між прихильниками різних поглядів, самозвеличення, видавання бажаного за дійсне, наївні припущення, помилковість людських суджень, впертість, махінації, лихослів’я, обман і корупцію».

І, звичайно ж, саме наука дала людству жахливі знаряддя війни, такі, як смертоносні хвороботворні мікроорганізми, отруйний газ, реактивні снаряди, бомби із головками самонаведення та ядерні бомби.

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Мурашина туманність (Мензел 3), виявлена за допомогою космічного телескопа «Хаббл».

[Відомості про джерело]

NASA, ESA and The Hubble Heritage Team (STScI/AURA)

[Ілюстрації на сторінці 9]

Наука відкриває світ із численними ознаками геніального задуму.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Свідки Єгови охоче визнають достовірні наукові факти і цілком довіряють Біблії.