Критичний розгляд релігії

КОЛИ б вас запитали, то правдоподібно ви погодитесь з Вольтером, який сказав, що релігія є «батьком фанатизму й громадського розбрату,.. ворогом людства». Або ставши байдужими, ви мабуть погодитесь з Робертом Буртоном, священиком Англіканської церкви, який сказав у 17 столітті: «Одна релігія є така правдива як яка-небудь інша».

Або ви визнаєте себе бути такою особою яка, так як сказав Жозеф Жоберг, французький есеїст у 18 столітті «знаходить у ній [релігії] свою радість і обов’язок».

Поверхова релігія

У наш час, людина, яка дійсно «знаходить радість у [релігії] й обов’язок» має добрі причини турбуватись. Навіть у релігійних країнах люди не знають докладно, що їм слід вірити; релігія мало впливає на їхнє щоденне життя. Статистика показує, що в декотрих місцевостях мало людей ходять до церкви. Наприклад, у недавній статистиці виявилось, що тільки 6,8 з 26,3 мільйонів католиків ходять на месу. Не дивно, французькі католики кажуть, що по їхній думці, Федеративна Республіка не є «християнською країною, хіба в дуже поверховому значенні».

Так як каже англомовна Енциклопедія світових християнських релігій, з 1982 р.: «Не тільки Християнство занепадає, але релігія взагалі».

Чому розглядати історію релігії

Беручи такі обставини до уваги, то яка є майбутність релігії? Наша серія в 24 номерах Пробудись! протягом 1989 і 1990 рр., дасть відповідь на те запитання. Досліджуючи минуле релігії від її початку до цих пір, у цьому журналі поміститься стислий, однак широкий, розгляд історії світової релігії. Подивитись у історію релігії допоможе нам розглянути її майбутність за правилами відомого нам принципу: Людина жне те, що посіває.

Не відповідайте поспішно, що «Історія релігії — це не для мене!» Теперішнє походить з минулого, і байдуже чи людина віруюча чи ні, то історія релігії таки вплинула на всіх людей, прямо чи непрямо.

Люди які заперечують існування Бога таки є релігійні. Як? Тому що заступили Бога чимсь іншим як предмет їхньої відданості. Й. М. Беррі, шотландський письменник-романіст на початку 20 століття висловив цю думку так: «Релігія людини є те чим вона найбільше цікавиться».

Цей журнал пояснює релігію бути формою поклоніння, поміщаючи в собі релігійні відношення, віросповідання, практики, особисті чи пропаговані якоюсь організацією. Релігія переважно значить вірити в Бога, у кількох богів, або поводиться з людьми, речами, бажаннями, чи стихіями як предмети поклоніння.

Маємо надію, що ви із задоволенням будете читати «Майбутність релігії беруче до уваги її минуле». Тому що релігія ще в давнину була джерелом розбрату, то це дуже придатно починати нашу серію статею «Релігійний розлад — його походження?»