Чому багато хто сумнівається, що релігія може об’єднати людство

«ЛЮБИ свого ближнього» (Матвія 22:39). На цей основний біблійний принцип не раз посилається чимало релігій. Якби релігії навчили своїх членів дотримуватись цього принципу, віруючі зближувалися б одні з одними і між ними панувала б єдність. Але чи це вдається сучасним релігіям? Чи вони справді сприяють єдності? Під час нещодавнього опитування, яке проводилось у Німеччині, людям поставили запитання: «Чи релігія об’єднує людей, чи, навпаки, розділяє?» Серед опитуваних 22 відсотки відповіли, що об’єднує, а 52 сказали, що розділяє. Мабуть, опитування у вашій країні дало б подібні результати.

Чому так багато людей не вірять, що релігія зможе об’єднати людство? Можливо, вони пригадують події з минулого. Замість того щоб об’єднувати людей, релігія часто була причиною поділення. Під її прикриттям чинилися найжахливіші звірства. Розгляньмо кілька прикладів за останні 100 років.

В ім’я релігії

Під час Другої світової війни почалися криваві сутички між хорватськими римо-католиками та сербськими православними. Обидві сторони вважали себе послідовниками Христа, який навчав людей любити ближніх. Проте, як зазначив один дослідник, цей конфлікт призвів до «одного з найжахливіших кровопролить, знаних в історії людства». Світ був приголомшений кількістю загиблих, адже загинуло аж 500 000 чоловіків, жінок і дітей.

У 1947 році на півострові Індостан мешкало 400 мільйонів людей, а це п’ята частина населення землі. Здебільшого це індуси, мусульмани та сикхи. Тоді Індію було поділено на дві держави — Індію та мусульманську державу Пакистан. Це призвело до релігійних конфліктів, у яких було спалено, побито, закатовано й розстріляно сотні тисяч біженців з обох країн.

Окрім цих страхітливих подій, нове століття дало початок добі тероризму. Сьогодні через тероризм весь світ перебуває у постійному напруженні, тоді як чимало терористів заявляють про свою релігійну належність. Тож не дивно, що релігія в багатьох людей асоціюється з насиллям та роз’єднаністю, і мало хто вважає її фактором, який сприяє єдності. Німецький журнал «Фокус» назвав найбільші світові релігії, як-от буддизм, християнство, конфуціанство, індуїзм, іслам та юдаїзм, вибухівкою.

Розбіжності у поглядах одновірців

У той час як одні релігії воюють між собою, інші стурбовані своїми внутрішніми конфліктами. Наприклад, протягом останніх років у християнстві відбувся поділ через незгоду стосовно певних доктринальних питань. Як у духівництва, так і в мирян виникають питання: чи контрацепція та аборти прийнятні для християн? Чи може жінка бути священиком? Як церква повинна ставитись до гомосексуалізму? Чи може релігія схвалювати війну? Отож з огляду на це все багатьох турбує питання: «Як релігія може об’єднати людство, якщо вона не в стані об’єднати навіть своїх віруючих?»

З історії чітко видно, що релігія не змогла об’єднати людство. Але невже суперечки та розбрат — характерна ознака усіх релігій? Чи існує хоча б одна релігія, яка в змозі об’єднати все людство?

[Ілюстрація на сторінці 3]

Поліцейський, якого поранено в сутичці між релігійними групами в Індії (1947 рік).

[Відомості про джерело]

Photo by Keystone/Getty Images

Об’єднані любов’ю до Бога

КОЛИ у І столітті н. е. сформувався християнський збір, до нього належали дуже різні люди, але попри це між ними панувала єдність і злагода. Там були Божі поклонники з Азії, Європи й Африки. Всі вони походили з різного середовища. Серед них були священики, військові, раби, біженці, ремісники, торгівці та люди різних професій. Одні були з юдеїв, інші з язичників. Багато з них раніше були перелюбниками, гомосексуалістами, п’яницями, злодіями та розбійниками. Але, ставши християнами, вони полишили погані вчинки і об’єдналися у вірі.

Завдяки чому між християнами І століття панувала єдність? Чому вони жили в мирі одні з одними та з іншими людьми? Чому вони не брали участі в бунтах і конфліктах? Чим раннє християнство відрізнялося від сучасних релігій?

Що об’єднувало членів тодішнього збору?

Найважливіший чинник, який єднав співвіруючих І століття,— це любов до Бога. Тодішні християни розуміли, що їхній головний обов’язок — любити правдивого Бога Єгову усім серцем, душею і розумом. Наприклад, апостол Петро, єврей, отримав наказ відвідати дім язичника. Раніше він, мабуть, не спілкувався б з тим язичником, але тепер Петра спонукувала піти туди любов до Єгови. Петро, а також інші ранні християни втішалися близькими взаєминами з Богом, які вони розвинули завдяки точному знанню про Божу особистість і про те, що він схвалює, а що ні. З часом усі правдиві поклонники зрозуміли, що воля Єгови полягає у тому, аби вони були «поєднані в однім розумінні та в думці одній» (1 Коринтян 1:10; Матвія 22:37; Дії 10:1—35).

Також тодішніх християн зближала віра в Ісуса Христа. Вони прагнули йти слідами Ісуса, який наказав їм: «Любіть один одного! Як Я вас полюбив... По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:34, 35). Тут йшлося не про якісь скороминущі емоції, а про саможертовну любов. Які ж плоди принесла така любов? Ісус молився про тих, хто вірив у нього: «Я благаю... щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно були в Нас і вони» (Івана 17:20, 21; 1 Петра 2:21).

Єгова злив на своїх правдивих служителів святий дух, або свою діючу силу. Цей дух теж сприяв єдності між ними. Святий дух відкрив їм розуміння біблійних вчень, і ці вчення прийняли усі збори. Поклонники Єгови проповідували одну й ту ж звістку — про освячення імені Єгови через Боже Месіанське Царство, небесний уряд, який правитиме над усіма людьми. Ранні християни усвідомлювали, що вони не повинні бути «частиною цього світу». Тобто, якщо почались би якісь повстання чи воєнні конфлікти, їм слід було залишатись нейтральними. Вони прагнули зберігати мир з усіма людьми (Івана 14:26; 18:36, НС; Матвія 6:9, 10; Дії 2:1—4; Римлян 12:17—21).

Усі християни того часу розуміли, що на них лежить обов’язок підтримувати єдність. Як саме? Їхня поведінка повинна була узгоджуватись з Біблією. Тому апостол Павло заохочував християн «відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях» та «зодягнутися в нового чоловіка» (Ефесян 4:22—32).

Дедалі міцніші узи єдності

Безсумнівно, віруючі І століття були недосконалими людьми, і не раз виникали ситуації, які загрожували єдності збору. Наприклад, у Дії 6:1—6 розповідається, що між християнами з юдеїв, які розмовляли грецькою, і тими, які розмовляли єврейською, постала незгода, оскільки грекомовні християни заявляли, що їх дискримінують. Але коли про це довідались апостоли, то негайно вжили заходів, аби вирішити цю проблему. Згодом постало доктринальне питання стосовно того, які обов’язки мають виконувати у християнському зборі неєвреї. На основі біблійних принципів було прийнято рішення, з яким погодились усі члени збору (Дії 15:1—29).

Ці приклади показують, що незгоди, які поставали серед християн І століття, не призвели до етнічної ворожнечі чи безконечних доктринальних суперечок. Але чому? Завдяки певним чинникам, які сприяють єдності. Любов до Єгови, віра в Ісуса Христа, саможертовна любов один до одного, готовність приймати керівництво святого духу, однакове розуміння біблійних вчень та охочість змінюватися — усе це допомагало зміцнювати узи єдності та розвивати мир у християнському зборі.

Об’єднані в поклонінні у наші часи

Чи можливо досягти такої ж єдності сьогодні? Чи фактори, згадані вище, можуть зблизити членів однієї віри і допомогти їм мирно співіснувати з людьми усіх рас? Звичайно, що так! Сьогодні Свідки Єгови об’єднані у всесвітнє братство, і їх можна зустріти у більш ніж 230 країнах, островах та територіях. Їхній єдності сприяють ті самі чинники, які єднали християн І століття.

А найголовніше, що допомагає Свідкам Єгови підтримувати мир і єдність,— це їхня відданість Богу Єгові. Будучи відданими, вони за будь-яких обставин намагаються зберігати вірність Богу. Свідки Єгови також вірять в Ісуса Христа і дотримуються його вчень. Вони виявляють саможертовну любов до співвіруючих та проповідують добру новину про Боже Царство по всій землі. Цією звісткою вони охоче діляться з усіма людьми, незалежно від їхньої віри, раси, національності чи соціального становища. Також Свідки Єгови залишаються нейтральними у справах світу, що допомагає їм не піддаватися політичним і культурним впливам, соціальним та економічним ідеям, які викликають поділення між людьми. Усі Свідки Єгови, поводячись у гармонії з біблійними нормами, охоче сприяють єдності.

Єдність притягує інших

Така злагода викликає зацікавлення в людей, які не є Свідками Єгови. Ільзеa була колись черницею католицького жіночого монастиря у Німеччині. Чим привабили її Свідки Єгови? Ось що вона каже: «Свідки — найкращі люди, яких мені доводилось будь-коли зустрічати. Вони не воюють, не завдають шкоди ближнім. Вони прагнуть допомогти людям щасливо жити на райській землі під правлінням Божого Царства».

А ось інший приклад. Під час Другої світової війни німецького солдата на ім’я Ґюнтер послали до Франції. Одного дня протестантський священик відправляв богослужіння для солдатів з військової частини Ґюнтера. Священик молився про благословення, захист і перемогу для цих солдатів. Після богослужіння Ґюнтер пішов на варту. Через бінокль він побачив, як на іншому боці фронту військо також сходиться на релігійну службу. Ґюнтер подумав: «Мабуть, священик теж молиться про благословення для них, захист і перемогу. Як же християнські церкви можуть бути ворогами в одній війні». Це питання часто непокоїло його. Згодом, коли Ґюнтер познайомився зі Свідками Єгови, які не беруть участі у війнах, він став членом цього всесвітнього братства.

Ашок та Фіме належали до однієї зі східних релігій. У їхньому домі був вівтар, де вони молилися до бога. Коли серйозна хвороба спіткала їхню сім’ю, вони стали задумуватись над деякими вченнями своєї релігії. Невдовзі Ашок і Фіме почали спілкуватися зі Свідками Єгови, і їх приємно вразили біблійні вчення і любов, яка панує між Свідками. Нині вони самі є ревними вісниками доброї новини про Царство Єгови.

Ільзе, Ґюнтер, Ашок і Фіме разом з мільйонами Свідків Єгови об’єднані у всесвітнє братство. Вони вірять у біблійну обітницю про те, що ті самі чинники, які єднають їх у поклонінні сьогодні, незабаром єднатимуть усіх слухняних людей. Тоді жорстокість, незгоди та розбрат в ім’я релігії відійдуть у минуле. Увесь світ буде об’єднано поклонятись правдивому Богу Єгові (Об’явлення 21:4, 5).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінках 4, 5]

Попри різне походження ранніх християн серед них панувала єдність.