Контакт зі світом духів

У ЦЕНТРІ одного типового західноафриканського містечка стоїть чепурний одноповерховий будинок, пофарбований у білий та зелений кольори. У приймальні на друкарських машинках працюють дві секретарки. Декілька відвідувачів зручно влаштувалися у кріслах, чекаючи, поки до них підійде черга й вони потраплять на прийом до бабала́во, віщуна.

За столом у прилеглому офісі коло факсимільного апарату сидить сам бабала́во. Кремезний, з сивиною у волоссі, одягнений у довгі білі шати — вишиті, дорогі. «Мій батько був віщуном,— каже він.— Я став продовжувачем традиції. Я ріс серед цього з самого малку. Коли мені було п’ять років і мій батько пішов віщувати, я пішов з ним. Я дивився, як він це робив, і наслідував його, аж поки це заняття не стало невід’ємною частиною мого «я».

Бабала́во вказав на велику настінну дошку, на якій у загальних рисах було описано складну систему віщування, що нею користувалися незліченні покоління його краян. Ця система, основана на метанні 16 пальмових горіхів, набула великого поширення по всій Західній Африці та за її межами. «До мене приходять люди з найрізноманітнішими проблемами,— каже він.— Це можуть бути проблеми з жінками, безплідність, безробіття, божевілля, здоров’я тощо. Залежно від результатів віщування треба звертатися або до пращурів, або до небесних тіл [божеств]. У будь-якому разі мусить бути принесена якась жертва».

Традиційні релігійні обряди, в тому числі віщування, користуються тут неабиякою силою впливу, і те ж саме можна сказати про християнські церкви. Неподалік від офісу бабала́во вишикувалися побілені будівлі з надписами: Церква царя Соломона II, Херувим і Серафим, Небесна церква Христа, Христова апостольська церква, Христова церква сурмачів. Ці церкви мирно співіснують з обрядами традиційної релігії, а інколи й переймають їх. Бабала́во каже: «Недавно я розмовляв з єпископом, який завітав сюди. Десь 30 хвилин ми розмовляли про різне, а потім він висловив побажання, щоб ми спланували щось на зразок діалогу між християнами й традиціоналістами, аби вони спільно могли обмінятися думками та улагодити свої непорозуміння».

Двері до світу духів

Такі непорозуміння часто стосуються питання, хто саме пробуває у світі духів. В Африці на південь від Сахари широко побутує думка, що у світі духів живуть дві групи істот. Першу групу складають божества, чи боги, котрі ніколи не були людьми. У другу групу входять пращури, тобто духи померлих, до чиїх обов’язків входить забезпечувати виживання й добробут своїх родин на землі. Вважається, що і божества, і пращури здатні як помогти, так і нашкодити мешканцям землі. Звідси випливає, що повагу й пошану слід засвідчувати і тим, і другим.

Подібні погляди подибуємо в багатьох інших частинах світу. Послуговуючись різноманітними засобами, люди по всіх усюдах вступають у контакт з надприродними силами, прагнучи дізнатися про майбутнє й шукаючи допомоги й керівництва у своїх щоденних життєвих клопотах. Чи й справді можливо дістати допомогу з духовної сфери? Ісус Христос, який сам походить звідти, показав, що можливо. Він сказав: «Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам» (Матвія 7:7). Але щоб отримати цю допомогу, нам треба звертатися до відповідної особи, у відповідний спосіб і стукати у відповідні двері. Якщо ми стукаємо не в ті двері, їх може відчинити той, хто не допоможе нам, а нашкодить.

Отже, важливо знати, хто живе у духовній сфері, а хто — ні. Нам також треба знати різницю між тими, хто нам допоможе, і тими, хто зашкодить. І, нарешті, нам треба знати, що робити, аби отримати допомогу від тих, на кого покладено завдання надавати її. Ці питання розглядатимуться у наступних статтях.

Хто живе у світі духів?

СВІТ став «супермаркетом» релігійних переконань і віровчень. Тільки в самій Африці є тисячі релігійних спільнот, кожна з котрих має свою думку про те, що діється у світі духів. Але щоб одержати чітку й правдиву картину, нам треба звернутися до Біблії. Вона розповідає про духів,— і добрих і злих,— що живуть у духовній сфері. Вона також вказує, до кого ми можемо з успіхом звертатися по допомогу та захист.

Єгова — всемогутній Бог

Традиційна релігія Африки вчить, що над усіма пращурами й божествами владарює всемогутній Бог. У книжці «Африканська міфологія» (англ.) говориться: «Немає сумніву в тому, що переважна більшість африканців, якщо не всі, вірять у Найвищу Істоту, творця всього». А книжка «Африканська релігія в африканській гуманітарній освіті» (англ.) зазначила: «Оскільки Бог є абсолютним володарем усесвіту, то всі інші істоти й уся сила існують через Нього. У Ньому зосереджена абсолютна влада й сила».

Біблія погоджується, що існує Той, кому належить верховна влада у світі духів. За її описом, це «Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме» (Повторення Закону 10:17).

В Африці існують сотні імен і титулів, даних тому, кого там уважають найвищим. А втім, що про божественне ім’я каже Боже Слово? Псалмоспівець написав: «Співайте Богові, піснею прославляйте ім’я Його; вихваляйте Того, Хто сидить на хмарах — Його ім’я Єгова — і радійте перед Ним» (Псалом 68:4, Дерк.). Це святе ім’я в оригіналі Біблії з’являється понад 7000 разів, хоча деякі перекладачі Біблії замінили його такими титулами, як «Бог» чи «Господь».

Оскільки Єгова всемогутній, він може допомогти нам. За його ж власним описом, він «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого» (Вихід 34:6, 7, Огієнко, 1962; 1 Самуїла 2:6, 7).

Ангели — могутні Божі слуги

Задовго до того як Єгова створив людей і навіть саму Землю, він створив духовних істот на небі. Біблія каже, що тоді, коли Бог «землю основував... радісний окрик здіймали всі Божі сини [ангели]» (Йова 38:4—7). Існують мільйони ангелів. Слуга Єгови Даниїл описав своє видіння подій у небі, в якому він бачив, що «тисяча тисяч служили Йому [Богові], і десять тисяч десятків тисяч стояли перед Ним» (Даниїла 7:10).

Першою духовною особою, що її створив Єгова, був той, хто пізніше став відомим як Ісус Христос (Івана 17:5; Колосян 1:15). Перш ніж прийти на землю як людина, Ісус жив на небі як могутнє духовне створіння. Коли Ісус помер як людина, він воскрес і зійшов на небо, де далі став жити як могутнє духовне створіння (Дії 2:32, 33).

На небі Ісус має велику владу. У 9-му вірші Послання Юди Ісус, котрий відомий ще як Михаїл, названий «Архангелом», а це означає, що він головний ангел (1 Солунян 4:16). Він також посідає владу над землею. Єгова дав йому «панування й славу та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому» (Даниїла 7:13, 14). Незважаючи на те що Ісус наділений великою владою, він залишається підвладним своєму Отцю, Єгові (1 Коринтян 11:3).

Тимчасом як вірні ангели служать Єгові, вони також служать Божим слугам на землі. Апостол Павло написав: «Чи не всі вони [ангели] духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?» (Євреїв 1:14). Особливо ж вони зацікавлені в тому, щоб люди пізнавали правду про Єгову. Апостол Іван бачив у видінні «Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому» (Об’явлення 14:6, 7).

Сатана та демони, вороги Бога й людей

На жаль, не всі ангели залишилися вірними Богові. Декотрі з них збунтувались проти нього й стали ворогами як Бога, так і людства. Основним бунтарем є Сатана Диявол.

Хоча й багато хто нині заперечує існування Сатани, ніхто не заперечує існування зла. Віра в зло й разом з тим невіра в те, що воно має першопричину, створює «неминучу проблему», зазначається у книжці «Смерть Сатани» (англ.). І далі: «Ми відчуваємо щось таке, що не можемо висловити, бо наша культура вилучила з нашого лексикону потрібні слова».

Біблія ж застосовує потрібні слова й прямо повідомляє правду про джерело зла. Вона пояснює, що всі ангели, створені Єговою, були праведними та добрими й що він не створив жодного злого ангела (Повторення Закону 32:4; Псалом 5:5). Проте ангели, як і люди, були наділені здатністю вибирати між добром і злом. Один з тих досконалих духовних синів розвинув у собі егоїстичне бажання стати об’єктом поклоніння, котре по праву належить Єгові. Таким чином він заслужив собі ім’я Сатана, що означає «Противник». (Порівняйте Якова 1:14, 15). Сатана — це не просто собі ошуканець, як цього вчать деякі африканські релігії, а також не «охоронець», котрий захищає тих, хто регулярно приносить йому жертви. Біблія показує, що він наскрізь лихий і злобливий.

У бунті проти Бога до Сатани приєдналися й інші ангели. Ці демонічні ангели також вороги людей на землі. Вони теж злісні й лихі. У минулому вони робили декого з людей німими й сліпими (Матвія 9:32, 33; 12:22). Інших, у тому числі дітей, вони вражали хворобами чи божевіллям (Матвія 17:15, 18; Марка 5:2—5). Ясно, що розсудлива людина не схоче мати нічого спільного із Сатаною чи демонами.

Де перебувають пращури?

Мільйони людей в Африці й не тільки в Африці вірять, що смерть — це не кінець життя, а просто перехід до життя у світі духів, де перебувають божества й пращури. Вчений Джон Мбіті, фахівець у галузі африканських релігій, пише про віру в предків, котрих він називає «живими небіжчиками»: «Це «духи», якими африканці цікавляться найбільше. (...) Їм відомо, що відбувається в їхній родині [на землі], і вони небайдужі до цього. (...) Вони є опікунами родинних справ, традицій, моралі й занять. Порушення в котрійсь з цих галузей — це фактично образа, заподіяна пращурам, які виступають у ролі невидимої поліції як для своїх родин, так і для громади в цілому. Оскільки живі небіжчики й далі «люди», вони являють собою найліпших посередників між Богом і людьми: вони знають потреби людей, були «недавно» серед людей і у той же час мають повний доступ до каналів спілкування з Богом».

А втім, що про стан померлих каже Біблія? Вона показує, що такого явища, як «живі небіжчики», просто не існує. Люди бувають або живі, або мертві, але ніколи не те й інше одночасно. Боже Слово вчить, що мертві не здатні чути, бачити, говорити чи думати. Померлі не здатні підтримувати порядок серед живих. Біблія каже: «Померлі нічого не знають... і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже... немає в шеолі [могилі], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Екклезіяста 9:5, 6, 10). «Він [чоловік] до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» (Псалом 146:4).

Повернення до пороху

Якщо вам важко це сприйняти, подумайте про те, що трапилося з першою людиною — Адамом. Єгова сформував Адама «з пороху земного» (Буття 2:7). Коли Адам не послухався наказу Єгови, покаранням за це була смерть. Бог сказав йому: «Вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19).

Перед тим як Єгова створив Адама з пороху, Адам не існував. Тож коли він ‘вернувся до пороху’, то знову став безжиттєвий, як порох. Він не перейшов у сферу, де жили духи пращурів. І не пішов він ані до неба ані до пекла. Коли він помер, то для нього це був кінець.

Чи те саме стається після смерті й з усіма іншими людьми? Так. Біблія стверджує: «Все [і люди, і тварини] до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...» (Екклезіяста 3:20). Біблія обіцяє, що Бог пробудить померлих людей до життя на райській землі, але це ще буде в майбутньому (Івана 5:28, 29; Дії 24:15). А тим часом ми не повинні боятися покійних чи приносити їм жертви, бо вони не можуть ні допомогти нам, ні зашкодити.

Сатана та його демони хочуть вводити людей в оману щодо стану їхніх померлих пращурів, тому популяризують брехню, що люди живуть після смерті. Один спосіб, яким вони це роблять,— через фальшиві історії (1 Тимофія 4:1). Інший спосіб полягає в тому, що за допомогою видінь, снів та спіритичних медіумів вони добиваються того, що люди вірять, ніби спілкувалися з померлими. Але контакт установлюється не з померлими. Радше це демони видають себе за людей, котрі померли. Власне тому Єгова різко засуджує тих, хто викликає померлих чи то прямо, чи непрямо, як, наприклад, шляхом віщування (Повторення Закону 18:10—12).