Релігія. Заборонена тема?

«Я НІКОЛИ не торкаюсь двох тем: релігії і політики!» Так часто відповідають, коли Свідки Єгови говорять про Біблію. І цю позицію можна зрозуміти.

Коли люди дискутують про політику, може спалахнути гнів і виникнути суперечка. Багатьох не обманюють пустопорожні обіцянки, і вони розуміють, що нерідко політики прагнуть тільки влади, популярності та грошей. На жаль, часом політичні чвари призводять до насилля.

«Але,— ви можете міркувати,— чи ж це не стосується і релігії? Чи не релігійний запал викликав багато сучасних конфліктів?» У Північній Ірландії римо-католики та протестанти довгий час протистояли одні одним. На Балканах члени православної церкви, римо-католики та інші суперничають за територію. І які наслідки цього? Звірства та затяжна злоба.

Під загрозою смерті багато людей намагаються приховати вірування своєї сім’ї та власні. В Африці через релігійну ворожість між християнами та прихильниками інших іноземних і племінних релігій, що триває століттями, батьки до цього дня мають звичай давати своїм дітям подвійне ім’я, аби в якійсь мірі захистити їх. Тому хлопець може видати себе як за члена церкви, так і за віруючого іншої релігії, назвавши одне з двох імен. Якщо релігійні вірування людини можуть коштувати їй життя, то не дивно, що вона не бажає відверто говорити про релігію.

Для інших релігія є забороненою темою навіть тоді, коли життя не є під загрозою. Вони бояться, що обговорення з кимось своїх вірувань призведе до безцільної суперечки. Ще інші вважають, що всі релігії добрі. Вони говорять, що поти, поки вірування людини задовольняють її, говорити про відмінності — марна справа.

Навіть ті, хто серйозно досліджує суть релігії, часто не погоджуються між собою. У «Новій британській енциклопедії» (англ.) в статті «Вивчення і класифікація релігій» визнається: «Рідко... вчені були одностайними щодо питання суті [релігії]... Отже ця тема протягом своєї історії завжди мала елементи суперечності».

Один словник визначає слово релігія як «вираз вірування людини в надлюдську силу і шанування її, визнання її творцем і правителем усесвіту». Це відводить релігії важливу роль у житті. Безсумнівно, релігія була загальним чинником у формуванні історії людства. «Не було жодного суспільства,— зауважує «Оксфордська ілюстрована енциклопедія народів і культур» (англ.),— яке б не намагалося упорядкувати життя і надати йому змісту через певну форму релігії». Торкаючись таких основ, як «порядок» та «зміст» життя, релігія, безперечно, гідна чогось іншого, ніж суперечок. Радше вона заслуговує обговорення, детального розгляду з кимось. Але з ким? І для чого?