Для більшості людей, відповідь на запитання, «До котрої релігії Ви належите?» вже вирішилось минулими подіями. Політична інтрига, релігійні війни, і колоніальні загарбання вже століття тому наново накреслили релігійну карту світу.

Але чи ж конкістадор, князь, або імператор, живучий століття тому повинен вирішувати релігію вашого сповідання? Чи ж релігійні переконання повинні вирішуватись ходом історії або місцевістю народження?

Чи місце народження повинно вирішувати вашу релігію?

МАНЕРИ вашого говоріння, як ви їсте, одягаєтесь і спите — все це, і багато більше, залежать від місцевості в якій ви народились. Наше походження впливає на ціле наше життя, формуючи наші звичаї, думки, а навіть віру.

Марія, іспанка, є католичкою тому що народилась у католицькій Іспанії. Мартін, лютеран-протестант, народився в Любеку північній Німеччині. Абдуллам народився в Західному Бейруті, мусульманом.

Сьогодні, всі троє, разом з мільйонами інших людей, такими як вони, належать до своїх релігій. Факт у тім, що люди сповідають свою релігію через місце їхнього народження або через хід історії. Невідомо їм, їхня релігія могла вирішитись примхою політичного діяча багато століть тому.

Так то сталось з Лізетте, яка народилась у селі Чорного Лісу Федеративної Республіки Німеччини. Вона охрестилась на лютеранку тому, що багато років усі люди тієї частини села були вірні герцогові Вюртемберга, протестанта. Якби вона була народилась у інакшій частині села, то була б вірною католичкою, тому що тією частиною правив католицький провідник.

Ці неприродні релігійні перепони датуються до Реформації в 16 столітті. Після довгого й насильного релігійного перевороту, погодились що кожний князь вирішуватиме релігію своїх громадян. Дійшли до висновку, що: Оскільки люди не можуть погодитись, то монарх мусить вирішувати.

Декотрі нещасливі селяни знайшлись на релігійному каруселі, тому що наступні правителі змінювали свою релігію. Інші села стали примхливо поділені релігійно, коли їх перетинали районні кордони.

Не всі правителі приставали до протестантизму через побожні причини. Генріх VIII з Англії, славний оборонець католицької віри, обурився коли папа не дозволив йому розлучитись з його першою дружиною. Розв’язання просте. Він порвав стосунки з Римом і зробив себе головою Англіканської церкви, сподіваючись, що всі його піддані шанобливо наслідуватимуть його приклад. І точно так сталось.

Деколи, цілі країни були «навернені» місіонерами прибуваючі слідом за іноземними загарбниками. Чернеці Францісканського ордену прибули до Мексіки кілька років після завоювання тієї країни Іспанією. Вони кажуть, що тільки до 30 років охрестили більше як п’ять мільйонів мешканців, незважаючи на те, що спершу не розуміли тубільних мов. Один історик сказав, що це народне навернення було «незвичайною мішаниною насильства, жорстокості, безглуздя й пожадливості, виконані проблисками уяви й добродійності». Таким то чином, європейські сили того часу поділили світ релігійно як також політично.

Століття раніше, коли мусульмани завоювали Північну Африку, Середній Схід, і великі частини Азії, то більшість людей стали мусульманами.

Сьогодні, вже забулось з яких історичних причин людство є поділене релігійно; все ж таки, більшість людей сповідають релігії місцевостей їхнього народження. Але чи ж релігію нашого «вибору» слід залишати для випадку вирішувати? Чи ж релігію слід «передавати» неначе той зношений одяг? Або чи релігію треба вирішувати обачно й помірковано? Розглянути першостолітнє Християнство допоможе нам відповісти на ці запитання.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Генріх VIII вирішив релігію мільйонів людей.