Усі мусять дати відповідь Богові

«Кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (РИМЛЯН 14:12).

1. Які обмеження були накладені на свободу Адама та Єви?

БОГ ЄГОВА створив наших прабатьків, Адама та Єву, наділивши їх свободою волі. Хоча й нижчі від ангелів, вони були розумними створіннями, спроможними робити розсудливі рішення (Псалом 8:5, 6). Але ця свобода від Бога не означала, що вони є повністю самостійними. Вони несли відповідальність перед своїм Творцем, і ця відповідальність поширилася на всіх їхніх нащадків.

2. Який розрахунок незабаром учинить Єгова й чому?

² Тепер ми наближаємося до завершення цієї злої системи речей, і Єгова вчинить на землі розрахунок. (Порівняйте Римлян 9:28). Незабаром безбожні люди будуть змушені дати відповідь Богу Єгові за те, що вони по-хижацьки експлуатують земні запаси, нищать людей, і особливо за те, що переслідують його слуг (Об’явлення 6:10; 11:18).

3. Які запитання ми розглянемо?

³ З огляду на цю важливу подію нам було б корисно задуматись над тим, як Єгова праведно обходився зі своїми створіннями в минулі часи. Як Святе Письмо може допомогти нам особисто давати прийнятну відповідь нашому Творцю? Які приклади можуть бути корисними і яких нам не потрібно наслідувати?

Ангели — відповідальні

4. Звідки ми знаємо, що Бог кличе до відповіді ангелів за їхні вчинки?

⁴ Ангели Єгови в небі є так само відповідальними перед ним, як і ми. Перед Потопом за днів Ноя декотрі ангели, збунтувавшись, матеріалізувалися, щоб вступати в статеві зв’язки з жінками. Маючи свободу волі, ці духовні істоти могли зробити таке рішення, але Бог покликав їх до відповіді. Коли непокірні ангели повернулися в духовну сферу, Єгова не дав їм права зайняти своє колишнє становище. Учень Яків повідомляє нам, що вони перебувають «у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня» (Юди 6).

5. Якого падіння зазнали Сатана та його демони і як буде виконано розрахунок за їхній бунт?

⁵ Правителем цих неслухняних ангелів, тобто демонів, є Сатана Диявол (Матвія 12:24—26). Цей злий ангел збунтувався проти свого Творця і піддав сумніву правомірність суверенітету Єгови. Сатана довів наших прабатьків до гріха, а це зрештою призвело до їхньої смерті (Буття 3:1—7, 17—19). Хоча після того Єгова дозволяв Сатані мати деякий час доступ до небесних дворів, у біблійній книзі Об’явлення було передречено, що у відведений Богом час ця зла особа мала бути скиненою в околиці землі. Факти свідчать, що це сталося невдовзі після того, як Ісус Христос отримав владу Царства 1914 року. Кінець кінцем Диявол і його демони підуть у вічне знищення. Коли питання суверенітету остаточно вирішиться, тоді буде справедливо виконано розрахунок за бунт (Йова 1:6—12; 2:1—7; Об’явлення 12:7—9; 20:10).

Божий Син — відповідальний

6. Як Ісус ставився до своєї відповідальності перед його Отцем?

⁶ Який же гарний приклад залишив Божий Син Ісус Христос! Будучи досконалою людиною нарівні з Адамом, Ісус з радістю виконував божественну волю. Він також радів, що був відповідальний за те, як дотримується закону Єгови. Псалмоспівець доречно пророкував про нього: «Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій — у мене в серці» (Псалом 40:9; Євреїв 10:6—9).

7. Чому Ісус напередодні своєї смерті міг сказати у молитві слова, записані в Івана 17:4, 5?

⁷ Незважаючи на люту протидію, Ісус виконував Божу волю і залишався бездоганним аж до смерті на стовпі мук. Цим він заплатив викупну ціну, щоб визволити людство від смертоносних наслідків Адамового гріха (Матвія 20:28). Отже, напередодні своєї смерті Ісус міг з упевненістю молитися: «Я прославив Тебе на землі,— довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав» (Івана 17:4, 5). Ісус міг сказати це своєму небесному Отцеві, бо успішно проходив випробування відповідальності й був прийнятний Богові.

8. а) Як Павло показав, що ми мусимо дати відповідь за себе Богу Єгові? б) Що допоможе нам знайти Боже схвалення?

⁸ На відміну від досконалої людини Ісуса Христа, ми всі недосконалі. І все ж таки ми відповідальні перед Богом. Апостол Павло сказав: «Ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. Бо написано: «Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!» Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Римлян 14:10—12). Для того щоб ми могли зробити це і мати схвалення від Єгови, він з любові дав нам сумління і своє натхнене Слово, Біблію, аби допомогти нам керувати своїми словами й вчинками (Римлян 2:14, 15; 2 Тимофія 3:16, 17). Якщо ми повністю використовуватимемо духовні постачання від Єгови й дотримуватимемося свого навченого Біблією сумління, то зможемо знайти Боже схвалення (Матвія 24:45—47). Святий дух Єгови, або його діюча сила,— це ще одне джерело сили й керівництва. Якщо ми будемо поводитися згідно з керівництвом цього духу та вказівками нашого навченого Біблією сумління, то цим покажемо, що не ‘зневажаємо Бога’, котрому мусимо дати відповідь за всі свої вчинки (1 Солунян 4:3—8; 1 Петра 3:16, 21).

Відповідальні як народи

9. Ким були едомляни й що трапилось з ними через їхнє ставлення до ізраїльтян?

⁹ Єгова кличе народи до відповіді (Єремії 25:12—14; Софонії 3:6, 7). Візьміть до уваги стародавнє едомське царство, яке лежало на південь від Мертвого моря і на північ від затоки Акаба. Едомляни були семітського походження, близько спорідненими з ізраїльтянами. Хоча прабатьком едомлян був Авраамів внук Ісав, вони не дозволили ізраїльтянам, які йшли до Обітованої землі, перейти через Едом «дорогою царською» (Числа 20:14—21). Минали сторіччя, і ворожість едомлян до ізраїльтян переросла в непримиренну ненависть. Зрештою едомляни мали відповісти за під’юджування вавилонян зруйнувати Єрусалим, що ті й зробили 607 року до н. е. (Псалом 137:7). У шостому сторіччі до н. е. вавилонське військо під керівництвом царя Набоніда підкорило Едом і він був спустошений, як це постановив Єгова (Єремії 49:20; Овдія 9—11).

10. Як моавітяни поводилися з ізраїльтянами і як Бог покликав моавітян до відповіді?

¹⁰ Моав зазнав того самого. Моавське царство розкинулося на північ від Едому та на схід від Мертвого моря. Навіть ще до того, як ізраїльтяни ввійшли в Обітовану землю, моавітяни не виявляли їм гостинності, бо вони, очевидно, постачали хліб і воду виключно за плату (Повторення Закону 23:4, 5). Моавський цар Балак найняв пророка Валаама, аби той прокляв Ізраїль, а моавітянок було використано для того, щоб схилити ізраїльтян до неморальності та ідолопоклонства (Числа 22:2—8; 25:1—9). А втім, Єгова не забув про ненависть моавітян до ізраїльтян. Як і було пророковано, Моав зазнав спустошення від рук вавилонян (Єремії 9:24, 25; Софонії 2:8—11). Так, Бог покликав моавітян до відповіді.

11. До яких міст стали подібні Моав та Аммон і на що вказують біблійні пророцтва стосовно теперішньої злої системи речей?

¹¹ Не тільки моавітяни, але й аммонітяни мали дати відповідь Богові. Єгова передрік: «Стане Моав як Содом, а Аммонові сини — як Гоморра: землею тернини, і солончаком, і навіки спустошенням» (Софонії 2:9). Краї Моав і Аммон були спустошені, саме так як колись були знищені міста Содом і Гоморра. За свідченням Лондонського геологічного товариства, дослідники заявляють, що вони визначили розміщення зруйнованих Содома й Гоморри на східному узбережжі Мертвого моря. Будь-які достовірні свідчення, які все ще можуть знайти, тільки підтверджуватимуть біблійні пророцтва, вказуючи на те, що Бог Єгова також покличе до відповіді теперішню злу систему речей (2 Петра 3:6—12).

12. Хоча ізраїльтяни мали дати відповідь Богові за свої гріхи, що було передречено про останок євреїв?

¹² Хоча Єгова виявляв велику милість до ізраїльтян, вони таки мали дати відповідь Богові за свої гріхи. Коли Ісус Христос прийшов до ізраїльського народу, більшість людей відкинула його. Лише останок повірив у нього, і ці люди стали його послідовниками. Павло застосував певні пророцтва до цього останку євреїв, написавши: «Ісая взиває про Ізраїля: «Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!» І як Ісая віщував: «Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!» (Римлян 9:27—29; Ісаї 1:9; 10:22, 23, Ог., 1988). Цей апостол навів приклад 7000 чоловік за днів Іллі, які не поклонилися Ваалові, і відтак сказав: «Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті» (Римлян 11:5). Той останок складався з людей, які були особисто відповідальні перед Богом.

Приклади особистої відповідальності

13. Що сталося з Каїном, коли Бог покликав його до відповіді за вбивство свого брата Авеля?

¹³ Біблія згадує багато прикладів особистої відповідальності перед Богом Єговою. Візьміть, приміром, Адамового первородного сина Каїна. Він і його брат Авель приносили жертви Єгові. Авелева жертва була прийнятна Богові, а Каїнова ні. Коли Бог покликав до відповіді Каїна за звірське вбивство свого брата, той байдуже відповів йому: «Чи я сторож брата свого?» Каїн був вигнаний за свій гріх у ‘країну Нод [«Блукання», НС], на схід від Едену’. Він не виявив щирого покаяння за свій злочин, але засмучувався лише з приводу справедливої кари (Буття 4:3—16).

14. Як особиста відповідальність ілюструється випадком первосвященика Ілія та його синів?

¹⁴ Особиста відповідальність перед Богом також ілюструється випадком ізраїльського первосвященика Ілія. Його сини Хофні й Пінхас служили священиками, але «були винні в несправедливості до людей, у непоштивості до Бога, а також не гребували ніякою нікчемністю»,— говорить історик Йосиф Флавій. Ці «люди негідні» не визнавали Єгову, вони чинили святотатство й були винні в грубій неморальності (1 Самуїла 1:3; 2:12—17, 22—25). Як їхній батько та ізраїльський первосвященик, Ілій повинен був покарати їх, але він тільки злегка докоряв їм. Ілій ‘вшановував синів своїх більш, як Єгову’ (1 Самуїла 2:29). На дім Ілія прийшла відплата. В один день загинули ці два сини разом з батьком, і їхній священицький рід повністю перервався. Таким чином був виконаний розрахунок (1 Самуїла 3:13, 14; 4:11, 17, 18).

15. Чому був винагороджений син царя Саула Йонатан?

¹⁵ Абсолютно інший приклад залишив син царя Саула Йонатан. Невдовзі після того як Давид вбив Ґоліята, «Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою» і вони уклали угоду про дружбу (1 Самуїла 18:1, 3). Мабуть, Йонатан зрозумів, що Божий дух залишив Саула, але це не ослабило Йонатанової ревності до правдивого поклоніння (1 Самуїла 16:14). Йонатан ніколи не переставав дорожити Давидовим уповноваженням від Бога. Він усвідомлював те, що є відповідальний перед Богом, і Єгова винагородив його за таку благородну позицію, запевнивши, що його рід тягнутиметься багато поколінь (1 Хронік 8:33—40).

Відповідальність у християнському зборі

16. Хто був Тит і чому можна сказати, що він давав добру відповідь Богові?

¹⁶ Християнське Святе грецьке Письмо схвально говорить про чоловіків і жінок, які давали добру відповідь. Одним із них, наприклад, був грецький християнин Тит. Припускають, що він став християнином у час першої місіонерської подорожі Павла на Кіпр. Оскільки євреї та прозеліти з Кіпру, можливо, були в Єрусалимі в П’ятидесятницю 33 року н. е., християнство невдовзі дійшло до цього острова (Дії 11:19). Тит став одним із вірних співробітників Павла. Він супроводив Павла й Варнаву в подорожі до Єрусалима близько 49 року н. е., коли вирішувалося важливе питання про обрізання. Уже сам факт, що Тит був необрізаний, додав ваги аргументам Павла про те, що навернені на християнство не повинні підлягати Мойсеєвому Закону (Галатів 2:1—3). Про Титове чудове служіння засвідчено у Святому Письмі, і Павло навіть написав до нього натхнене Богом послання (2 Коринтян 7:6; Тита 1:1—4). Очевидно, до самого кінця свого земного шляху Тит давав Богові добру відповідь.

17. Яку відповідь давав Тимофій і як цей приклад може впливати на нас?

¹⁷ Іншим ревним чоловіком, який давав прийнятну відповідь Богу Єгові, був Тимофій. Хоча Тимофій мав деякі проблеми зі здоров’ям, він виявляв «нелицемірну віру» й «служив [з Павлом] для Євангелії». Тому цей апостол міг сказати співхристиянам з Филипів: «Я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше [ніж Тимофій] подбав він про вас» (2 Тимофія 1:5; Филип’ян 2:20, 22; 1 Тимофія 5:23). Незважаючи на людські слабкості та інші випробування, ми також можемо мати нелицемірну віру й давати прийнятну відповідь Богові.

18. Хто була Лідія і який дух виявляла вона?

¹⁸ Лідія була побожною жінкою, яка давала гарну відповідь Богові. Разом зі своїми домашніми вона була серед перших, хто прийняв християнство в Європі завдяки Павловій діяльності у Филипах десь 50 року н. е. Уродженка Тіятир, Лідія, очевидно, була єврейською прозеліткою, але у Филипах, мабуть, було всього декілька євреїв і не було жодної синагоги. Вона та інші побожні жінки були біля річки, коли до них говорив Павло. Унаслідок цього Лідія стала християнкою, і вона умовила Павла та його товаришів зупинитися в неї (Дії 16:12—15). Виявлена Лідією гостинність і досі є розпізнавальним знаком правдивих християн.

19. Якими добрими вчинками дала гарну відповідь Богові Сарна?

¹⁹ Сарна була ще одною жінкою, яка давала гарну відповідь Богу Єгові. Коли вона померла, Петро прийшов до Йоппії на прохання місцевих учнів. Двоє чоловіків, які зустріли Петра, «ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була». Сарні було повернено життя. Але чи слід про неї пам’ятати лише за її великодушність? Ні. Вона була «ученицею», яка сама займалася працею роблення учнів. Так само й сьогодні християнки є ‘повні добрих вчинків та милостині’. Вони також дуже раді брати активну участь у проголошенні доброї новини про Царство й робленні учнів (Дії 9:36—42; Матвія 24:14; 28:19, 20).

20. Які запитання ми можемо поставити собі?

²⁰ Біблія чітко показує, що народи й окремі люди мусять давати відповідь Суверенному Господу Єгові (Софонії 1:7). Якщо ми присвячені Богові, то можемо запитати себе: «Як я ставлюся до своїх привілеїв та обов’язків від Бога? Яку відповідь особисто я даю Богу Єгові та Ісусу Христу?»

Нехай Єгова схвалить вас

«Це запам’ятай мені, Боже мій... Запам’ятай же мене, Боже мій, на добро!» (НЕЕМІЇ 13:22, 31).

1. Що допомагає людям, присвяченим Богові, давати гарну відповідь Єгові?

СЛУГИ Єгови отримують усю потрібну допомогу, щоб давати йому гарну відповідь. Чому? Тому що, перебуваючи в земній організації Бога, вони мають близькі взаємини з ним. Він виявляє їм свої наміри й дає їм допомогу та духовну проникливість через свій святий дух (Псалом 51:13; 119:105; 1 Коринтян 2:10—13). З огляду на ці особливі обставини Єгова сердечно закликає своїх земних слуг давати йому відповідь стосовно того, ким вони є і що вони виконують завдяки силі від нього та за допомогою його святого духу.

2. а) Яким чином Неемія давав добру відповідь Богові? б) Яким благанням Неемія закінчив біблійну книгу, названу його ім’ям?

² Одним із тих, хто давав добру відповідь Богові, був Неемія, виночерпій перського царя Артаксеркса (Лонгимана) (Неемії 2:1). Неемія став намісником євреїв і відбудував єрусалимський мур, незважаючи на опір ворогів та небезпеку. Сповнений ревності до правдивого поклоніння, він проводив у життя Божий Закон і піклувався пригнобленими (Неемії 5:14—19). Неемія заохочував левитів регулярно очищатися, стерегти брами й святити суботній день. Тому він міг молитися: «Також це запам’ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!» Неемія теж міг відповідно закінчити свою натхнену Богом книгу таким благанням: «Запам’ятай же мене, Боже мій, на добро!» (Неемії 13:22, 31).

3. а) Як би ви описали людину, яка робить добро? б) Які запитання ми, можливо, будемо спонукані поставити собі, роздумуючи про спосіб життя Неемії?

³ Людина, яка робить добро, є доброчинною і чесною, а це йде на благо іншим. Таким чоловіком був Неемія. У нього був благоговійний Божий страх і велика ревність до правдивого поклоніння. Крім того, він виявляв вдячність за свої привілеї в Божому служінні й давав гарну відповідь Єгові. Можливо, роздумуючи про такий спосіб життя, ми запитаємо себе: «Як я ставлюся до своїх привілеїв і обов’язків від Бога? Яку відповідь я даю Богу Єгові та Ісусу Христу?»

Знання накладає на нас відповідальність

4. Яке доручення Ісус дав своїм послідовникам і що робили ті, котрі були «схильні до вічного життя»?

⁴ Ісус дав своїм послідовникам таке доручення: «Ідіть... і зробіть учнями всі народи [«людей з усіх народів», НС]: христячи їх... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Матвія 28:19, 20, Хом.). Завдяки навчанню люди мали ставати учнями. Навчені таким чином люди, які були «схильні до вічного життя», хрестилися, так само як Ісус (Дії 13:48, НС; Марка 1:9—11). Їхнє бажання дотримуватися всього того, що він колись наказав, мало походити із серця. Приймаючи й застосовуючи точне знання з Божого Слова, вони мали доходити до присвячення (Івана 17:3).

5, 6. Як розуміти слова з Якова 4:17? Проілюструйте їхнє застосування.

⁵ Чим глибше наше біблійне знання, тим твердішою є основа нашої віри. Водночас зростає наша відповідальність перед Богом. В Якова 4:17 говориться: «Хто знає, як чинити добро, та не чинить,— той має гріх». Цим твердженням, очевидно, учень Яків робить висновок зі своїх попередніх слів про людей, які, замість повністю покладатися на Бога, хваляться. Якщо людина усвідомлює, що без допомоги Єгови вона неспроможна вчинити нічого довготривалого, але продовжує поводитись по-своєму, вона грішить. Проте слова Якова можуть також стосуватися гріхів, скоєних через упущення. Наприклад, в Ісусовій притчі про овець і козлів козли засуджені не за погані вчинки, але за те, що не допомагали Христовим братам (Матвія 25:41—46).

⁶ Один чоловік, з яким Свідки Єгови проводили біблійне вивчення, не прогресував духовно, очевидно тому, що не кинув палити, хоча й знав, що мусить це зробити. Якось старійшина попросив його прочитати Якова 4:17. Пояснюючи значення цього вірша, старійшина сказав: «Хоча ти неохрещений, на тобі лежить відповідальність, і ти повністю відповідаєш за своє рішення». На щастя, цей чоловік позитивно відреагував, кинув палити й вже невдовзі відповідав вимогам, щоб охреститися на символ свого присвячення Богу Єгові.

Відповідальні за своє служіння

7. Як ми можемо виявляти свою вдячність за «пізнання Бога»?

⁷ Нам треба щиро бажати подобатися своєму Творцеві. Ми можемо виявляти вдячність за «пізнання Бога», виконуючи своє доручення робити учнів його Сина Ісуса Христа. Цим ми також можемо виявляти свою любов до Бога й до ближніх (Приповістей 2:1—5, Хом.; Матвія 22:35—40). Так, наше знання про Бога накладає на нас відповідальність перед ним, і ми повинні дивитися на людей як на майбутніх учнів.

8. Чому ми можемо сказати, що Павло відчував відповідальність перед Богом за своє служіння?

⁸ Апостол Павло знав, що щиросерда прихильність до доброї новини й послух їй принесе спасіння, тимчасом як відхилення може призвести до знищення (2 Солунян 1:6—8). Тому він відчував, що є відповідальним перед Богом за своє служіння. По суті, Павло і його товариші так глибоко цінували своє служіння, що докладали всіх старань, аби навіть не склалося враження, нібито вони мають якусь матеріальну вигоду від цього. Крім того, Павлове серце спонукало його сказати: «Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені,— це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!» (1 Коринтян 9:11—16).

9. Який великий борг повинні сплачувати всі християни?

⁹ Оскільки ми присвячені слуги Єгови, то ‘маємо повинність звіщати Євангелію’. Наше доручення — проповідувати звістку про Царство. Ми взяли на себе цю відповідальність у момент присвячення Богові. (Порівняйте Луки 9:23, 24). Більш того, нам потрібно сплачувати певний борг. Павло сказав: «А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржник. Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію» (Римлян 1:14, 15). Павло був боржником, бо він знав, що його обов’язком є проповідувати, аби люди могли почути добру новину й спастись (1 Тимофія 1:12—16; 2:3, 4). Тому він докладав усіх зусиль, щоб виконувати своє доручення та сплачувати людям свій борг. Будучи християнами, ми теж повинні сплачувати такий борг. Проповідування про Царство — це також основний спосіб виявляти любов до Бога, його Сина й до наших ближніх (Луки 10:25—28).

10. Як дехто розширив своє служіння?

¹⁰ Один із способів давати прийнятну відповідь Богові — це використовувати власні здібності, щоб розширювати своє служіння. Розгляньмо приклад: в останні роки відбувається великий наплив людей різних національностей до Великобританії. Щоб доносити до таких людей добру новину, понад 800 піонерів (повночасних проповідників Царства) й сотні інших Свідків взялися за вивчення різних мов. Це стало гарною спонукою до служіння. Одна піонерка, яка дає уроки китайської мови, сказала: «Я ніколи б не подумала, що мені доведеться навчати моєї мови інших Свідків, аби вони ділилися правдою з іншими. Яке ж задоволення це приносить!» Чи ви можете таким же чином розширити своє служіння?

11. Яким був результат неформального свідчення однієї християнки?

¹¹ Напевно, кожен з нас доклав би всіх старань, аби врятувати людину, яка топиться. Слуги Єгови так само прагнуть використовувати свої здібності, щоб свідчити при кожній нагоді. Недавно наша сестра почала розмову про Святе Письмо з одною жінкою в автобусі. Захопившись почутим, ця жінка ставила масу запитань. Коли Свідок збиралася виходити з автобуса, жінка попросила її поїхати до неї додому, бо у неї були ще інші запитання. Свідок погодилася. Який був результат цього? Почалось біблійне вивчення, і через шість місяців ця жінка стала неохрещеною вісницею Царства. Невдовзі вона вже сама проводила шість домашніх біблійних вивчень. Яка ж чудова нагорода за використання своїх здібностей у служінні Царству!

12. Як ми можемо правильно послуговуватися в проповідницькому служінні своїми здібностями служителів?

¹² Ми можемо ефективно послуговуватися на ниві своїми здібностями служителів, використовуючи такі публікації, як 192-сторінкова книжка «Знання, яке веде до вічного життя». До квітня 1996 року Письменницький комітет Керівного органу Свідків Єгови затвердив опублікування книжки «Знання» понад 140 мовами, і на той час її вже було надруковано 30 500 000 примірників 111 мовами. Ця книжка була написана для того, щоб допомагати зацікавленим набувати достатніх знань про Боже Слово та Божі наміри, аби присвятитися Єгові й охреститися. Оскільки вісники Царства вже не проводитимуть біблійного вивчення з одним зацікавленим багато років, вони зможуть робити це з більшою кількістю людей або навіть розширити свою участь у праці від дому до дому та в інших формах служіння (Дії 5:42; 20:20, 21). Свідомі своєї відповідальності перед Богом, вони звертатимуть увагу інших на божественні попередження (Єзекіїля 33:7—9). Але їхньою основною метою є віддавати пошану Єгові й допомагати якомога більшому числу людей пізнавати добру новину за короткий час, який ще залишається цій злій системі речей.

Давайте гарну відповідь цілою сім’єю

13. Чому побожні сім’ї повинні проводити регулярне сімейне вивчення Біблії?

¹³ Кожна особа й сім’я, що приймає правдиве християнство, є відповідальною перед Богом і тому повинна ‘прямувати до досконалості’ й ставати ‘твердою в вірі’ (Євреїв 6:1—3, Дерк.; 1 Петра 5:8, 9). Наприклад, тим, хто вивчив книжку «Знання» і охрестився, потрібно постійно поглиблювати свої біблійні знання, регулярно відвідуючи зібрання, а також читаючи Біблію та інші християнські публікації. Побожні сім’ї повинні теж проводити регулярне сімейне вивчення, бо це важливий спосіб ‘пильнувати, стояти у вірі, бути мужніми, бути міцними’ (1 Коринтян 16:13). Якщо ти голова сім’ї, на тобі лежить особлива відповідальність перед Богом за добре духовне харчування твоєї сім’ї. Подібно як для міцного здоров’я необхідно приймати поживний буквальний харч, так само слід регулярно приймати достатньо духовної поживи, щоб тобі й членам твоєї сім’ї залишатися ‘здоровими у вірі’ (Тита 1:13).

14. Що було наслідком свідчення добре навченої ізраїльської дівчинки?

¹⁴ Якщо у вашій сім’ї є діти, Єгова схвалить вас за те, що ви даватимете їм здорові духовні настанови. Це навчання буде їм таким же корисним, як одній ізраїльській дівчинці, котру тримали в полоні сирійці за днів Божого пророка Єлисея. Вона стала служницею дружини прокаженого начальника сирійського війська, Наамана. Хоча ця дівчинка була юною, вона сказала своїй пані: «Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!» Завдяки її свідченню Нааман вирушив до Ізраїлю, зрештою виконав вказівку Єлисея вимитися сім разів у річці Йордані й був очищений від прокази. Крім того, Нааман став поклонником Єгови. Яку ж радість це принесло тій дівчинці! (2 Царів 5:1—3, 13—19).

15. Чому важливо, щоб батьки давали своїм дітям гарні духовні настанови? Наведіть приклад.

¹⁵ Виховати богобійних дітей у цьому морально зубожілому світі, який лежить у владі Сатани, не так просто (1 Івана 5:19, УКУ). Проте з раннього дитинства Тимофія його бабуся Лоіда та мати Евнікія успішно навчали його зі Святого Письма (2 Тимофія 1:5; 3:14, 15). Вивчати Біблію зі своїми дітьми, регулярно брати їх на християнські зібрання і ходити з ними в служіння — все це входить у зразок навчання, за яке ви мусите дати відповідь Богові. Одна християнка з Уельсу, якій тепер за 80, пригадує, що на початку 20-х років батько завжди брав її з собою, коли ходив за 10 кілометрів через гору (туди й назад — 20 кілометрів), щоб розповсюджувати серед селян у сусідній долині біблійні буклети. «Саме в дорозі мій батько прищеплював у моє серце правду»,— із вдячністю згадує вона.

Як дають відповідь старійшини?

16, 17. а) Які привілеї мали в давньому Ізраїлі духовно зрілі старші чоловіки? б) Чому до християнських старійшин сьогодні ставляться вищі вимоги, ніж до старших чоловіків у давньому Ізраїлі?

¹⁶ «Сивизна — то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности»,— сказав мудрий чоловік Соломон (Приповістей 16:31). Проте не тільки буквальний вік робить чоловіка готовим до відповідальності у зборі Божого народу. Духовно зрілі старші чоловіки в давньому Ізраїлі служили суддями та урядниками, щоб чинити правосуддя і підтримувати мир, належний порядок та духовне здоров’я (Повторення Закону 16:18—20). Хоча те саме можна сказати й про християнський збір, у міру того як наближається кінець цієї системи речей, від старійшин вимагається чогось більшого. Чому?

¹⁷ Ізраїльтяни були ‘вибраним народом’, якого Бог визволив із стародавнього Єгипту. Оскільки вони отримали Закон через свого посередника Мойсея, їхні нащадки народжувалися серед присвяченого народу й були обізнані із вказівками Єгови (Повторення Закону 7:6, 11). А втім, сьогодні ніхто не народжується в такому присвяченому народі й порівняно мало людей виховується в побожних родинах, добре ознайомлених з біблійною правдою. Настанов щодо життя в гармонії з біблійними принципами потребують зокрема ті, хто зовсім недавно почав ‘жити у правді’ (3 Івана 4). Яка ж відповідальність лежить на плечах вірних старійшин, котрі ‘тримаються зразка здорових слів’ і допомагають народу Єгови! (2 Тимофія 1:13, 14, Дерк.).

18. Яку допомогу повинні бути готові давати старійшини збору й чому?

¹⁸ Маленька дитина, яка вчиться ходити, може спотикатися і падати. Вона почувається невпевнено й потребує батьківської допомоги та підтримки. Присвячена Єгові людина так само може духовно спотикатися і падати. Навіть апостол Павло вважав необхідним щосили намагатися чинити правильне й добре в Божих очах (Римлян 7:21—25). Пастирі Божої отари повинні сердечно підтримувати тих християн, які прогрішились, але виявляють справжнє покаяння. Коли старійшини відвідали одну присвячену жінку, котра вчинила серйозну помилку, вона сказала в присутності свого присвяченого чоловіка: «Я знаю, ви мене виключите!» Але потім вона розплакалася, коли почула, що старійшини прагнуть дізнатися, якої допомоги потребує сім’я, аби її духовність відновилася. Свідомі того, що вони мають дати відповідь, старійшини з радістю допомогли покаянній співвіруючій (Євреїв 13:17).

Продовжуйте давати гарну відповідь

19. Як ми можемо постійно давати гарну відповідь Богові?

¹⁹ Старійшинам збору разом з іншими Божими служителями треба постійно давати гарну відповідь Єгові. Це є можливим тільки тоді, коли ми дотримуємося Божого Слова й виконуємо Божу волю (Приповістей 3:5, 6; Римлян 12:1, 2, 9). Особливо ми хочемо робити добро тим, хто споріднений з нами вірою (Галатів 6:10). Проте жниво все ще велике, а робітників мало (Матвія 9:37, 38). Тому робімо добро іншим, старанно проголошуючи звістку про Царство. Єгова схвалить нас, якщо ми будемо жити відповідно до свого присвячення, виконувати Його волю і вірно проголошувати добру новину.

20. Чого ми вчимося із способу життя Неемії?

²⁰ Тому й далі будьмо зайняті в ділі Господньому (1 Коринтян 15:58). Ми можемо навчитися багато корисного з прикладу Неемії, який відбудовував єрусалимський мур, проводив у життя Божий Закон і ревно підтримував правдиве поклоніння. Він молився про те, щоб Бог Єгова пам’ятав його за все здійснене ним добро. Будьте й ви так само присвячені Єгові, і нехай Єгова схвалить вас.