«Виявлення синів Божих»

Єгова покорив створіння марноті «на основі надії», що колись людський рід знову отримає волю завдяки діяльності «синів Божих». Хто такі ті ‘сини Божі’? Це учні Ісуса Христа, які, подібно до решти «[людського] створіння», народжені рабами гріха та недосконалості. Народжуючись, вони не мають місця, яке б належало їм по праву в Божій чистій, досконалій всесвітній сім’ї. Але Єгова робить для них щось дивовижне: через викупну жертву Ісуса Христа звільняє їх від рабства успадкованого гріха і проголошує «праведними», тобто духовно чистими (1 Коринтян 6:11, НС). Тоді він усиновлює їх як «синів Божих», приводячи назад у свою всесвітню сім’ю (Римлян 8:14—17).

Як усиновлені Божі сини, вони матимуть величний привілей — бути ‘для нашого Бога царями і священиками, і на землі [«над землею», НС] царювати’ поруч з Ісусом Христом. Ці особи становитимуть частину Божого небесного Царства, тобто уряду (Об’явлення 5:9, 10; 14:1—4). Цей уряд міцно ґрунтується на принципах свободи та справедливості, а не на пригнобленні та тиранії (Ісаї 9:5, 6; 61:1—4). Апостол Павло говорить, що ці сини Божі є товаришами Ісуса, давнообіцяного ‘Авраамового насіння’ (Галатів 3:16, 26, 29). Завдяки цьому вони відіграють головну роль у сповненні обіцянки, даної Богом своєму другу Аврааму. Частиною цієї обіцянки є те, що через Авраамове насіння (тобто нащадка) «всі народи землі будуть... благословляти себе» (Буття 22:18).

Коли ж почнеться «виявлення синів Божих»? Дуже скоро. Тоді Єгова усім дасть зрозуміти, хто є синами Божими. Це станеться під час Божої війни Армагеддон, коли ці «сини», будучи воскрешені у духовну сферу разом з Ісусом Христом, братимуть участь в очищенні землі від зла та пригноблення (Даниїла 2:44; 7:13, 14, 27; Об’явлення 2:26, 27; 16:16; 17:14; 19:11—21). Ми бачимо довкола себе велику кількість доказів, що живемо наприкінці «останніх днів», коли закінчиться довгий час Божого терпіння бунту та зла, котрі породив той бунт (2 Тимофія 3:1—5; Матвія 24:3—31).

Чекаючи «виявлення синів Божих», ви можете розвивати довір’я, яке мав апостол Павло, котрий був упевненим, що Ісус Христос охороняє й турбується своїми служителями, навіть коли страждання та несправедливість здаються нестерпними.