Розділ 7

Розбуди ту першу любов!

ЕФЕС

1. До котрого збору Ісус промовив свою першу звістку і про що він нагадує наглядачам?

ІСУС промовляє першу звістку до збору в Ефесі — квітучому місті Малої Азії, що лежить на березі моря біля острова Патмос. Він наказує Іванові: «До ангола Церкви [«збору», НС] в Ефесі напиши: «Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи світильників золотих» (Об’явлення 2:1, Ог., 1988). Так само як і в інших шістьох звістках, Ісус звертає увагу на одну деталь, яка вказує на його авторитетне становище. Він пригадує наглядачам ефеського збору, що всі старійшини знаходяться під його керівництвом, яке є їм охороною, і що він перевіряє всі збори. До нашого XX століття Ісус продовжує з любов’ю піклуватися зборами, ласкаво наглядаючи над старійшинами, а також над усіма, хто в зборі. Час від часу він поправляє організаційні розпорядки в зборах, щоб світло сяяло ще ясніше. Так, Ісус є Архіпастирем над Божою отарою (Матвія 11:28—30; 1 Петра 5:2—4).

2. а) За які добрі діла Ісус похвалив ефеський збір? б) Якої поради апостола Павла старійшини ефеського збору, очевидно, послухалися?

² Ісус дає певний зразок, за яким будує всі свої звістки, крім двох, розпочинаючи їх сердечними словами похвали. Для ефесян він має таку звістку: «Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся» (Об’явлення 2:2, 3). Ще багато років перед тим апостол Павло перестеріг старійшин ефеського збору про «вовків лютих», відступників, що завдаватимуть клопотів отарі, та наказав тим старійшинам ‘пильнувати’ й наслідувати його власний зразок невтомності (Дії 20:29, 31). Оскільки Ісус тепер хвалить їх за їхню працю та терпеливість і за те, що вони не стомлювались у цьому, то, виходить, збір в Ефесі застосовував Павлову пораду.

3. а) Як «фальшиві апостоли» стараються зводити вірних у наші дні? б) Як Петро перестеріг про відступників?

³ Протягом Господнього дня теж з’являються «фальшиві апостоли», які ‘кажуть перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою’ (2 Коринтян 11:13; Дії 20:30; Об’явлення 1:10). Вони бачать добро в усіх суперницьких, сектантських релігіях, кажуть, що Бог не має організації, і заперечують те, що Ісус одержав царську владу в 1914 році. Вони сповняють пророцтво, записане в 2 Петра 3:3, 4: «Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння».

4. а) Як виявляється гордість і бунтарство глузіїв? б) Подібно до християн ефеського збору, яких заходів сьогодні християни вживають проти своїх неправдомовних противників?

⁴ Ці глузії противляться самій думці про публічне виявлення своєї віри (Римлян 10:10). Вони заручились підтримкою духівництва загальновизнаного християнства і з допомогою журналів і телевізійних станцій поширюють неправду про своїх колишніх друзів. Вірні відразу бачать, що мова й поведінка цих обманщиків не є правдивими. Так само як ефесяни, християни сьогодні ‘не можуть терпіти лихих’ і тому позбавляють їх спілкування зі зборомa.

5. а) Яку слабкість Ісус виявив у ефесян? б) Які слова повинні були пам’ятати ефесяни?

⁵ Але тепер, так само як це було у випадку з п’ятьма із сімох зборів, Ісус вказує на серйозну проблему. Він каже ефесянам: «Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов» (Об’явлення 2:4). Ефесяни не повинні були покидати свою першу любов, тому що за 35 років до того часу Павло написав їм про Божу «превелику любов, що нею Він нас полюбив» і заохочував їх: «Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас» (Ефесян 2:4; 5:1, 2). Крім того, у їхніх серцях повинні були міцно закарбуватись такі Ісусові слова: «Наш Господь Бог — Бог єдиний... Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!» (Марка 12:29—31). Ефесяни загубили ту першу любов.

6. а) Якої небезпеки і яких нахилів нам треба остерігатись, незалежно від того, чи ми вже давно в правді, чи зовсім недавно почали спілкуватися з християнським збором? б) Що наша любов до Бога повинна спонукувати нас робити?

⁶ Незалежно від того, чи ми вже давно в правді, чи зовсім недавно почали спілкуватися зі збором, ми повинні стерегтись, щоб не загубити своєї першої любові до Єгови. Як можна загубити цю любов? Ми можемо допустити, щоб наша світська робота стала об’єктом відданості, щоб у нас виникло бажання заробляти багато грошей або щоб шукання втіхи зайняло значне місце у нашому житті. Таким чином ми можемо стати тілесними, замість того щоб бути духовними (Римлян 8:5—8; 1 Тимофія 4:8; 6:9, 10). Наша любов до Єгови повинна спонукувати нас переборювати такі нахили й ‘шукати найперш Царства Божого й правди Його’, щоб ‘складати собі скарби на небі’ (Матвія 6:19—21, 31—33).

7. а) Що повинно нас спонукувати до служіння Єгові? б) Що Іван сказав відносно любові?

⁷ Нехай до служіння Єгові нас завжди спонукує глибока любов до Нього. Високо цінуймо все те, що Єгова і Христос зробили для нас. Іван сам пізніше написав: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи». Іван продовжує: «Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» Ніколи не дозволяймо згаснути нашій любові до Єгови, до Господа Ісуса Христа та до живого Божого Слова! Цю любов можна виражати не тільки запопадливим служінням, але також слухняністю до «заповіді... від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив». (1 Івана 4:10, 16, 21; Євреїв 4:12; також дивіться 1 Петра 4:8; Колосян 3:10—14; Ефесян 4:15).

«Вчинки давніші роби»

8. Як, за словами Ісуса, повинні були поводитися ефесяни?

⁸ Ефесяни мусили відновити любов, яку вони колись мали, якщо не хотіли загубити Божу ласку. «Отож,— каже їм Ісус,— пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого світильника з його місця, якщо не покаєшся» (Об’явлення 2:5, Ог., 1988). Як християни в ефеському зборі реагували на ті слова? Ми не знаємо. Маємо надію, що вони покаялися і розбудили свою любов до Єгови. Якщо ні, то їхнє світло загасло б, а світильник був би зрушений зі свого місця. Вони загубили б свій привілей випромінювати правду.

9. а) Якими словами Ісус підбадьорює ефесян? б) Яким чином збори після Іванових часів перестали слухатися Ісусової поради, даної ефесянам?

⁹ Незважаючи на все це, Ісус підбадьорює ефесян такими словами: «Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу» (Об’явлення 2:6). Принаймні так само, як Господь Ісус Христос, вони ненавиділи сектантські розділення. Проте з бігом часу багато зборів перестало слухатися цих слів. Через брак любові до Єгови й до правди, а також одні до одних вони пливли за течією в духовну темряву. Вони подробились на численні секти, котрі сперечалися між собою. «Християнські» переписувачі, які не мали любові до Єгови, виключили Боже ім’я з грецьких рукописів Біблії. Через брак любові вони почали навчати вавилонських, а також грецьких доктрин про вогненне пекло, чистилище і Трійцю під виглядом християнських. Не маючи любові до Бога й до правди, більшість з тих, які заявляли, що вони є християнами, перестали проповідувати добру новину про Боже Царство. Над ними запанувало самолюбне духівництво, яке створило своє власне царство тут, на землі. (Порівняйте 1 Коринтян 4:8).

10. Якою була релігійна ситуація в загальновизнаному християнстві у 1918 році?

¹⁰ Коли у 1918 році суд почався від дому Божого, сектантське духівництво загальновизнаного християнства явно підтримувало першу світову війну, заохочуючи католиків і протестантів по обох сторонах вбивати одні одних (1 Петра 4:17). На відміну від ефеського збору, який ненавидів те, що чинили николаїти, релігії загальновизнаного християнства вже довгий час конфліктують між собою, поширюють доктрини, які не є в гармонії з Божим Словом, а їхнє духовенство зв’язало свою долю із світом, частиною якого, як сказав Ісус, його учні не повинні бути (Івана 15:17—19). Їхні збори, ігноруючи той факт, що темою Біблії є Боже Царство, не були світильниками, які випромінюють біблійну правду. Їхні члени не були частиною духовного храму Єгови. Їхні провідні чоловіки (а також жінки) були не зорями, а, як виявилось, членами «беззаконника» (2 Солунян 2:3; Малахії 3:1—3).

11. а) Яка християнська група у світі застосовувала в 1918 році Ісусові слова до ефесян? б) Що робив клас Івана від 1919 року?

¹¹ Проте у ті безладні дні першої світової війни з’явився клас Івана, який любив Єгову і правду, і ця любов спонукувала його запопадливо служити йому. Вони протистояли тим, які старалися впровадити сектантство, боготворячи першого президента Товариства Вартової башти Чарлза Т. Рассела після його смерті в 1916 році. Їм, навченим переслідуванням і несприятливими обставинами, їхній Пан виніс похвалу і запросив їх увійти до його радощів (Матвія 25:21, 23). У тому, як розвивались події у світі, а також у тому, що пережили самі, вони побачили сповнення Ісусового знаку щодо його невидимої присутності в царській владі. З 1919 року вони прогресували, беручи участь у подальшому сповненні Ісусового великого пророцтва: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець» (Матвія 6:9, 10; 24:3—14). Якщо до того часу їм і бракувало любові до Єгови, то відтоді та любов розгорілась, як полум’я.

12. а) Який заклик пролунав на історичному конгресі в 1922 році? б) Яку назву правдиві християни взяли собі в 1931 році і в чому вони покаялися?

¹² На історичному конгресі в Сідар-Пойнті (штат Огайо, США) 5—13 вересня 1922 року, на який зібралось 18 000 цих християн, пролунав заклик: «Вперед, у поле, ви, сини Всевишнього Бога! ...Світ повинен знати, що Єгова є Богом і що Ісус Христос є Царем над царями і Господом над панами... Отже, оголошуйте, оголошуйте, оголошуйте Царя і його Царство!» Дорогоцінне ім’я Єгови робилося ще славетнішим. У 1931 році ті християни, зібрані на конгресі в Колумбусі (штат Огайо, США), дуже раділи, коли взяли собі назву, на яку Бог сам вказав у пророцтві Ісаї,— Свідки Єгови (Ісаї 43:10, 12). З 1 березня 1939 року основний журнал організації дістав нову назву «Вартова башта оголошує Царство Єгови», і, таким чином, було в першу чергу віддано честь нашому Творцеві та його царському урядові. Свідки Єгови з відновленою любов’ю до Єгови взялись ревно прославляти й звеличувати його славетне ім’я і Царство (Псалом 106:6, 47, 48).

«Переможцеві»

13. а) Якого благословення ефесяни могли сподіватися, якби стали ‘переможцями’? б) Як ефеські християни могли ‘перемагати’?

¹³ Зрештою, як і в інших звістках, Ісус звертає увагу на Божий дух, який через Ісуса оголошує нагороду за вірність. До ефесян він каже: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім» (Об’явлення 2:7). Ті, хто готовий слухати цю важливу звістку, будуть прагнути слухатись її, знаючи, що вона походить не від Ісуса, а від самого Суверенного Господа Єгови через його святий дух, або діючу силу. Як же їм ‘перемагати’? Тільки старанно наслідуючи Ісуса, який був вірним до самої смерті й тому міг сказати: «Будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 8:28; 16:33; також дивіться 1 Івана 5:4).

14. Чого стосується «рай Божий», згаданий Ісусом?

¹⁴ Як же помазаних християн, наприклад ефесян, нагороджується споживанням «від дерева життя, яке в раю Божім», якщо взяти до уваги те, що в них немає надії жити в земному раю? Тут не може йтися про відновлений Рай на землі, бо 144 000 помазаних християн, включаючи і християн зі збору в Ефесі, викуплені від людей, щоб царювати з Агнцем, Ісусом Христом, на небесній Сіонській горі як духовні сини (Ефесян 1:5—12; Об’явлення 14:1, 4). Отже, той вірш мусить стосуватись небесного, садоподібного спадку цих переможців. Там, «в раю Божім», у присутності самого Єгови, ці переможці, нагороджені безсмертям, будуть жити вічно, що символізується їхнім споживанням від дерева життя.

15. Чому Ісусове заохочення перемагати дуже цікавить великий натовп сьогодні?

¹⁵ Що ж сказати про вірних земних прихильників 144 000 помазаних християн? Великий натовп їхніх друзів Свідків теж перемагає. Але їхня надія — жити в земному раю, де вони будуть пити з «ріки живої води» і зцілятися «листям дерев», що ростуть по обох боках тієї ріки (Об’явлення 7:4, 9, 17; 22:1, 2). Якщо ти є членом цієї групи, то теж щиро люби Єгову і перемагай в боротьбі віри. Таким чином ти можеш здобути щасливе вічне життя на Райській землі. (Порівняйте 1 Івана 2:13, 14).

[Примітка]

Розділ 8

Намагання перемогти

СМІРНА

1. а) Який збір тепер одержує звістку від прославленого Ісуса? б) Що Ісус пригадував християнам того збору, називаючи себе «Перший й Останній»?

СЬОГОДНІ стародавній Ефес лежить зруйнований. Але на тій території, куди була скерована Ісусова друга звістка, все ще стоїть шумне місто. Близько 55 кілометрів на північ від руїн Ефеса розкинулось турецьке місто Ізмір, де навіть сьогодні можна знайти ревний збір Свідків Єгови. Тут у першому столітті було місто Смірна. Зверніть увагу на Ісусові наступні слова: «А до Ангола Церкви [«збору», НС] в Смірні напиши: «Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив» (Об’явлення 2:8). Цією звісткою Ісус пригадує християнам у Смірні, що він був перший з тих, хто до кінця зберіг вірність і кого Єгова сам воскресив до безсмертя в духовній сфері, а також останній, хто так воскрес. Ісус сам воскрешатиме всіх помазаних християн. Тому доречно, що саме він дав пораду своїм братам, які надіються мати разом з ним безсмертя в небі.

2. Чому слова Того, хто «був мертвий й ожив», потішають усіх християн?

² Ісус першим пройшов шлях переслідування за праведність, і за це він одержав належну нагороду. Його вірність до самої смерті й воскресіння є основою для надії всіх християн (Дії 17:31). Факт, що Ісус «був мертвий й ожив», показує те, що будь-які терпіння заради правди не даремні. Ісусове воскресіння дуже підбадьорює всіх християн, а особливо тих, які мусять страждати за свою віру. Чи ти в подібній ситуації? Якщо так, то нехай Ісусові наступні слова до збору в Смірні підбадьорять і тебе.

3. а) Як Ісус підбадьорив християн у Смірні? б) Чому Ісус сказав, що християни у Смірні ‘багаті’, хоча вони були вбогі?

³ «Я знаю діла твої, і біду, і убозтво,— але ти багатий,— і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони — зборище [«синагога», Герасимчук] сатани» (Об’явлення 2:9). Ісус не критикує своїх братів у Смірні, а тільки сердечно хвалить їх. Вони пережили велике горе через свою віру. Вони були вбогі матеріально, напевно, через вірність (Євреїв 10:34). Християни в Смірні цікавились головним чином духовними речами й складали собі скарби на небі, як радив Ісус (Матвія 6:19, 20). Отже, в очах Архіпастиря вони ‘багаті’. (Порівняйте Якова 2:5).

4. Від чиїх рук дуже постраждали християни в Смірні і як Ісус дивився на тих противників?

⁴ Ісус помічає, що християни в Смірні зазнали багато страждань від рук євреїв. На початку багато представників їхньої релігії рішуче протистояли поширенню християнства (Дії 13:44, 45; 14:19). Тепер, тільки через кілька десятиліть після падіння Єрусалима, ці євреї в Смірні виявляють такий же самий сатанинський дух. Не дивно, що Ісус називає їх «синагогою Сатани»a!

5. Які випробовування ще мали зносити християни в Смірні?

⁵ Ісус втішає християн у Смірні, які зустріли таку ненависть: «Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в’язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!» (Об’явлення 2:10). Тут Ісус два рази вживає слово «вас» у множині, показуючи, що його слова стосуються цілого збору. Ісус не може обіцяти, що випробовування християн у Смірні незабаром закінчаться. Декотрі з них будуть переслідувані та вкинені до в’язниць. Вони матимуть біду «десять день». Десять — це число, яке символізує земну повноту або цілісність. Навіть християни, які бережуть свою моральну чистоту і є багатими духовно, будуть ґрунтовно випробувані протягом свого тілесного життя.

6. а) Чому християнам у Смірні не слід боятися? б) Як Ісус закінчив свою звістку зборові в Смірні?

⁶ Проте християнам у Смірні не слід боятись або йти на компроміс. Якщо вони будуть вірні до кінця, то одержать нагороду — «вінець життя», що для них значитиме безсмертя в небі (1 Коринтян 9:25; 2 Тимофія 4:6—8). Апостол Павло дуже цінив цю нагороду і був готовий заради неї пожертвувати всім, навіть своїм земним життям (Филип’ян 3:8). Очевидно, вірні християни в Смірні відчували те ж саме. Ісус закінчує свою звістку так: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]: переможець не буде пошкоджений від другої смерти» (Об’явлення 2:11). Переможцям забезпечене безсмертя в небі, їх не торкатиметься більше смерть (1 Коринтян 15:53, 54).

«Біда десять день»

7, 8. Яким чином християнський збір був ‘випробуваний’ у 1918 році, подібно як збір у Смірні?

⁷ Так само як християни в Смірні, клас Івана і його товариші сьогодні випробовувались і далі випробовуються. Їхня вірність під час випробовування є доказом того, що вони Божі люди (Марка 13:9, 10). Незабаром після початку Господнього дня Ісусові слова до християн у Смірні дуже втішили невелику міжнародну групу людей Єгови (Об’явлення 1:10). Ще з 1879 року вони черпали з Божого Слова духовне багатство, яким щедро ділилися з іншими. Але протягом першої світової війни їх почали дуже ненавидіти й переслідувати, зокрема тому, що їх не охоплювала воєнна гарячка і частково тому, що вони безстрашно викривали помилки загальновизнаного християнства. Переслідування, від якого вони постраждали і яке було підбурене декотрими провідниками загальновизнаного християнства, досягло найвищої точки в 1918 році й було подібне до страждань християн у Смірні від рук єврейської громади в тому місті.

⁸ Хвиля переслідувань у Сполучених Штатах Америки дійшла до кульмінації, коли арештували нового президента Товариства Вартової башти Джозефа Ф. Рутерфорда і сімох його товаришів, яких 22 червня 1918 року посадили в тюрму, засудивши більшість з них до 20 років позбавлення волі. Через дев’ять місяців їх випустили на поруки. А 14 травня 1919 року апеляційний суд скасував той несправедливий вирок; виявилось, що в ході судового розгляду було допущено 125 помилок. Римсько-католицького суддю Мантона, лицаря ордену святого Григорія Великого, який в 1918 році відмовився випустити цих християн на поруки, засудили в 1939 році на два роки ув’язнення і наклали на нього штраф у розмірі 10 000 доларів за те, що він шість разів вимагав і приймав хабарі.

9. Як Гітлер поводився зі Свідками Єгови в нацистській Німеччині і як на це реагувало духівництво?

⁹ Під час нацистського режиму в Німеччині Гітлер повністю заборонив проповідницьку діяльність Свідків Єгови. Протягом років тисячі Свідків кидали в концтабори, де багато з них померло, а сотні молодих чоловіків були страчені за те, що відмовились служити в Гітлеровій армії. Слова католицького священика, надруковані в газеті «Німецький шлях» за 29 травня 1938 року, є доказом того, що духівництво схвалювало переслідування Свідків Єгови. Він сказав зокрема: «У світі вже є одна країна, в якій діяльність так званих... Дослідників Біблії [Свідків Єгови] заборонена. Та країна — Німеччина! ...Коли Адольф Гітлер прийшов до влади і католицька єпархія в Німеччині повторила йому свою просьбу, то Гітлер сказав: «Ці так звані Ревні Дослідники Біблії [Свідки Єгови] є порушниками спокою людей... я вважаю їх шарлатанами; не буду терпіти цього американського суддю Рутерфорда та його наклепи на німецьких католиків і через це припиняю діяльність [Свідків Єгови] у Німеччині». До цього священик додав: «Браво!»

10. а) Яке переслідування зустріли Свідки Єгови протягом Господнього дня? б) Які часто бувають наслідки, коли християни борються в суді за релігійну свободу?

¹⁰ Протягом Господнього дня Змій та його насіння вели постійну боротьбу проти помазаних християн та їхніх товаришів. Багатьох з них було ув’язнено і злісно переслідувано (Об’явлення 12:17). Ці вороги продовжували ‘чинити зло під виглядом закону’, але люди Єгови непохитно твердили, що «Бога повинно слухатися більш, як людей» (Псалом 94:20, Дерк.; Дії 5:29). У 1954 році у «Вартовій башті» (англ.) було сказано: «Понад сімдесят країн протягом минулих сорока років приймало обмежувальні постанови та переслідувало Свідків Єгови». Коли було можливо, ці християни боролись за релігійну свободу і в деяких країнах здобули очевидну перемогу. Тільки в Сполучених Штатах Америки Свідки Єгови добились у Верховному суді 23 сприятливих рішень.

11. Яке Ісусове пророцтво відносно знака його присутності сповнилося на Свідках Єгови в Господній день?

¹¹ Жодна інша група не слухалась так сумлінно Ісусового наказу віддати кесареве — кесареві (Луки 20:25; Римлян 13:1, 7). Однак членів жодної іншої групи в стількох країнах з різними формами правління не ув’язнювали так, як Свідків Єгови; це переслідування триває і до цього часу в Америці, Європі, Африці та Азії. У своєму знаменному пророцтві відносно знака своєї присутності Ісус сказав: «На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє» (Матвія 24:3, 9). І справді, це пророцтво сповнялося на християнських свідках Єгови протягом Господнього дня.

12. Як клас Івана підтримував Божих людей, щоб ті могли зносити переслідування?

¹² Для того щоб підкріпити Божих людей зносити біду, клас Івана постійно пригадував їм суть Ісусових слів до християн у Смірні. Наприклад, коли почалося нацистське переслідування, то у «Вартовій башті» (англ.) в 1933 і 1934 роках поміщались такі статті, як «Не бійтеся їх», де обговорювалось Матвія 10:26—33, «Тяжке випробовування» на основі Даниїла 3:17, 18 і «Лев’ячі пащі» під провідним віршем з Даниїла 6:23. Протягом 1980-х років, коли Свідки Єгови зносили жорстоке переслідування в понад 40 країнах, «Вартова башта» зміцнювала Божих людей такими статтями, як «Щасливі, хоч переслідувані!» і «Християни зносять переслідування з витривалістю»b.

13. Чому Свідки Єгови, так само як християни у Смірні, не бояться переслідування?

¹³ Протягом тих символічних десятьох днів християнські свідки Єгови справді зносять фізичне переслідування та інші види випробовування. Так само як християни в Смірні, вони не бояться; жодному з нас не слід боятись того, що обставини у світі погіршуються. Ми приготовлені зносити випробовування, навіть радісно сприйняти «грабунок свого майна» (Євреїв 10:32—34). Вивчаючи і засвоюючи Боже Слово, ми приготовимось стояти непохитно у вірі. Будь впевнений, що Єгова може охоронити твою вірність і дійсно зробить це. «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петра 5:6—11).

[Примітки]

Розділ 9

Тримаймося ймення Ісуса

ПЕРГАМ

1. Який збір одержав Ісусову наступну звістку і що являло собою місто, в якому жили ті християни?

ПОДОРОЖУЮЧИ вздовж берега 80 кілометрів на північ від Смірни, а тоді ще 24 кілометри вглиб країни через Каїкську низину, прибуваємо до міста Пергам, сьогодні — Бергама. Місто було відоме своїм храмом Зевса, або Юпітера. У XIX столітті археологи перевезли вівтар того храму в Німеччину, і він, а також багато статуй та рельєфів язичеських богів дотепер зберігаються у музеї Пергамон в Берліні. Яку ж звістку Господь Ісус має для цього збору, що живе серед такого ідолопоклонства?

2. Як Ісус представляється і що означає, що в нього є «меч обосічний»?

² По-перше, Ісус представляється, кажучи: «А до Ангола Церкви [«збору», НС] в Пергамі напиши: «Оце каже Той, що має меча обосічного» (Об’явлення 2:12). Ісус тут повторює те саме, що говорить про себе в Об’явлення 1:16. Як Суддя і Виконавець вироку, він знищить тих, хто переслідує його учнів. Яке ж утішаюче запевнення! Проте що стосується суду, то нехай члени збору теж послухаються перестороги, що Єгова, діючи через цього «Ангола заповіту», Ісуса Христа, ‘буде свідком швидким’ проти всіх тих, які називають себе християнами і займаються ідолопоклонством, неморальністю, говорять неправду, є нечесні й занедбують нужденних (Малахії 3:1, 5; Євреїв 13:1—3). Необхідно дотримуватися поради й зважати на докір, що їх Бог висловлює через Ісуса!

3. Яке фальшиве поклоніння мало місце у Пергамі і чому можна казати, що там був «престол сатани»?

³ Ісус тепер говорить зборові: «Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани» (Об’явлення 2:13а). Ті християни справді мешкали в середовищі поклоніння Сатані. Крім храму Зевса там була каплиця Асклепія — бога лікування. Пергам теж був відомим центром культу імператора. Єврейське слово, перекладене як «сатана», означає «противник», а його «престол» — це його світове правління, дозволене Богом на якийсь час. (Йова 1:6, «Переклад нового світу Святого Письма» з примітками, англ., примітка). Надзвичайно розвинуте ідолопоклонство в Пергамі є доказом того, що «престол» Сатани був твердо укріплений в тому місті. Як же лютило Сатану те, що християни в тому місті не схилились перед ним, відкинувши націоналістичне поклоніння!

4. а) За що Ісус хвалить християн у Пергамі? б) Що намісник римського імператора Пліній написав до імператора Траяна відносно свого поводження з християнами? в) Який шлях вибрали християни в Пергамі, незважаючи на небезпеку?

⁴ Так, «престол сатани» був саме там, у Пергамі. Ісус продовжує: «І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок Мій вірний» (Об’явлення 2:13б). Яка ж підбадьорлива похвала! Без сумніву, Антипу стратили за те, що він не погоджувався з демонськими обрядами й не поклонявся римському імператорові. Незабаром після того, як Іван одержав це пророцтво, Пліній Молодший, намісник римського імператора Траяна, написав Траянові, пояснюючи йому, як він поводиться з особами, що обвинувачуються в належності до християнства; імператор схвалив його спосіб дій. Тих, що зрікалися християнської віри, звільняли, коли, за словами Плінія, «вони повторяли за мною звернення до богів, жертвували пахощі і вино твоєму образу [Траяна]... і, крім того, проклинали Христа». Усіх християн страчували. Незважаючи на таку небезпеку, християни в Пергамі не зрікалися своєї віри. Вони ‘трималися Ймення Ісуса’, непохитно шануючи його як Промовця Єгови й призначеного Суддю. Вони вірно наслідували Ісуса як свідки Царства.

5. а) Який сучасний двійник культу імператора призвів до важких випробовувань християн у цьому XX столітті? б) Як «Вартова башта» допомогла християнам?

⁵ За різних ситуацій Ісус викривав Сатану як правителя теперішнього злого світу, але, оскільки Ісус був вірний Богові, Сатана не мав влади над ним (Матвія 4:8—11; Івана 14:30). У цьому XX столітті могутні держави, а особливо «цар північний» і «цар південний», змагаються, щоб запанувати над світом (Даниїла 11:40). Вони розворушили патріотичний запал, і давній культ імператора знаходить свого сучасного двійника у хвилі націоналізму, яка тепер захлеснула світ. Статті про нейтралітет у «Вартовій башті» (англ.) за 1 листопада 1939 року і знову за 1 листопада 1979 року, а також за 1 березня 1987 року (укр.) докладно роз’яснили біблійне вчення відносно цього питання, даючи керівництво християнам, котрі бажають ходити в ім’я Єгови й перемогти світ так, як Ісус відважно переміг його (Михея 4:1, 3, 5; Івана 16:33; 17:4, 6, 26; 18:36, 37; Дії 5:29).

6. Яку непохитну позицію вибрали Свідки Єгови сьогодні, подібно до Антипи?

⁶ Така порада була дуже потрібна. Перед лицем нездорових патріотичних пристрастей Свідки Єгови, як помазані, так і їхні товариші, мусили бути непохитними у своїй вірі. У Сполучених Штатах Америки сотні дітей та вчителів було вигнано зі шкіл через те, що вони не віддавали честі національному прапору, а в Німеччині Свідків Єгови жорстоко переслідували тому, що вони відмовлялися віддавати честь свастиці. Як уже було сказано, гітлерівські нацисти стратили тисячі вірних слуг Єгови через те, що вони відмовилися брати участь у націоналістичному ідолопоклонстві. У 1930-ті роки, у розквіт синтоїстського культу імператора в Японії, два піонери посіяли багато насіння Царства на Тайвані, що був окупований Японією. Військова влада посадила їх у тюрму, де один з них помер від рук жорстоких тюремників. Іншого пізніше звільнили, щоб тільки послати кулю в спину — сучасний Антипа. До цього часу декотрі країни вимагають поклоніння національним символам і виключної відданості державі. Багатьох молодих Свідків кидали в тюрми, і чимало було страчено за свою відважну позицію християнського нейтралітету. Якщо ти є молодою особою і сьогодні знаходишся у подібній ситуації, то щоденно вивчай Боже Слово, щоб ‘вірувати на спасіння душі’ і мати надію на вічне життя (Євреїв 10:39—11:1; Матвія 10:28—31).

7. Як одні діти в Індії зустрілися з проблемою націоналістичного поклоніння і які були наслідки?

⁷ Діти в школах теж зустрічаються з подібними проблемами. У 1985 році в штаті Керала (Індія) троє дітей Свідків Єгови не пішли на компроміс зі своєю вірою, що основана на Біблії, відмовляючись співати національний гімн. Вони стояли шанобливо, коли інші діти співали, але все ж таки їх виключили зі школи. Їхній батько звернувся до Верховного суду Індії, два судді якого прийняли рішення на користь дітей, сміливо заявляючи: «Наша традиція навчає нас терпимості; філософія навчає нас терпимості; наша конституція проявляє терпимість; не зраджуймо її». Статті в газетах і прихильні редакторські відзиви про цей випадок поінформували цілу країну — близько одної п’ятої населення світу, що в Індії живуть християни, які поклоняються правдивому Богу Єгові та вірно дотримуються біблійних принципів.

Шкідливі впливи

8. Яку догану Ісус вважає за потрібне дати християнам у Пергамі?

⁸ Так, християни в Пергамі зберігали свою вірність. «Але,— каже Ісус,— трохи Я маю на тебе». Чим же вони заслужили догану? Ісус каже: «Бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили» (Об’явлення 2:14).

9. Ким був Валаам і як його порада поклала «спотикання перед синами Ізраїля»?

⁹ За днів Мойсея моавський цар Балак найняв Валаама, неізраїльського пророка, який дещо знав про те, як Єгова діє, щоб той прокляв Ізраїль. Єгова протистояв Валаамові, змушуючи його поблагословити ізраїльтян і оголосити горе їхнім ворогам. Валаам заспокоїв обурення Балака, запропонувавши йому звернутися до більш підступних заходів: нехай жінки Моаву спокусять ізраїльських чоловіків до грубої статевої неморальності та ідолопоклонства фальшивому богові, пеорському Ваалові! Ця тактика виявилась успішною. Єгова запалав праведним гнівом на ізраїльтян і послав поразку, через яку загинуло 24 000 тих ізраїльських розпусників, і ця поразка мучила їх, аж поки священик Пінхас не почав діяти, щоб усунути зло з-поміж Ізраїлю (Числа 24:10, 11; 25:1—3, 6—9; 31:16).

10. Які камені спотикання були в пергамському зборі і чому ті християни, можливо, думали, що Бог не звертатиме уваги на їхні переступи?

¹⁰ Чи за Іванових днів у Пергамі були подібні камені спотикання? Так, були! У збір просочувалися неморальність та ідолопоклонство. Ті християни не слухались Божих пересторог, даних через апостола Павла (1 Коринтян 10:6—11). І оскільки вони вже витерпіли переслідування, то, можливо, думали, що Єгова не звертатиме уваги на їхні статеві переступи. Тому Ісус прямо сказав, що вони мусили уникати такого зла.

11. а) У чому християнам слід бути обережними і яких думок їм слід уникати? б) Скількох було позбавлено спілкування із християнським збором протягом років і за який переступ здебільшого?

¹¹ Подібно і сьогодні християни мусять бути обережні, щоб ‘благодать Бога нашого не обертати у привід на розпусту’ (Юди 4, Дерк.). Ми зобов’язані ненавидіти зло і ‘вмертвляти тіла свої’ для того, щоб вести чистий спосіб життя, гідний християнина (1 Коринтян 9:27; Псалом 97:10; Римлян 8:6). Ми ніколи не повинні думати, що ревність у служінні Богові та вірність під час переслідування дають нам право мати неправильну в статевому відношенні поведінку. Протягом років із всесвітнього християнського збору було виключено десятки тисяч чоловік, більшість — через статеву неморальність. У декотрі роки позбавлених спілкування зі збором було більше, ніж тих стародавніх ізраїльтян, що впали через пеорського Ваала. Будьмо обережні, щоб ніколи не попасти в таке товариство! (Римлян 11:20; 1 Коринтян 10:12).

12. Які принципи стосуються християн сьогодні так само, як і Божих слуг у давнину?

¹² Ісус також оголошує догану християнам у Пергамі за те, що вони «їли ідольські жертви». Що це за жертви? Беручи до уваги Павлові слова до коринтян, можна дійти висновку, що декотрі, мабуть, зловживали своєю християнською свободою і навмисно ображали сумління інших. Але більш імовірно, що вони якимсь чином брали безпосередню участь в ідольських церемоніях (1 Коринтян 8:4—13; 10:25—30). Вірні християни сьогодні мусять користуватися християнською свободою, керуючись несамолюбною любов’ю, щоб не давати іншим приводу для спотикання. Певно, що їм слід уникати сучасних форм ідолопоклонства, зокрема не поклонятись теле- і кінозіркам, спортсменам і не робити богом гроші або навіть власний шлунок! (Матвія 6:24; Филип’ян 1:9, 10; 3:17—19).

Уникаймо сектантства!

13. Як Ісус знову докоряє християнам у Пергамі й чому цей докір потрібний?

¹³ Ісус продовжує докоряти християнам у Пергамі, кажучи: «Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само» (Об’явлення 2:15). Перед тим Ісус похвалив ефесян за те, що вони ненавиділи діла цієї секти. Але християнам у Пергамі була потрібна порада, щоб вони не дозволили сектантству проникнути в збір. Вони мусили рішучіше підтримувати християнські норми, щоб зберегти єдність, про яку молився Ісус, як про це описано в Івана 17:20—23. Необхідно «і напучувати здоровим навчанням, і докоряти тим, хто противиться» (Тита 1:9, НС).

14. а) Проти кого християнський збір мусив боротися ще з ранніх часів і як апостол Павло описав їх? б) Яких Ісусових слів повинен послухатись той, хто, можливо, схильний приєднатися до відступницької групи?

¹⁴ Ще з ранніх часів християнський збір мусив боротися з гордими відступниками, які облесливою та облудною мовою «роблять розділення і спокуси всупереч вченню», яке Єгова постачає через свій канал (Римлян 16:17, 18, Дерк.). Майже у всіх своїх посланнях апостол Павло перестерігає перед цією загрозоюa. У наш час, коли Ісус відновив у правдивому зборі християнську чистоту і єдність, небезпека сектантства все ще існує. Тому той, хто, можливо, схильний приєднатися до відступницької групи і, таким чином, утворювати секту, повинен послухатись наступних слів Ісуса: «Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст» (Об’явлення 2:16).

15. Як починається сектантство?

¹⁵ Як починається сектантство? Самозваний учитель, можливо, сіє сумніви, суперечить якійсь біблійній істині (наприклад, що зараз останні дні) і утворює окрему групу із числа учнів, що йдуть за ним (2 Тимофія 3:1; 2 Петра 3:3, 4). Або хтось критикує спосіб, яким Єгова виконує своє діло, і проявляє дух поблажливості до самого себе, заявляючи, що в Біблії не міститься наказ проповідувати Царство від дому до дому і що в цьому взагалі немає ніякої потреби. Якщо б така особа брала участь у цьому служінні, так само як Ісус і його апостоли, то це, можливо, впокорило б її; однак дехто воліє відділитися й не утруднювати себе; такі особи тільки деколи збираються окремими групами для читання Біблії (Матвія 10:7, 11—13; Дії 5:42; 20:20, 21). Вони вигадують щось своє про Спомин Христової смерті, про біблійний наказ стримуватися від крові, святкування свят і вживання тютюну. Крім того, вони принижують ім’я Єгови і незабаром вертаються назад до привільного способу життя Вавилона Великого. І що ще гірше — Сатана спонукує декотрих накидатися та «бити своїх товаришів-слуг», колишніх братів (Матвія 24:49, Хом.; Дії 15:29; Об’явлення 17:5).

16. а) Чому ті, хто вагається через вплив відступників, повинні негайно покаятися? б) Що чекає нерозкаяних?

¹⁶ Той, хто вагається через відступницький вплив, мусить негайно звернути увагу на Ісусів заклик покаятися! Відступницьку пропаганду конче треба відкидати, як отруту, чим вона дійсно і є! Основою відступництва є заздрість та ненависть, на протилежність праведності, невинності і привабливим істинам, якими Ісус живить свій збір (Луки 12:42; Филип’ян 1:15, 16; 4:8, 9). Що ж до тих, які не хочуть покаятися, то Господь Ісус справді ‘воюватиме з ними мечем Своїх уст’. Він пересіває людей для того, щоб зберігалась єдність, за яку він молився того вечора, коли востаннє був зі своїми учнями на землі (Івана 17:20—23, 26). Оскільки відступники відкидають основану на любові пораду й допомогу, подану їм зорями в його правиці, Ісус судить та карає їх «з найбільшою суворістю» і направляє їх до «зовнішньої темряви». Таких позбавляється спілкування, щоб вони не діяли між Божими людьми, як та закваска (Матвія 24:48—51, НС; 25:30; 1 Коринтян 5:6, 9, 13; Об’явлення 1:16).

‘Прихована манна і білий камінь’

17. Яка нагорода готується для помазаних християн, які ‘переможуть’, і з чим християни в Пергамі мусили боротись?

¹⁷ Велика нагорода готується для тих, хто слухається Ісусової поради, даної під керівництвом святого духу Єгови. Послухайте! «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто,— тільки той, хто приймає його» (Об’явлення 2:17). Таким чином, християн у Пергамі, так само як і у Смірні, заохочується ‘перемагати’. Якщо християни в Пергамі, де стоїть престол Сатани, бажають досягти успіху, то мусять уникати ідолопоклонства. Вони повинні боротися проти неморальності, сектантства, відступництва, пов’язаних з Балаком, Валаамом і николаїтською сектою. Якщо ті помазані християни робитимуть так, то будуть запрошені їсти «приховану манну». Що це означає?

18, 19. а) Що це за манна, яку Єгова постачав ізраїльтянам? б) Яка манна була прихована? в) Що символізує споживання прихованої манни?

¹⁸ За Мойсеєвих днів Єгова давав ізраїльтянам для їжі манну, коли вони мандрували пустинею. Манна не була прихованою, оскільки кожного дня, крім суботи, вона появлялась вранці надзвичайним способом, вкриваючи землю, немов тонкий іній. Бог постачав її для їжі тим ізраїльтянам. На згадку про це Єгова наказав Мойсеєві зберігати трохи цього «хліба» в золотій посудині всередині святого ковчега угоди — «для [Ізраїлевих] поколінь» (Вихід 16:14, 15, 23, 26, 33; Євреїв 9:3, 4).

¹⁹ Який же відповідний символ! Ця манна зберігалась у Святеє Святих, в якому над віком ковчега ширяло чудесне світло, символізуючи присутність самого Єгови (Вихід 26:34). Нікому не дозволялося входити в те святе місце для того, щоб їсти приховану манну. Проте Ісус сказав, що його помазані послідовники, які будуть переможцями, їстимуть «приховану манну». Так само як Христос, вони входять «не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо» (Євреїв 9:12, 24). Після свого воскресіння вони зодягаються в нетлінність та безсмертя — чудесні дари Єгови, символізовані тим, що їм дано їсти нетлінну «приховану манну». Який же чудовий привілей для переможців! (1 Коринтян 15:53—57).

20, 21. а) Що символізує давання білого каменя помазаним християнам? б) Яку надію має великий натовп з огляду на те, що є тільки 144 000 білих каменів?

²⁰ Вони теж одержують «білого каменя». У римському суді камінцями оголошували вирокиb. Білий камінець означав виправдання, а чорний — засуд на смерть. Християнам у Пергамі Ісус дав «білого каменя», а це означає, що він вважає їх невинними, чистими і непорочними. Але Ісусові слова можуть мати ще додаткове значення. У римські часи камінці використовувались як пропускні квитки на важливі події. Отже, білий камінь може вказувати на щось дуже особливе для помазаного християнина-переможця — його прийняття на почесне місце у небі на весіллі Агнця. Існує тільки 144 000 таких каменів (Об’явлення 14:1; 19:7—9).

²¹ Чи це означає, що на тебе не звернено уваги, якщо ти належиш до великого натовпу співпоклонників помазаних християн? Зовсім ні! Хоч тобі не дано білого каменя, що уможливлює доступ у небо, все ж ти можеш пережити велику скорботу й брати участь у радісній праці відновлення Раю на землі, якщо доведеш свою вірність. Разом з тобою у цій праці братимуть участь воскреслі вірні Богові люди з дохристиянських часів, а також інші вівці, що померли недавно. Згодом усі викуплені мертві воскреснуть, щоб жити на райській землі (Псалом 45:17; Івана 10:16; Об’явлення 7:9, 14).

22, 23. Що означає ім’я, написане на камені, який даний помазаним християнам, і як це повинно підбадьорювати нас?

²² Що це за нове ім’я, написане на камені? Ім’я дозволяє розпізнати особу, воно відрізняє її від усіх інших. Помазані християни одержать каменя після того, як закінчать своє земне служіння переможно. Ясно, що ім’я, написане на камені, стосується їхнього привілею з’єднатися з Ісусом на небі, а це таке царське служіння, яке характеризується найтіснішими зв’язками з Ісусом і до якого допускаються тільки спадкоємці небесного Царства, котрі глибоко цінують цей привілей. Отже, цього імені, або призначення, «не знає ніхто,— тільки той, хто приймає його». (Порівняйте Об’явлення 3:12).

²³ Який же стимул для класу Івана ‘чути, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]’ і застосовувати це! Яке ж підбадьорення для їхніх товаришів, великого натовпу, служити вірно разом з ними, поки вони ще можуть втішатися товариством помазанців тут, на землі, і брати участь з ними у проголошуванні Царства Єгови!

[Примітки]

Розділ 10

Відчуваймо відразу до «глибин Сатани»

ТІЯТИРИ

1. Де був розміщений тіятирський збір відносно інших зборів і в якому релігійному середовищі він знаходився?

КІЛОМЕТРІВ 65 на південний схід від Бергами (Пергама) лежить квітуче турецьке місто Акхісар. Майже 1900 років тому на цьому місці стояло місто Тіятири. Роз’їзний наглядач міг без труднощів добиратися в Тіятири дорогою від Пергама, а тоді обслуговувати окружні збори, згадані в 3-му розділі книги Об’явлення,— у Сардах, Філядельфії і Лаодикії. Місто Тіятири, здається, не було таким важливим центром культу імператора, як Пергам, але все ж таки в ньому були каплиці та храми, присвячені язичеським богам. Тіятири були відомим комерційним і торговельним центром.

2, 3. а) Що раніше було написано про жінку з Тіятир, яка стала християнкою? б) Що означає для християн тіятирського збору те, що Ісус є «Сином Божим» і що його очі, «як полум’я огняне»?

² У той час як Павло проповідував у Македонії, він зустрівся з тіятирською жінкою, на ім’я Лідія, яка торгувала кармазином. Лідія та всі її домашні охоче прийняли звістку, яку Павло проповідував, і проявили до нього надзвичайну гостинність (Дії 16:14, 15). Вона була першою з жителів Тіятир, хто навернувся на християнську віру. Згодом у тому місті було засновано християнський збір. Цьому зборові Ісус адресує свою найдовшу звістку: «І до Ангола Церкви [«збору», НС] в Тіятирах напиши: «Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як полум’я огняне, а ноги Його подібні до міді» (Об’явлення 2:18).

³ Це єдиний раз, коли у книзі Об’явлення вжитий вислів «Син Божий», хоча в інших віршах Ісус говорить про Єгову як про «Свого Отця» (Об’явлення 2:27; 3:5, 21). Мабуть, ця назва нагадувала християнам тіятирського збору про Ісусову близькість з Єговою. Цей Син має очі, «як полум’я огняне»,— пересторога християнам збору в Тіятирах, що його гнів палатиме проти всього, що опоганює збір. Згадуючи другий раз про свої палаючі, подібні до міді ноги, він наголошує на свій власний яскравий приклад вірності, даний під час служіння на землі. Християни тіятирського збору, безсумнівно, послухалися цієї поради, так само і ми сьогодні повинні слухатися її! (1 Петра 2:21).

4, 5. а) Чому Ісус міг похвалити християн тіятирського збору? б) Чому можна сказати, що понад 73 000 зборів Свідків Єгови сьогодні дуже схожі на тіятирський збір?

⁴ Як чудово, що Ісус міг похвалити тих християн у Тіятирах. Він каже: «Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість [«витривалість», НС], і останні вчинки твої, що більші за перші» (Об’явлення 2:19). На відміну від ефесян, помазані християни в цьому місті не загубили своєї першої любові до Єгови. Їхня віра була міцна. Крім того, їхні вчинки були більші за колишні, і так само, як члени трьох вищезгаданих зборів, християни тіятирського збору трималися непохитно. Така ситуація є сьогодні типовою для понад 73 000 зборів Свідків Єгови по цілому світі! Любов до Єгови проявляється тоді, коли дух запопадливості у служінні поширюється в організації, спонукуючи до активності як молодих, так і старих. Усе більше й більше Свідків служить піонерами і, таким чином, розумно використовує час, який ще залишається, щоб проповідувати чудову надію на Боже близьке Царство! (Матвія 24:14; Марка 13:10).

⁵ Багато років вірні християни, як помазані, так і з великого натовпу, виявляють зразкову витривалість у служінні Богові, тоді як світ все глибше і глибше поринає в безнадійну темряву. Але не втрачаймо мужності! Об’явлення підтверджує свідчення Божих раніших пророків. «Близький день Господній великий, він близький й дуже швидко настане» (Софонії 1:14; Йоіла 2:1; Авакума 2:3; Об’явлення 7:9; 22:12, 13).

«Жінка Єзавель»

6. а) Яку проблему, крім похвальних рис, Ісус помічає в тіятирському зборі, на котру слід негайно звернути увагу? б) Хто така Єзавель і чи мала вона підставу називати себе пророчицею?

⁶ Ісусові палаючі очі вдивляються ще пильніше. Він помічає те, на що слід негайно звернути увагу. «Але,— каже він до християн тіятирського збору,— маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви» (Об’явлення 2:20). У десятому столітті до н. е. цариця Єзавель, дружина ізраїльського царя Ахава, яка поклонялась Ваалу, стала відомою за свою жорстоку, перелюбницьку, деспотичну натуру. Єгу, помазаний Єговою, стратив її (1 Царів 16:31; 18:4; 21:1—16; 2 Царів 9:1—7, 22, 30, 33). Ідолопоклонниця Єзавель не була пророчицею; вона не була такою, як Маріям і Девора, які служили вірними пророчицями в Ізраїлі (Вихід 15:20, 21; Суддів 4:4; 5:1—31). І дух Єгови не спонукував її пророкувати так, як літню Анну і чотирьох дочок Пилипа (Луки 2:36—38; Дії 21:9).

7. а) Який вплив Ісус, очевидно, мав на думці, згадуючи про «жінку Єзавель»? б) Як декотрі жінки збору могли виправдувати своє свавілля?

⁷ Очевидно, «жінка Єзавель», яка заявляла, що є пророчицею в Тіятирах, була обманщицею. Бог не допомагав їй своїм духом. Хто вона така? Напевно, це жінка або група жінок, що мають безсоромний та шкідливий вплив у зборі. Декотрі жінки, мабуть, втягали членів збору в неморальність, безсоромно виправдуючи своє свавілля і неправильно застосовуючи вірші з Біблії. Певно, що це фальшиве пророкування! Вони впливали на інших членів збору, щоб ті приєднувалися до них у «розпусті, нечисті, пристрасті, лихій пожадливості та зажерливості, що вона ідолослуження» (Колосян 3:5). Такі жінки хотіли б схилити членів збору до неморального, егоїстичного способу життя, до якого тепер ставляться поблажливо в більшості релігій загальновизнаного християнства.

8. а) Що Ісус оголосив про «Єзавель» тіятирського збору? б) Як неналежний жіночий вплив відчувається в наш час?

⁸ Ісус тоді каже до старійшин тіятирського збору: «І Я дав був їй часу, щоб покаялася,— та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй. Ось Я кину її на ложе [«страждань», Дерк.], а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються» (Об’явлення 2:21, 22). Так само як стародавня Єзавель, мабуть, верховодила Ахавом і, до того ж, ставилася з презирством до Єгу, Божого виконавця вироку, деякі жінки можуть старатись керувати своїми чоловіками й старійшинами збору. Здається, старійшини тіятирського збору терпіли цей непристойний єзавельський вплив. Тут Ісус дає їм важливу пересторогу, як і зборам людей Єгови по цілому світі. За наших часів декотрі вперті жінки переконували своїх чоловіків покинути правдиве поклоніння, а навіть провокували порушення судових справ проти вірних слуг Єгови. (Порівняйте Юди 5—8).

9. а) Чому те, що Ісус сказав про Єзавель, не стосується всіх жінок у зборі? б) Тільки коли виникає такий єзавельський вплив?

⁹ Це не означає, що вірні жінки в християнському зборі є такими, як Єзавель. У наш час більшу частину праці свідчення про Царство виконують вірні сестри; з допомогою біблійних вивчень, які вони проводять, збір поповнюється дуже багатьма новими. Сам Бог благословляє їхню діяльність, як показує Псалом 68:12: «Господь дає слово; провісниць велика многота». Лагідні дружини шанобливої поведінки, яка є ‘дорогоцінна перед Богом’, можуть добре впливати на своїх чоловіків (1 Петра 3:1—4). Цар Лемуїл хвалить здібну, працьовиту дружину (Приповістей 31:10—31). Єзавельський вплив виникає тільки тоді, коли жінки діють незалежно і свавільно, спокушають чоловіків до неморальності, протистоять головуванню або ігнорують його (Ефесян 5:22, 23; 1 Коринтян 11:3).

10. а) Чому Єзавель та її діти отримують осуд? б) В якому небезпечному становищі опиняються ті, котрі стають дітьми Єзавелі, і що таким слід робити?

¹⁰ Згадавши «жінку Єзавель», Ісус продовжує: «А діти її поб’ю смертю. І пізнають усі Церкви [«збори», НС], що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими» (Об’явлення 2:23). Ісус дав Єзавелі та її дітям час покаятися, але вони таки не хочуть покинути свої неморальні вчинки і тому мусять отримати осуд. Для сьогоднішніх християн це дуже повчальна звістка. Чоловіки або жінки, які, наслідуючи Єзавель і стаючи таким чином її дітьми, порушують біблійні принципи головування і моралі або стають настільки свавільними, що ігнорують теократичний порядок,— небезпечно хворі в духовному відношенні. Правда, якщо такі попросять старійшин збору помолитися над ними, то «молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме», але в такому випадку слід покірно узгоджувати свої дії з тими молитвами. Нехай ніхто не думає, що він (чи вона) зможе обманути Бога або Христа, затаюючи неморальні вчинки або створюючи враження запопадливого служіння (Якова 5:14, 15).

11. Яка допомога надається сьогодні зборам для того, щоб вони не допускали появи незаконного жіночого впливу?

¹¹ На щастя, більшість зборів Свідків Єгови сьогодні добре усвідомлюють цю небезпеку. Старійшини слідкують за схильностями до нетеократичних поглядів і правопорушень. Вони стараються допомогти і чоловікам, і жінкам, які знаходяться на небезпечному шляху, зміцнити їхню духовність і виправити їх, поки ще не запізно (Галатів 5:16; 6:1). З любов’ю, але непохитно християнські наглядачі обмежують будь-які намагання жінок групуватись для поширення рухів на зразок руху за зрівняння жінок у правах з чоловіками. Також час від часу у виданнях Товариства Вартової башти поміщається своєчасна порадаa.

12. Яким чином клас Івана сьогодні виявляє запопадливість, подібно як Єгу?

¹² Проте коли йдеться про грубу неморальність, яка, зокрема, увійшла у звичку, то нерозкаяних грішників треба позбавляти спілкування зі збором. Мабуть, усі ми пам’ятаємо запопадливість Єгу, коли він викоренив усі сліди єзавельського впливу в Ізраїлі. Так само і сьогодні — клас Івана діє непохитно, стаючи зразком для своїх друзів з класу «Єгонадава» і виявляючи себе зовсім інакшим від поблажливих служителів загальновизнаного християнства (2 Царів 9:22, 30—37; 10:12—17).

13. Що станеться з тими, хто піддається шкідливому жіночому впливу?

¹³ Будучи Вісником Єгови і призначеним Суддею, Син Божий діє правильно, визначаючи, хто є сучасною Єзавеллю, і кидаючи її на ложе страждань, бо її духовна хвороба є хронічною (Малахії 3:1, 5). Ті, хто піддався такому шкідливому жіночому впливу, теж матимуть велику біду — зазнають смутку через те, що їх буде позбавлено спілкування, відлучено від християнського збору, немов мертвих. Якщо такі не покаються і не навернуться, щоб їх знову можна було прийняти в збір, то помруть і фізичною «смертю», найпізніше — у великій скорботі. Але поки що вони можуть бути поновлені у зборі, якщо повністю розкаються у своїх гріхах (Матвія 24:21, 22; 2 Коринтян 7:10).

14. а) Як Ісус користується старійшинами, щоб справлятися з такими проблемами, як єзавельський вплив? б) Як збори повинні підтримувати старійшин, які мають справу з такими проблемами?

¹⁴ «Усі збори» мусять знати, що Ісус перевіряє «нирки» — найглибші почуття, а також ‘серце’ — внутрішній світ людини і навіть її приховані спонуки. З цією метою він користується довіреними зорями, або старійшинами, щоб розв’язувати серйозні проблеми, як, наприклад, будь-які прояви єзавельського впливу (Об’явлення 1:20). Коли старійшини повністю розглянуть якусь справу і зроблять рішення, то не було б правильно комусь розслідувати подробиці справи й причини їхнього рішення. Всі члени збору повинні покірно погодитися з рішенням старійшин і підтримувати цих зір збору. Єгова нагородить вірність Йому і теократичному порядку в його організації (Псалом 37:27—29; Євреїв 13:7, 17). Постарайся, щоб твоя роль у ньому принесла тобі благословення, коли Ісус буде віддавати кожному особисто згідно з його вчинками. (Також дивіться Галатів 5:19—24; 6:7—9).

«Те, що ви маєте, тримайте»

15. а) Що Ісус сказав тим, які не піддались єзавельському впливу? б) Який є доказ того, що не всі, які вважали себе християнами у 1918 році, були зіпсовані відступницьким загальновизнаним християнством?

¹⁵ Ісусові наступні слова потішають: «А вам, та іншим, що в Тіятирах, що не мають науки цієї, і — як кажуть — не розуміють так званих глибин сатани, кажу: не накладу на вас іншого тягару, тільки те, що ви маєте, тримайте, аж поки прийду» (Об’явлення 2:24, 25). У тіятирському зборі були вірні душі, на які Єзавель не змогла вплинути. Подібно і тепер: протягом 40 років до 1918 року і далі не всі, що вважають себе християнами, ставились і ставляться терпимо до поганих, неморальних вчинків, які дуже поширені в загальновизнаному християнстві. Невелика група Дослідників Біблії, відома тепер як Свідки Єгови, старалась допомогти членам церков розпізнати нехристиянське походження багатьох доктрин загальновизнаного християнства. Свідки відкинули всі вавилонські вчення та обряди, які перейшли до них з відступницького загальновизнаного християнства. Серед них було безсоромне вчення «жінки Єзавелі».

16. Чого слід уникати, хоча Ісус і християнський керівний орган у першому столітті не накладали додаткового тягаря?

¹⁶ Клас Івана сьогодні також заохочує своїх товаришів, великий натовп, остерігатись таких неморальних впливів, як, наприклад, вплив зіпсутого світу розваг. Не варто з цікавості дивитись на те, що може мати на нас згубний вплив, ані випробовувати цього на собі для того, щоб дізнатись, чого необхідно уникати. Було б мудро триматись подалі від «глибин сатани». Ісус сказав: «Не накладу на вас іншого тягару». Це пригадує нам рішення християнського керівного органу в першому столітті: «Зволилось Духові Святому і нам,— тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре» (Дії 15:28, 29). Заради свого духовного благополуччя уникай фальшивої релігії, неправильного застосування крові (наприклад, її переливання) і неморальності! Цілком можливо, що це також охоронить і твоє фізичне здоров’я.

17. а) Як Сатана сьогодні спокушає людей «глибинами»? б) Як нам слід ставитись до «глибин» заплутаного світу Сатани?

¹⁷ Сатана сьогодні користується ще іншими «глибинами» — складними теоріями та філософіями, які звеличують інтелект. Крім розпусних, неморальних міркувань, сюди входять спіритизм і теорія еволюції. Як усезнаючий Творець дивиться на ці «глибини»? Апостол Павло наводить його слова, кажучи: «Я погублю мудрість премудрих». На протилежність цьому «Божі глибини» прості, зрозумілі і тішать серце. Розумні християни уникають «глибин» сатанинського заплутаного світу. Пам’ятай: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває» (1 Коринтян 1:19; 2:10; 1 Івана 2:17).

18. Які благословення Ісус обіцяє помазаним християнам, вірним до самого кінця, і який привілей ці воскреслі матимуть в Армагеддоні?

¹⁸ До християн тіятирського збору Ісус тепер промовляє хвилюючі слова. Ці слова підбадьорюють теж помазаних християн сьогодні: «А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу «над поганами, і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться», як і Я одержав владу від Свого Отця» (Об’явлення 2:26, 27). Який же чудовий привілей! Влада, яку одержать помазані переможці в час свого воскресіння,— це співучасть із Христом у знищенні бунтарських народів у Армагеддоні за допомогою «залізного жезла». У найкращому випадку ядерна зброя тих народів шипітиме, немов розмоклий феєрверк, коли Христос потовче своїх ворогів, немов глиняний посуд (Псалом 2:8, 9; Об’явлення 16:14, 16; 19:11—13, 15).

19. а) Хто це «зоря досвітня» і як він буде даний переможцям? б) Яке підбадьорення дається великому натовпу?

¹⁹ Ісус додає: «І дам Я йому зорю досвітню» (Об’явлення 2:28). Ісус сам пізніше пояснює, що це за «зоря», кажучи: «Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня!» (Об’явлення 22:16). Так, це Ісус сповняє пророцтво, яке Єгова примусив Валаама неохоче промовити: «Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля» (Числа 24:17). Як же Ісус дасть переможцям «зорю досвітню»? Очевидно, він дасть їм себе самого, встановлюючи з ними найближчі, найтісніші взаємини (Івана 14:2, 3). Це справді добрий стимул триматись непохитно! Це підбадьорює також великий натовп. Вони знають, що «зоря ясна і досвітня» незабаром буде користуватись своєю царською владою, щоб відновити Рай тут, на землі!

Зберігайте непохитність

20. Які обставини в загальновизнаному християнстві нагадують нам декотрі слабкості тіятирського збору?

²⁰ Ця звістка, мабуть, дуже підбадьорила християн тіятирського збору. Уяви собі: прославлений Син Божий на небі сам говорив до християн у Тіятирах про деякі з їхніх проблем! Певно, що принаймні дехто у зборі послухався такого основаного на любові пастирського догляду. Ця найдовша із сімох звісток теж допомагає нам розпізнати правдивий християнський збір сьогодні. У 1918 році, коли Ісус прийшов до храму Єгови, щоб судити, переважна більшість організацій, які заявляли, що є християнськими, були забруднені ідолопоклонством і духовною неморальністю (Якова 4:4). Декотрі ґрунтували свої переконання на вченнях розумних жінок XIX століття, таких, як Еллен Уайт з церкви адвентистів сьомого дня та Мері Бейкер Едді з церкви «Християнські вчені», і в останні роки багато жінок проповідує з кафедри. (Протиставте 1 Тимофія 2:11, 12). Різні течії католицизму часто шанують Марію більше, ніж Бога та Христа. Ісус не віддавав їй такої пошани (Івана 2:4; 19:26). Чи організації, які дозволяють такому незаконному жіночому впливові процвітати, дійсно можуть вважатися християнськими?

21. Яких уроків можна навчитись з Ісусової звістки до тіятирського збору?

²¹ Кожному християнину, чи то з класу Івана, чи то з інших овець, було б добре послухатись цієї звістки (Івана 10:16). Декотрі, можливо, спокусяться ходити легшим шляхом так само, як учні тіятирської Єзавелі. Також існує спокуса піти на компроміс. Сьогодні ми мусимо стикатися з такими питаннями, як споживання продуктів, що містять у собі кров, або згода на переливання крові. Декотрі, можливо, думають, що запопадливість у польовому служінні або виступи з промовами дають їм право бути менш строгими до себе в таких галузях, як перегляд насильницьких чи неморальних кінофільмів та відеозаписів або зловживання алкогольними напоями. Ісусова пересторога, дана християнам тіятирського збору, показує, що ми не повинні дозволяти собі такого. Єгова хоче, щоб ми були чисті й служили йому щиросердо, так само як багато християн тіятирського збору.

22. Як Ісус підкреслює важливість мати чуйне вухо?

²² На завершення Ісус каже: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]!» (Об’явлення 2:29). Четвертий раз Ісус тут повторює це заохочення, яким також кінчає три наступні звістки. Чи у тебе чуйне вухо? Якщо так, то уважно слухай, як Бог з допомогою свого духу продовжує давати нам пораду через свій канал зв’язку.

[Примітка]