Мірило праведності встановлює Бог. Знавець давньогрецької мови Кеннет Уест пише: «Бог є найвищим мірилом, за яким визначається значення слова дікайос [праведний] і завдяки якому це значення лишається постійним та незмінним, тому що Він сам є незмінним». Далі К. Уест цитує Германа Кремера: «Праведність у біблійному розумінні — це правота, мірилом якої є Бог; вона визначається за Божими нормами; про неї свідчить поведінка, що подобається Богові; найголовніше те, що поняття праведності залежить від Бога і пов’язане з тим, як людина поводиться стосовно Бога. Це є і це називається дікайосуне теу (Божа праведність) (Рим. 3:21; 1:17); праведність, яка притаманна Богові і яку Він цінує; праведність, яка відображає Божу особистість, див. Еф. 4:24; саме про таку праведність євангеліє (Рим. 1:17) звіщає світові, який звик жити за іншими нормами» (Wuest K. S. Studies in the Vocabulary of the Greek New Testament, 1946. P. 37).

Зрозуміти, що означає бути праведним, можна зі слів Луки про священика Захарія і його дружину Єлизавету (батьків Івана Хрестителя): «Обоє вони були праведні в Божих очах і поводились бездоганно, дотримуючись усіх заповідей та законів Єгови» (Лк 1:6). Праведність визначається тим, наскільки поведінка людини узгоджується з Божою волею і його заповідями. Бог дає різні накази в різний час і різним людям, наприклад, ніхто, крім Ноя, не отримував наказу будувати ковчег, а християни не отримували наказу обрізуватись. Але норми самого Бога, його особистість і те, ким він є, ніколи не змінюються — про це свідчать його слова та дороги. Тому він є абсолютним, незмінним наче скеля, мірилом, за яким визначається праведність усіх його створінь (Пв 32:4; Йв 34:10; Пс 92:15; Єз 18:25—31; 33:17—20).

Єгова — Праведний. Єврейські слова це́дек і цедака́, а також грецьке слово дікайосı́не часто стосуються правильності доріг Бога як Всевладного Господа (Йв 37:23; Пс 71:19; 89:14), правильності його дій, коли він виносить і виконує вироки та встановлює справедливість (Пс 9:8; 85:11; Іс 26:9; 2Кр 3:9), карає тих, хто видає себе за його народ (Іс 10:22), обстоює свою праведність у суді (Пс 51:4; Рм 3:4, 5) і оправдовує свій народ (Мих 7:9).

Єгову названо «оселею праведності» (Єр 50:7). Він Праведний в абсолютному значенні, і його творіння можуть бути праведними тільки завдяки взаєминам з ним. Єгова неухильно дотримується своїх норм праведності. Тому всі його творіння можуть йому цілковито довіряти. У Псалмі 89:14 про нього написано: «Праведність і справедливість — основа твого престолу».

Праведність і милосердя. Праведність, справедливість, святість і чистота Єгови такі, що він не може терпіти гріх (Пс 5:4; Іс 6:3, 5; Ав 1:13; 1Пт 1:15). Тому він не може простити гріхи людства, не дотримавши норм справедливості, тобто простити без правової підстави. Але завдяки своїй незаслуженій доброті він надав цю законну підставу і віддав свого Сина в жертву для примирення, або для покриття гріхів. Таким чином він має право виявити милосердя до грішників, які визнають цю жертву. Ось як це пояснює Павло: «Тепер стало зрозуміло, що можна досягти Божої праведності незалежно від вимог закону... Божої праведності завдяки вірі в Ісуса Христа... Усі люди згрішили й не можуть віддзеркалювати Божу славу. Але Бог наділив їх великим даром, коли завдяки своїй незаслуженій доброті визнав їх праведними, давши їм визволення на основі викупу, який заплатив Христос Ісус... [Бог] залишається праведним, коли визнає́ праведною людину [людину з успадкованим гріхом], яка вірить в Ісуса» (Рм 3:21—26; див. ВИЗНАВАТИ ПРАВЕДНИМ).