Праведність наділяється на основі віри. Павло доводить цей пункт і тему свого Послання, коли пише: «Я не соромлюсь Євангелії, бож вона — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. Праведність бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою» (Римлян 1:16, 17, Огієнко, 1988).

У 1 до 4 розділах Послання до римлян, Павло обговорює правду, що всі люди грішні. Отже, єдиний спосіб яким людина може бути визнана праведною є на основі віри. Правда, євреї старались бути праведними додержуванням Мойсеєвого Закону, але без успіху. Тому-то Павло сміливо каже: «Юдеї й греки, вони всі під гріхом». Він доводить цю непопулярну правду кількома цитатами (Римлян 3:9, Хоменко).

Тому що «жодне тіло ділами закону не виправдується», то яка ж є надія? Бог визнаватиме людей праведними як дар на основі Ісусової викупної жертви (Римлян 3:20, 24). Щоб скористатись з цієї жертви, то конче треба покладати віру в неї. Чи ж думка, що людей визнано праведними на основі віри є щось нове? Зовсім ні. Бог визнав Авраама бути праведним через його віру ще перед впровадженням Закону (Римлян 4:3).

Довівши важливість віри, у 5 розділі Павло обговорює основу християнської віри. Основа — це Ісус, Якого праведне життя скасовує погані результати Адамового гріха для тих, що покладають віру в Нього. І таким чином «через чин справедливости одного», а не додержуванням Мойсеєвого Закону, «на всіх людей приходить життєдайне оправдання» (Римлян 5:18, Хоменко).