Єврейські слова це́дек і цедака́, а також грецьке слово дікайосı́не часто стосуються правильності доріг Бога як Всевладного Господа (Йв 37:23; Пс 71:19; 89:14), правильності його дій, коли він виносить і виконує вироки та встановлює справедливість (Пс 9:8; 85:11; Іс 26:9; 2Кр 3:9), карає тих, хто видає себе за його народ (Іс 10:22), обстоює свою праведність у суді (Пс 51:4; Рм 3:4, 5) і оправдовує свій народ (Мих 7:9).

грецьке дікайосı́не передають думку про чесність та порядність і стосуються мірила та норми, які визначають, що є правильним. Слово «праведність» часто вживається поряд зі словом «судити», через що набуває юридичного відтінку (тому ці євр. і грец. слова іноді перекладаються як «справедливість») (Пс 35:24; 72:2; 96:13; Іс 11:4; Об 19:11).

Знавець давньогрецької мови Кеннет Уест пише: «Бог є найвищим мірилом, за яким визначається значення слова дікайос [праведний] і завдяки якому це значення лишається постійним та незмінним, тому що Він сам є незмінним». Далі К. Уест цитує Германа Кремера: «Праведність у біблійному розумінні — це правота, мірилом якої є Бог; вона визначається за Божими нормами; про неї свідчить поведінка, що подобається Богові; найголовніше те, що поняття праведності залежить від Бога і пов’язане з тим, як людина поводиться стосовно Бога. Це є і це називається дікайосуне теу (Божа праведність) (Рим. 3:21; 1:17); праведність, яка притаманна Богові і яку Він цінує; праведність, яка відображає Божу особистість, див. Еф. 4:24; саме про таку праведність євангеліє (Рим. 1:17) звіщає світові, який звик жити за іншими нормами» (Wuest K. S. Studies in the Vocabulary of the Greek New Testament, 1946. P. 37).