Військове значення

Найшвидше будівництво доріг розвивалося через прагнення створювати імперії. Наприклад, за часів цезарів по Європі, Північній Африці та Близькому Сходу дороги Римської імперії простяглися на 80 000 кілометрів. Коли римські солдати не були на війні, їм часом наказували будувати й ремонтувати дороги.

Будування доріг — це наука

Римські геодезисти, послуговуючись інструментом ґрома, прокладали дороги, рівні, як стріли. Каменярі витісували надзвичайно гарні верстові стовпи, а інженери встановлювали ліміт ваги для вантажу. Дороги мали основу та довговічне покриття. Але головний фактор довговічності цих доріг — прекрасна дренажна система, ефективність якої збільшувалась незначною кривизною полотна, а також тим, що дороги були вищі від рівня довколишньої місцевості. Тоді продавалися навіть карти доріг.

«Досягнення римлян як будівельників доріг такі, що тим, хто про них пише, важко уникнути постійного вихваляння, і навряд чи якась інша пам’ятка минулого людини служила довше, ніж італійські дороги»,— зазначив один історик.

Аппієва дорога, що пролягає на південь від Рима, згідно з книжкою «Історія доріг», є «першою в історії західної людини довгою брукованою дорогою». Ця знаменита дорога в середньому 6 метрів завширшки і вимощена великими плитами з лави. Ув’язненого апостола Павла доставили в Рим Аппієвою дорогою, частинами якої послуговуються дотепер (Дії 28:15, 16, Хом.).