«Церква завжди виконувала свій обов’язок нагляду за книжками, однак до винаходу книгодрукування не було потреби складати каталог заборонених книжок, адже небезпечні рукописи просто спалювали»,— говориться в італійській католицькій енциклопедії («Enciclopedia Cattolica»).

У 1559 році папа Павло IV опублікував перший «Індекс заборонених книг», тобто перелік праць, які католикам не можна було читати, продавати, перекладати і зберігати в себе. Вважалося, що ці книжки шкідливі і загрожують вірі й моральності. «Індекс» забороняв читати переклади Біблії народною мовою, у тому числі переклад Бручіолі. Тих, хто не підкорявся забороні, відлучали від церкви. У 1596 році «Індекс» було розширено. Церква більше не дозволяла перекладати чи друкувати Біблію мовою народу, а вже перекладені Біблії знищувала.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Італійські переклади Біблії в «Індексі заборонених книг» були позначені як небезпечні.