У Додатку був перелік заборонених видань Біблії, зокрема туди ввійшли усі переклади мовою простого люду.

По багатьох місцях вже й раніше існували заборони, проте «створивши знаряддя, яке мало діяти на території усіх католицьких країн, церква вперше офіційно виступила проти друкування, читання і володіння Святою книгою мовами простого люду»,— пояснює Джіліола Франьїто, викладач нової історії в Пармському університеті (Італія).

Після того як Конгрегація індексу уклала третє видання «Індексу заборонених книг» і в березні 1596 року Климент VIII оголосив про його вихід, Конгрегація священної канцелярії звернулась з вимогою призупинити введення його в дію, доки не буде внесено усіх перекладів Біблії загальновживаною мовою.

Біблія простими мовами

З історії «Індексу заборонених книг» видно, що з усіх «шкідливих книжок» особливою мішенню була Біблія мовами простого люду. Фахівець Хесус Мартінес Буханда пояснює, що в XVI сторіччі у списку індексу містилося «близько 210 видань цілої Біблії або Нового Завіту». У XVI столітті італійці дуже любили читати Біблію. Однак «Індекс заборонених книг», який суворо забороняв Святе Письмо простими мовами, повністю змінив ставлення людей до Божого Слова. «Унаслідок заборон, накладених на Святе Письмо як на джерело єресі, італійці почали плутати його з книжками єретиків»,— каже Джіліола Франьїто. Вона додає: «Шлях до спасіння для католиків Південної Європи пролягав через катехізис» і «цінними вважались люди, які були немовлятами в духовному розумінні, а не зрілими християнами».

Лише у 1757 році папа Бенедикт XIV дав дозвіл на читання «перекладів Біблії простими мовами, які схвалював Апостольський престол».