Пізніше церква засудила Вальдо та його послідовників як єретиків, і монахи спалили рукописи з перекладом. З того часу духівництво чинило опір кожній спробі дати Боже Слово в руки простих людей.

Церква виявила свою стратегію в 1211 році, організувавши в місті Метц, що на сході Франції, публічне спалення Біблій. У 1229 році Тулузький собор категорично заборонив мирянам користуватися будь-яким перекладом Біблії мовою простих людей. Далі, в 1234 році, Таррагонський собор заборонив посідання Біблії будь-якою з романських мов (мов, що походять від латини) навіть духівництву.

Католицька церква відмовилась зробити будь-які зміни у своїй тактиці, але боротьбу було програно. У XIX столітті папи, непохитно виступаючи проти Біблій мовою простих людей, видали серію указів. У 1897 році папа Лев XIII знову підтвердив, що «усі переклади Святих Книг, зроблені будь-яким некатолицьким автором будь-якою мовою народу, заборонені, особливо якщо їх опублікували біблійні товариства, кілька разів засуджені римським папою».