За визначенням «Католицької енциклопедії» (англ.), День всіх святих — це свято «на честь усіх святих, знаних і незнаних». Під кінець другого століття так звані християни, вважаючи, що ті, хто був замучений за свою віру, вже є з Христом у небі і можуть за них заступитися, почали поклонятись і молитися їм. Щорічне святкування було запроваджено 13 травняb 609 або 610 року н. е., коли папа Боніфацій IV присвятив Марії та усім мученикам Пантеон — римський храм усіх богів. Тож, як зазначає Маркал, «римські боги поступилися місцем святим переможної релігії».

А змінив дату з травня на листопад папа Григорій III (731—741 роки н. е.), який присвятив усім святим каплицю в Римі і наказав, щоб їх вшановували 1 листопада. Точна причина цієї зміни невідома. Можливо, папа зробив це тому, що таке свято вже відзначалося того числа в Англії. У «Релігійній енциклопедії» говориться, що «під час християнізації Великобританії кельти продовжували святкувати Самайн. Тоді британська церква спробувала відвернути їхню увагу від поганських звичаїв, додавши в календарі на той самий день, що й Самайн, християнське свято. (...) Можливо, власне це середньовічне британське відзначання Дня всіх святих дало поштовх святкуванню його в християнських церквах по цілому світі».

Маркал також вказує на дедалі більший вплив у Європі ірландських ченців. «Нова католицька енциклопедія» (англ.) каже: «Ірландці часто призначали перший день місяця для якогось важливого свята. І оскільки на 1 листопада припадав також початок кельтської зими, це була відповідна дата для свята всіх святих». Зрештою 835 року н. е. папа Григорій IV зробив це свято всесвітнім.

Церква зрозуміла, що не в силі викоренити язичницьких вірувань з сердець своєї пастви, тому просто сховала їх під «маскою християнства». «Релігійна енциклопедія», підкреслюючи цей факт, каже: «У день християнського свята Всіх святих вшановується пам’ять відомих і невідомих християнських святих, подібно як під час Самайна віддавали шану кельтським божествам».