«ОХРЕЩЕНИЙ в костелі через занурення у воду». Під таким заголовком 2001 року вийшла стаття в одній французькій газеті. Однак на фотографії було зображено новонаверненого, що стоїть лише по коліна у воді в хрещальному басейні, і католицького єпископа, який ллє йому воду на голову. Власне такий обряд хрещення здійснюють у багатьох частинах світу. Він свідчить про нову тенденцію в католицизмі, яка з’явилася після II Ватиканського собору (1962—1965 роки).

Повне чи часткове занурення?

Чи повністю занурювали людей у воду під час хрещення у баптистеріях? Деякі знавці католицизму вважають, що ні. Вони посилаються на праці, які припускають, що хрещення через окроплення (коли виливали воду на голову) було звичною процедурою в період становлення католицької церкви. Ці історики також зауважують, що багато купалень були не глибші одного метра. Тож занурити в них дорослу людину було неможливо. А в «Католицькій енциклопедії» (англ.) говориться, що в Пуатьє «священнослужитель міг стояти на нижній сходинці і навіть не намочити ніг».

Однак художні зображення навіть пізнішого періоду показують, що хрещення відбувалось через повне занурення. Особа, яка мала охреститись, стояла по груди, а то й по шию у воді (дивіться фотографії вгорі). Чи можливо було повністю занурити у воду дорослу людину середнього зросту, якщо вода сягала їй лише до пояса? В одній книжці сказано, що стік води можна було тимчасово призупинити, поки людину, яка ставала на коліна або присідала, повністю не занурятьb. Професор П’єр Жюнель, знавець католицьких церковних ритуалів, пояснює: «[Людина] стояла по пояс у воді. А священик або диякон клав їй руку на голову і занурював її у воду лицем донизу».

Баптистерії зменшуються в розмірах

Згодом проста церемонія хрещення, яку проводили в часи апостолів, перетворилась на складний ритуал. Тепер для хрещення потрібен був спеціальний одяг, а сам обряд супроводжувався особливими жестами, молитвами-заклинаннями, освяченням води, повторенням символів віри та помазанням. Часткове занурення ставало дедалі поширенішим. Купелі почали зменшувати, деякі навіть уполовину від початкових розмірів або й ще більше. Наприклад, у баптистерії міста Казер на півдні Франції купіль, котра мала 1,2 метра завглибшки, у VI столітті зменшили до 48 сантиметрів. Пізніше, в XII столітті, римо-католицька церква відмовилась також і від часткового занурення, замінивши його кропленням. За словами професора П’єра Шоню, це сталося тому, що «хрещення новонароджених дітей поширилось у країнах з суворим кліматом. Адже немовлят неможливо було занурювати в холодну воду».

Усе це призвело до того, що місця для хрещення почали будували зовсім малими. Історик Фредерік Бюле, який вивчає походження обряду хрещення, каже: «Археологічні знахідки, письмові джерела, а також картини і скульптури свідчать, що хрещення зазнало еволюції: від повного занурення дорослих у I столітті християнської ери до окроплення немовлят. Проміжними стадіями цього перетворення було часткове занурення дорослих і повне занурення дітей».

Сьогодні, здається, хрещення дорослих через часткове занурення знову набуває популярності. Тому тепер баптистерії будуть більшими.