Подібно Католицька енциклопедія каже: „Ці уривки [1 Тимофія 3:2, 12; Тита 1:6] дуже суперечать поглядові, що обітниця безшлюбності була спочатку обов’язково нав’язана священикам... Ця свобода вибору, здається, тривала протягом цілої ери, яку можна назвати... час першого церковного законодавства, [тобто] до часу Константина і Нікейського собору”.

Сама Католицька енциклопедія признає, що Рим був обвинувачений в тім, що застосовував закон безшлюб’я, щоб „забезпечити підкорення священиків центральній владі Римського престолу”.

Про наслідки того, що священикам забороняли одружуватись, Католицька енциклопедія каже: „Ми не хочемо заперечувати або пробачати дуже погану моральність тих, які звуть себе християнами, католицького духівництва в різних ерах світової історії й по різних країнах”.

„У Новому Завіті ми не знаходимо жодного доказу, що апостоли або ті, яких вони висвячували нав’язували на духівництво примусово нав’язаної безшлюбності”.— Католицька енциклопедія.

„Зрештою, 1123 року, на засіданні першого Латеранського собору, запровадили закон [більш точно затверджений другим Латеранським собором], не дуже ясно висловлений, який вважали, оголошував подружжя піддияконів або священиків яких-небудь вищих орденів бути незаконним... Можна сказати, що це була перемога для справи безшлюбності”. (Курсив наш.) — Католицька енциклопедія.