У той чи інший час декотрі провідні релігії приймали целібат як вимогу для своїх служителів. Але католицизм є релігією загальновизнаного християнства, для котрої целібат став розпізнавальним знаком. Нині щодо целібату в католиків ведуться суперечки. У «Тримісячнику Вільсона» (англ.) говорилося, що «неодноразові вивчення, проведені за останні десятиріччя, показали, що обов’язковий целібат, котрий є вимогою для католицьких священиків від XII століття, є коренем церковних проблем у набиранні й утриманні нових священиків». За словами соціолога Річарда А. Шоенгера, «незаперечні факти історії та соціальних змін свідчать проти обов’язкової безшлюбності для католицького духівництва». Який погляд Біблії на целібат?

«Виправдалася мудрість своїми ділами»,— сказав Ісус Христос (Матвія 11:19). Також і безглуздість відхилення від Божих норм виявилася у своїх ділах та наслідках. Письменник Дейвід Райс взяв інтерв’ю у багатьох священиків по світі про питання обов’язкового целібату. Декотрі з тих, з ким він розмовляв, сказали: «Ти залишаєшся священиком, наскільки можеш допомагаєш іншим і скромно віддаєш себе у сексуальне розпорядження присвячених і готових на все жінок, які захоплюються тобою».

Цитуючи Матвія 7:20, Райс говорить: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх»,— сказав Ісус». Потім він згадує трагедії, які стали наслідком примусової безшлюбності: «Плоди обов’язкової безшлюбності — це тисячі чоловіків, котрі ведуть подвійне життя, тисячі жінок, життя яких зруйновано, тисячі дітей, котрих відштовхнули їхні висвячені батьки, не говорячи вже про емоційні рани самих священиків».