Конфлікт Церкви з Галілеєм

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІТАЛІЇ

ЧЕРВЕНЬ, 22 числа, 1633 року. Кволий літній чоловік стоїть на колінах перед судом римської інквізиції. Він — один з найвидатніших учених свого часу. Його наукові переконання базуються на багаторічних вивченнях і дослідженнях. Але щоб урятувати собі життя, він мусить зректися очевидної для нього правди.

Звали його Галілео Галілей. Суд над Галілеєм, як його прийнято називати, підняв запитання, викликав сумніви й суперечки, які й понині не до кінця вляглись, хоча минуло вже 370 років. Той суд залишив незгладимий слід в історії релігії та науки. Але чому він спричинив скільки шуму? Чому навіть у наш час суд над Галілеєм привертає увагу людей? Чи він справді став початком, як сказав один письменник, «розколу між наукою і релігією»?

Затяжна суперечка між Галілеєм і церковною ієрархією закінчилась для славетного вченого драматичною розв’язкою — судом інквізиції. Як і чому почалась ця конфронтація?

Конфлікт з Римом

Ще в кінці XVI сторіччя Галілео Галілей прийняв теорію Коперника. За твердженням Коперника, Земля рухається довкола Сонця, а не навпаки, і це називається геліоцентричною системою (з Сонцем у центрі). У 1610 році Галілей за допомогою телескопа відкрив низку нових небесних тіл і остаточно переконався в існуванні геліоцентричної системи.

Згідно з однією італійською енциклопедією («Grande Dizionario Enciclopedico UTET»), усі ці дослідження Галілей робив не лише заради наукових відкриттів. Він прагнув переконати «тогочасних можновладців (принців і кардиналів)» у тому, що Коперникова теорія є правдивою. Галілей щиро сподівався, що впливові друзі допоможуть йому побороти опір Церкви і навіть здобути її підтримку.

Отож, 1611 року він приїздить до Риму і зустрічається з високопоставленими представниками духівництва, аби дати їм можливість через телескоп самим побачити його астрономічні відкриття. Але не так сталось, як сподівалось. У 1616 році Галілея починають офіційно звинувачувати в єресі.

Богослови римської інквізиції затаврували геліоцентричну теорію, сказавши, що «з погляду філософії — це нісенітниця й абсурд, відкрита єресь, тому що багато її положень явно суперечать буквальному розумінню Святого Письма, його загальноприйнятому тлумаченню і його суті, висловленій Святими Отцями та докторами богослов’я».

Галілей зустрівся з кардиналом Роберто Белларміно, якого вважали найблискучішим католицьким теологом того часу і називали «молотом для єретиків». Белларміно офіційно попередив Галілея не поширювати своїх ідей про геліоцентричну систему.

Перед судом інквізиції

Галілео Галілей намагався бути обережним, проте і надалі обстоював ідеї Коперника. Пройшло сімнадцять літ, і 1633 року вчений став перед судом інквізиції. На той час кардинал Белларміно вже помер, але замість нього у Галілея з’явився новий противник — папа Урбан VIII, який раніше ставився до вченого прихильно. Нині дехто називає цей суд одним з найбільш відомих і несправедливих судів минулого, його навіть прирівнюють до суду над Сократом та Ісусом.

Чому відбувся той суд? Галілей написав книжку «Діалог про дві найголовніші системи світу», в якій обстоював геліоцентричну систему. У 1632 році вченого викликали в Рим на суд. Але через хворобу і поважний вік (70 років) Галілей відразу приїхати не зміг. Це він зробив наступного року, коли йому вже почали погрожувати кайданами і застосуванням сили. Папа наказав допитати Галілея і, якщо потрібно, навіть застосувати тортури.

Тепер ніхто точно не знає, чи цього літнього хворого чоловіка піддавали тортурам. Але у судовому вироку можна прочитати, що Галілей пройшов «строге розслідування». За словами історика італійського права Італо Мерої, у ті часи ця фраза була синонімом до слова «тортури». З цим твердженням погоджується також немало інших учених.

Двадцять другого червня 1633 року в похмурій залі у присутності інквізиторів Галілею зачитали вирок. Його звинуватили у тому, що він «дотримується лжевчення, котре суперечить Святому і Божественному Письму, твердить, що Сонце... не рухається зі сходу на захід і що Земля обертається й не є центром світу».

Галілей не хотів ставати мучеником, тому був змушений зректися своїх поглядів. Після того як зачитали вирок, постарілий науковець в одязі покутника, стоячи на колінах, урочисто заявив: «Відкидаю, проклинаю і зневажаю помилки та єресь [теорію Коперника], а також усі інші помилки, єресі або секти, які суперечать Святій Церкві».

Існує легенда, ніби після зречення Галілей тупнув ногою і вигукнув: «Все ж вона крутиться!» Дослідники кажуть, що через відречення од своїх відкриттів Галілея до кінця життя мучило сумління. Його засудили до ув’язнення, але замінили цей вирок на довічний домашній арешт. Останні роки життя він провів в ізоляції і під кінець зовсім осліп.

Папа Урбан VIII і богослови римської інквізиції фактично засудили Коперникову теорію, заявивши, що вона суперечить Біблії. Противники Галілея послались на слова Ісуса Навина: «Стань, сонце» (Ісуса Навина 10:12). Цю фразу, як вони твердили, треба розуміти буквально. Але чи Біблія справді суперечить теорії Коперника? Зовсім ні.

Розбіжність між наукою і релігією виникає тоді, коли неправильно тлумачити Святе Письмо. Галілей це розумів. Ось що він написав одному зі своїх учнів: «Писання не помиляється, помилятись можуть його тлумачі й коментатори. А найбільше і найчастіше помиляються вони тоді, коли невідступно вдаються до буквального трактування». Кожен, хто серйозно досліджує Біблію, з цим погодитьсяa.

У своїх доводах Галілей пішов далі. Він сказав, що дві книги — Біблія і книга природи — були написані одним Автором, а отже не можуть мати розбіжностей. Проте далі Галілей додав, що людина не може «з упевненістю твердити, ніби всі тлумачі мають божественне натхнення». Можливо, саме ця непряма критика офіційних церковних тлумачень у декого викликала обурення і довела до суду римської інквізиції над ученим. Їх розізлило те, що звичайний мирянин втручався у справи, якими займається лише Церква.

Деякі богослови, вказуючи на суд над Галілеєм, висунули сумніви стосовно віри в непомильність Церкви і папи. Католицький теолог Ганс Кюнґ писав, що «численні й незаперечні» помилки «в офіційних церковних вченнях», а також «засудження Галілея» поставили під сумнів догмат про непомильність.

Чи Галілея оправдали?

У листопаді 1979 року, через рік після обрання, папа Іван Павло II вирішив переглянути ставлення Церкви до Галілея. За словами папи, вчений «вельми постраждав... від людей та церковних інституцій». Через тринадцять років, у 1992-му, призначена папою комісія заявила: «Деякі теологи, сучасники Галілея... не могли збагнути глибокої, не буквальної суті Святого Письма, зокрема тих його місць, де описано матеріальну будову створеного Всесвіту».

Але зауважте, геліоцентричну теорію критикували не лише теологи. Наприклад, папа Урбан VIII, який відіграв чільну роль у суді над Галілеєм, твердо наполягав, аби учений перестав підривати давнє церковне вчення про те, що Земля є центром Усесвіту. Однак у Біблії немає цього вчення, його запозичили в грецького філософа Арістотеля.

Після того як комісія ретельно переглянула справу Галілея, папа назвав рішення суду інквізиції «поспішним і невдалим». Чи вченого оправдали? Один письменник висловився так: «Дехто говорить про оправдання Галілея, але це абсурд, бо історія визнає винним не Галілея, а церковне судилище». А історик Луіджі Фірпо сказав: «Не переслідувачам оправдовувати свої жертви».

Біблія прирівнюється до «світильника, що світить у темному місці» (2 Петра 1:19). Галілео Галілей захищав її від неправильного трактування. Але Церква, намагаючись за допомогою Біблії захищати людські традиції, робила якраз навпаки.