Імператор ‘збуджує своє серце’ проти Зіновії

Десь у 270 році н. е. імператором Риму став Авреліан. Його легіони з успіхом відбили й покарали варварів у північних територіях. У 271 році н. е. Авреліан, котрий тепер представляв «північного царя» з Даниїлового пророцтва, ‘збудив свою силу та своє серце на південного царя’, яким була Зіновія (Даниїла 11:25а). Авреліан послав частину свого війська прямо в Єгипет, а сам повів велику армію на схід через Малу Азію.

Південний цар — правляча сила на чолі із Зіновією — ‘підготувався до війни’ проти Авреліана «з військом великим та дуже міцним» під командуванням двох генералів, Завдія та Заббая (Даниїла 11:25б). Що ж до Авреліана, то він захопив Єгипет і вирушив у каральний похід у напрямку Малої Азії та Сирії. Зіновія зазнала поразки під Емессою (сучасний Хомс) і відступила до Пальміри.

Коли Авреліан оточив Пальміру, Зіновія, сподіваючись отримати допомогу, разом зі своїм сином вирішила втекти до Персії, але так і не дісталася туди, бо потрапила в полон до римлян коло Євфрату. Жителі Пальміри здали місто 272 року н. е. Виявивши великодушність до його мешканців, Авреліан зібрав величезну кількість здобичі, серед якої був ідол з храму Сонця, та повернувся до Рима. Римський імператор пощадив Зіновію, зробивши її окрасою своєї тріумфальної процесії по Риму в 274 році н. е. Решту свого життя Зіновія провела в Римі як дружина місцевого можновладця.

Знищення міста в пустелі

Декілька місяців після того, як Авреліан захопив Пальміру, жителі того міста вирізали залишений ним римський гарнізон. Почувши про бунт, Авреліан негайно наказав своїм воїнам знову збиратися в дорогу до Пальміри; на цей раз на мешканців міста чекала жахлива розплата. Ті, хто спромігся врятуватись під час безжалісної різанини, були продані в рабство. Горде місто було сплюндроване й знищене, перетворившись на полишену груду каміння. Так метушливий метрополіс знову став усього лиш ‘Тадмором у пустині’.

Коли Зіновія виступила проти Риму, вона та імператор Авреліан мимовільно зіграли свою роль як «південний цар» і «північний цар». Цим вони сповнили частину надзвичайно детального пророцтва, записаного пророком Єгови десь за 800 років до тих подій. (Даниїла, розділ 11). Через яскраву особистість Зіновії багато хто був у захопленні від цієї жінки. Проте найбільше значення має її роль як представника політичної сили, передреченої в пророцтві Даниїла. Правління Зіновії тривало не більше п’яти років. Сьогодні столиця її царства, Пальміра,— це звичайне село. Навіть могутня Римська імперія невдовзі після того зазнала краху та поступилася сучасним царствам. Яке майбутнє чекає ці держави? Їхня доля також визначена безпомилковим виповненням біблійних пророцтв (Даниїла 2:44).

Спадщина Зіновії

Повернувшись до Рима після перемоги над Зіновією, царицею Пальміри, імператор Авреліан побудував храм Сонця. Там він установив вивезені з її міста статуї бога-сонця. У журналі «Історія сьогодні» (англ.) описуються подальші події: «Найбільш впливовим учинком Авреліана було, мабуть, те, що 274 року по Р. Х. він започаткував щорічне свято Сонця, яке припадало на день зимового сонцестояння, тобто на 25 грудня. Коли імперія стала християнською, на цю дату був перенесений день народження Христа, аби зробити нову релігію більш прийнятною для тих, кому подобались колишні святкування. Цікаво, що [люди] святкують наше Різдво виключно завдяки імператриці Зіновії».