У римлян рабство процвітало ще в більшій мірі, ніж у греків. За днів апостола Павла, можливо, половина населення Риму — сотні тисяч людей — були рабами. Римська імперія щороку здобувала десь півмільйона невільників, які б будували пам’ятники, працювали в копальнях, обробляли поля та прислуговували на величезних віллах багатіївa. Зазвичай рабами ставали полонені, отже ненаситна потреба Риму у збільшенні кількості невільників була могутньою спонукою для імперії продовжувати точити війни.