Єгова змінює часи та пори в Румунії

ВІТРИ перемін повіяли у Східну Європу в 1989 році. Протягом декількох місяців уряди, що колись стояли, наче непереможні фортеці, повалилися один за одним, як доміно. З політичною переміною прийшли соціальні та економічні переміни, але найбільше Свідків Єгови цікавить релігійна переміна. У країні за країною Свідки Єгови отримували офіційне визнання, їм було повернено свободу, щоб вільно займатися своєю релігійною діяльністю.

Але здавалося, що в Румунії все буде по-іншому. Уряд так міцно утримував контроль над людьми, що вітри перемін, здавалося, не матимуть значного впливу. Коли Свідки Єгови в цій країні чули про те, що відбувається у країнах Східної Європи, то запитували себе: «Чи ми отримаємо свободу поклоніння ще перед Армагеддоном?» Вони з нетерпінням чекали часу, коли зможуть збиратися зі своїми духовними братами і сестрами на християнські зібрання, прилюдно проповідувати добру новину про Царство і вільно вивчати біблійні публікації, не ховаючи їх у постійному страху. Це все здавалося лише мрією.

Але мрія стала реальністю! Це відбулося у грудні 1989 року. На здивування усіх режим Чаушеску раптом було повалено. Несподівано ці християни отримали визволення. Свідки Єгови в Румунії були визнані законом як релігійна організація 9 квітня 1990 року. Єгова змінив для 17 000 активних місцевих Свідків часи та пори. (Порівняйте Даниїла 2:21).

Довга історія

У 1911 році Кароль Шабо і Йосиф Кісс повернулися до Румунії із Сполучених Штатів, де вони колись пізнали біблійну правду і присвятили своє життя Єгові для виконання його волі. Їм хотілося розповідати добру новину своїм землякам. Повернувшись в Румунію, вони відразу почали проповідувати. Але коли вибухнула перша світова війна, їх арештували за діяльність. Проте посіяне ними насіння Царства почало давати плоди. До 1920 року, коли працю було реорганізовано, в Румунії вже було коло 1800 вісників Царства.

У цей час в Румунії все більше й більше відчувався революційний дух, який розгорявся на Балканах, і неспокій постійно зростав. Незважаючи на важкі часи, наші духовні брати продовжували працювати. У 1924 році Товариство Вартової башти відкрило бюро на вулиці Реґіна-Марія 26 у місті Клуж-Напока, щоб наглядати за працею в Румунії, Угорщині, Болгарії, Югославії та Албанії.

Окрім постійного напруження політичної ситуації і труднощів, які створювалися властями, виникнули ускладнення у самій організації. «Щорічник за 1930 рік» (англ.) повідомляє: «Через невірність однієї особи, яку Товариство направило туди, брати розпорошилися, а їхнє довір’я дуже похитнулося. Товариство шукає можливості знову відновити діяльність у цій країні, але місцеві власті забороняють будь-яку діяльність, і нам треба чекати доти, доки Господь відкриє більш сприятливий шлях». Тоді, 1930 року, румунський Свідок Мартін Маґяросі, охрещений 1922 року, отримав призначення на нового служителя філіалу; пізніше бюро було перенесено на вулицю Крішана 33, що в Бухаресті. Після довгої боротьби у 1933 році Товариство в Румунії кінець кінцем було зареєстровано як законну корпорацію.

Труднощі продовжуються

Свідки в Румунії продовжували зазнавати суворих випробувань. «Щорічник за 1936 рік» (англ.) повідомляє: «Безсумнівним є те, що ніде на землі брати не мають більших труднощів у праці, ніж в Румунії». Незважаючи на всі несприятливі обставини, у звіті про служіння в Румунії за 1937 рік повідомляється про 75 зборів, у яких загалом 856 вісників. На Спомин прийшло 2608 осіб.

Румунія також відчула на собі вплив другої світової війни. У вересні 1940 року генерал Йон Антонеску захопив державну владу і розпочав правління, подібне до правління Гітлера. Дуже поширеними стали акти терору. Було арештовано сотні братів, їх били, над ними знущалися. Брата Маґяросі арештували у вересні 1942 року, але він таки міг координувати працю у Трансільванії з тюрми.

Переслідування продовжувалося, коли 1944 року країну захопили гітлерівські війська. В одному повідомленні з Бухареста розповідалося про умови під нацистським режимом: «Свідки Єгови в цій країні зазнали великого переслідування. Нас заковували в кайдани з комуністами; священики, які співпрацювали з гітлерівцями, обвинувачували нас у тому, що ми ще гірші від комуністів, багатьох з нас засуджували на 25 років позбавлення волі, на довічне ув’язнення або на смерть».

Кінець кінцем війна закінчилась, і 1 червня 1945 року роботу бюро Товариства в Бухаресті було відновлено. Незважаючи на труднощі з папером, віддані робітники надрукували понад 860 000 брошур і понад 85 000 примірників журналу «Вартова башта» румунською та угорською мовами. Єгова рясно поблагословив їхню важку працю. До 1946 року було охрещено близько 1630 осіб. Головною подією того року був конгрес в Бухаресті 28—29 вересня, на який з’їхались усі Свідки Єгови цієї країни. Представники духівництва докладали всіх зусиль, щоб перешкодити проведенню конгресу та перервати його, але безрезультатно — і близько 15 000 осіб вислухало публічну промову. Це був перший конгрес таких масштабів, проведений братами в Румунії.

Товариство вислало брата Альфреда Рютімана із швейцарського філіалу до Румунії. У серпні 1947 року він міг промовляти до понад 4500 братів у 16 місцевостях, підбадьорюючи їх тим, що чекає попереду. Незабаром Свідки знову зіткнулися з труднощами, але цього разу з боку комуністичного режиму. У лютому 1948 року власті наклали заборону на нашу друкарську та проповідницьку діяльність. У серпні 1949 року було здійснено облаву на тодішнє бюро, яке знаходилося на вулиці Альйон 38. Згодом багатьох братів було арештовано, в тому числі і брата Маґяросі. Цього разу їх обвинувачували в тому, що вони є імперіалістами, їх кидали у в’язниці або висилали у виправно-трудові колонії. Сорок років праця була під забороною, і в цей час Свідки Єгови зазнавали великих страждань. Труднощі, які створювали противники в самій організації, принесли додаткові страждання. Зрештою у 1989 році режим Чаушеску впав, і для них прийшло визволення! Як тепер вони послуговуватимуться своєю свободою?

Знову публічне проповідування

Свідки не гаяли часу. Вони відразу почали проповідувати від дому до дому. Але тим, хто роками в підпіллі мужньо виконував працю проповідування неформально, це давалося не легко. Тепер вони непокоїлися тим, як зможуть публічно проповідувати. Більшості з них ніколи не приходилося цього робити, а дехто проповідував останній раз від дому до дому в кінці 40-х років. Які результати це принесло? Послухаймо.

Було б доречно перше розглянути працю в столиці Бухарест, де живе 2,5 мільйона осіб. Два роки тому в цьому місті було лише чотири збори. Тепер їх вже десять, а 1992 року на відзначання Спомину прийшло понад 2100 осіб. Зважаючи на те що багато зацікавлених роблять чудовий прогрес, можливо, скоро буде засновано нові збори.

Крайова — місто на південному заході країни, де живе коло 300 000 чоловік. До 1990 року в цілому місті було лише близько 80 Свідків. Але почав поширюватися піонерський дух, і праця закипіла. Тільки в 1992 році було охрещено 74 особи і проводилося понад 150 біблійних вивчень. Тепер ці вісники, яких налічується понад 200 осіб, шукають відповідного місця для Залу Царства.

У Тиргу-Муреші одна наша сестра та двоє братів пішли до православного священика, щоб він викреслив їхні імена із церковного реєстру. Коли священик дізнався про мету їхнього візиту, то запросив їх до дому, і вони дуже вдало порозмовляли. Тоді священик сказав: «Я заздрю вам, але не поганою заздрістю. Ми повинні робити те, що робите ви. Дуже зле, що православна церква є сплячим велетнем!» Він взяв від них брошуру «Чи вам вірити в Трійцю?», а також один примірник «Вартової башти». А сестра тішиться, що вже не належить до «сплячого велетня» (Об’явлення 18:4).

Багатозначним є факт, що більшість тих, хто сьогодні навчається правді,— це молоді люди. Чому? Мабуть, вони сподівалися великих змін в уряді, але їхні ілюзії розвіялися. Їх втішає розуміння того, що лише Царство Єгови може назавжди розв’язати наші проблеми (Псалом 146:3—5).

У невеличких місцевостях відбуваються великі події

Околіш — це невеличке село, яке знаходиться на півночі Румунії. У 1920 році один чоловік на ім’я Пінтеа Мойза повернувся з російського фронту, де він був військовополоненим. Колись він був католиком, але перед поверненням додому став баптистом. Через три тижні до нього прийшли Дослідники Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови. Після їхнього візиту він сказав: «Нарешті я знайшов правду про Бога!» До 1924 року в Околіші вже була група з 35 осіб.

Сьогодні з 473 мешканців цього села 170 — вісники Царства. Кожному віснику призначено особисту територію, що становить у середньому два доми, вісники також опрацьовують сусідні села. Усі сповнені оптимізму. Вони щойно побудували гарний Зал Царства на 400 місць. Усю роботу виконали місцеві Свідки.

Валєа-Ларґа — це містечко, де 1914 року зупинилися брати Шабо і Кісс. У цьому містечку, де живе 3700 чоловік, 1991 року було вісім зборів і 582 вісники Царства. На Спомин у 1992 році прийшло 1082 особи — приблизно кожна третя особа в цій долині.

Шлях торують спеціальні піонери

Спеціальні піонери відіграють важливу роль у занесенні доброї новини до людей у віддаленіші місцевості. Як тільки було дано свободу проповідувати, Йонель Албан почав працювати у двох містах, перебуваючи щотижня два дні в місті Оршова, а п’ять днів в Турну-Северіні.

Коли Йонель приїхав до Оршови, там зовсім не було Свідків. Першого тижня він розпочав біблійне вивчення з 14-річним хлопцем. За два місяці цей юнак так змінився, що його приятель і сусід також почали вивчати Біблію. Сусід, якого звали Роланд, що був католиком, зробив надзвичайний прогрес. Вже через півтора місяця він почав брати участь із Йонелем у проповідницькій праці, а через п’ять місяців охрестився. Він відразу розпочав повночасне служіння. Його мати також почала навчатися й охрестилася на обласному конгресі «Носії світла» 1992 року. Тепер в Оршові десять вісників, і вони проводять 30 домашніх біблійних вивчень.

Першим, хто прийняв правду в Турну-Северіні, був адміністратор готелю, де жив Йонель. Через два місяці цей чоловік став неохрещеним вісником, а через три місяці охрестився. Тепер він є одним з 32 місцевих вісників, які в загальному проводять 84 домашніх біблійних вивчення.

Ще одна спеціальна піонерка — Ґабріела Джейка, яка служила сталою піонеркою навіть тоді, коли наша діяльність була під забороною. Вона бажала працювати там, де є більша потреба. Їй було призначено безкраю територію. Іноді треба було їхати 100—160 кілометрів, щоб відвідати зацікавлених осіб. Одним із міст, в якому вона працювала, є Мотру, де було лише чотири Свідки. «Через розширення діяльності в Мотру священики та представники інших релігійних груп почали нам перешкоджати,— розповідає вона.— Вони вплинули на мера міста та поліцію, щоб ті примусили сім’ї, у яких я мешкала, виставити мене за двері. Таким чином, майже кожного місяця я була вимушена шукати житло».

Ґабріела розпочала вивчення з одною атеїсткою з Оршови, яка сказала, що не цікавиться ні релігією, ні Біблією. Вже через чотири місяці вивчення ця жінка почала захищати Біблію. Хоч вечорами чоловік не впускав її до дому та погрожував розлучитися або вбити її, вона була непохитною. Ще перед хрещенням вона проводила десять біблійних вивчень.

Дивовижна перспектива на майбутнє

У серпні 1992 року Румунія досягнула найвищого числа в 24 752 вісники, що у 286 зборах. На Спомин прийшло понад 66 000 осіб. У маленькому бюро філіалу в Бухаресті наполегливо працюють 17 працівників, щоб доглядати за духовними потребами своїх братів. Вони сподіваються, що незабаром почнеться будівництво більшого філіалу.

Свідки Єгови в Румунії не перестають дивуватися, як швидко відбулися зміни в останні декілька років. Вони вдячні Богу Єгові за те, що є частиною міжнародного збору, який носить його ім’я і скеровує людей до точного знання про нього та про його незмінний намір. Після стількох років труднощів та переслідування які ж вдячні вони Єгові за те, що він по-справжньому змінив часи та пори в Румунії!

[Карта на сторінці 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

УГОРЩИНА

РУМУНІЯ

Бухарест

Клуж-Напока

Крайова

Тиргу-Муреш

Оршова

Турну-Северін

Мотру

Турда

БОЛГАРІЯ

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

1) Приблизно 700 Свідків збиралося у лісі в 1947 році.

2) Запрошення на публічну промову. 1946 рік.

3) Конгрес у місті Алба-Юлія. 1992 рік.

4) Проповідування в Клуж-Напоці сьогодні.

5) Зал Царства поблизу міста Турда.

6) Сім’я Бетелю в Бухаресті.