У Тиргу-Муреші одна наша сестра та двоє братів пішли до православного священика, щоб він викреслив їхні імена із церковного реєстру. Коли священик дізнався про мету їхнього візиту, то запросив їх до дому, і вони дуже вдало порозмовляли. Тоді священик сказав: «Я заздрю вам, але не поганою заздрістю. Ми повинні робити те, що робите ви. Дуже зле, що православна церква є сплячим велетнем!» Він взяв від них брошуру «Чи вам вірити в Трійцю?», а також один примірник «Вартової башти». А сестра тішиться, що вже не належить до «сплячого велетня» (Об’явлення 18:4).

У невеличких місцевостях відбуваються великі події

Околіш — це невеличке село, яке знаходиться на півночі Румунії. У 1920 році один чоловік на ім’я Пінтеа Мойза повернувся з російського фронту, де він був військовополоненим. Колись він був католиком, але перед поверненням додому став баптистом. Через три тижні до нього прийшли Дослідники Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови. Після їхнього візиту він сказав: «Нарешті я знайшов правду про Бога!»

Коли Йонель приїхав до Оршови, там зовсім не було Свідків. Першого тижня він розпочав біблійне вивчення з 14-річним хлопцем. За два місяці цей юнак так змінився, що його приятель і сусід також почали вивчати Біблію. Сусід, якого звали Роланд, що був католиком, зробив надзвичайний прогрес. Вже через півтора місяця він почав брати участь із Йонелем у проповідницькій праці, а через п’ять місяців охрестився. Він відразу розпочав повночасне служіння. Його мати також почала навчатися й охрестилася на обласному конгресі «Носії світла» 1992 року. Тепер в Оршові десять вісників, і вони проводять 30 домашніх біблійних вивчень.

Першим, хто прийняв правду в Турну-Северіні, був адміністратор готелю, де жив Йонель. Через два місяці цей чоловік став неохрещеним вісником, а через три місяці охрестився. Тепер він є одним з 32 місцевих вісників, які в загальному проводять 84 домашніх біблійних вивчення.

Ще одна спеціальна піонерка — Ґабріела Джейка, яка служила сталою піонеркою навіть тоді, коли наша діяльність була під забороною. Вона бажала працювати там, де є більша потреба. Їй було призначено безкраю територію. Іноді треба було їхати 100—160 кілометрів, щоб відвідати зацікавлених осіб. Одним із міст, в якому вона працювала, є Мотру, де було лише чотири Свідки. «Через розширення діяльності в Мотру священики та представники інших релігійних груп почали нам перешкоджати,— розповідає вона.— Вони вплинули на мера міста та поліцію, щоб ті примусили сім’ї, у яких я мешкала, виставити мене за двері. Таким чином, майже кожного місяця я була вимушена шукати житло».

Ґабріела розпочала вивчення з одною атеїсткою з Оршови, яка сказала, що не цікавиться ні релігією, ні Біблією. Вже через чотири місяці вивчення ця жінка почала захищати Біблію. Хоч вечорами чоловік не впускав її до дому та погрожував розлучитися або вбити її, вона була непохитною. Ще перед хрещенням вона проводила десять біблійних вивчень.